І це – дійсно так! Докази цьому – далі…
1
«Що ж, це був чи не найблювотніший епізод за всю бридку історію міжнародної дипломатії – побачити, як путіна (Пу – Г. М.) вітають на американській землі. Було блювотно бачити, як йому аплодують на червоній доріжці (виділено Г. М.).
Всі світлини взяті із інтернет-сторінки The Daily Mail.
Було блювотно дивитися на його посмішку Голлума (персонаж романів англійського письменника Джона Толкіна „Гобіт“ та „Володар Перснів“ – Г. М.), коли він став одним із небагатьох світових лідерів, яких запросили проїхатися (разом із Президентом США Дональдом Трампом – Г. М.) на задньому сидінні президентського лімузина.
Було справді дивно чути, як йому надали американську платформу для його брехні про причини війни в Україні – країні, яка у 2014 році, коли він вперше напав на неї, не становила жодної загрози для росії (про цей напад каЦАПського виродка Пу в своїй статті „Захищай Україну зараз, щоб потім не було пізно!“ ще у середині березня 2014 року я написав: „Якщо зараз світова демократична спільнота разом з нами не захистить Україну, то в образі російського диктатора В. Путіна отримає нацистського фюрера А. Гітлера 21 століття, а російський коричневий великодержавний шовінізм зруйнує Організацію Об'єднаних Націй (ООН),хистку ядерну рівновагу в світі (про ядерне роззброєння можна забути назавжди), Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) та перетворить Гельсінський договір 1975 року про непорушність державних кордонів європейських країн на туалетний папір.
Росія плює на міжнародне право, на свої договірні зобов'язання, нехтує переговорним процесом, бо рахується тільки з силою, прагнучи відновити невідновлювану Російську імперію. Може хоч тепер цивілізований світ зрозуміє хижу сутність цього російського чудовиська, яке діє за лекалами нацистської Німеччини, загрожуючи всьому людству, і котре треба зупинити будь-якою ціною, щоб не допустити жахливої глобальної катастрофи« – виділення й примітка Г. М.).
Слухаючи його солодку передбачуваність, з якою він намагався одночасно підлеститися та непомітно принизити Дональда Трампа (виділено Г. М.), мені хотілося блювати. Б'юся об заклад, що вам теж – і більшість із нас навіть не українці.
Уявіть собі, як це бути одним із цих героїв, що перебували в бою, у бліндажі під Покровськом, борючись за свободу своєї країни, і чути, як Президент Сполучених Штатів – капітан команди „Вільний світ“ – називає путіна „босом“ (виділено Г. М.).
Блювота.
Подумайте про десятки тисяч українських вдів та сиріт. Подумайте про покалічених та понівечених; подумайте про українських мирних жителів, які живуть щодня і щоночі в жаху від путінських бомб та ракет, які падали на їхні голови навіть під час так званих переговорів на Алясці.
Запитайте себе, що відчували ці люди, коли чули, як Президент США – у певному сенсі головний гарант свободи та демократії у світі – говорить про „фантастичні стосунки“, які він має з путіним, диктатором (виділено Г. М.), який катує їхню країну вже три з половиною роки.
Це був огидний момент, бо путін – воєнний злочинець, чия постійна брехня та агресія аналогічні Гітлеру (моя кінця березня 2014 року публікація „Два чоботи – пара“ – це про оцих двох виродків – каЦАПського й німецького, де я, зокрема, наголосив: „…А. Гітлер здійснив аншлюс Австрії та, будучи окрилений цим загарбанням, анексію Судетів – території Чехословаччини в результаті Мюнхенської змови 1938 р. Нерішуча дипломатія, невиразні погрози санкціями, загравання і поступки тільки розпалювали апетит фюрера Третього Райху. У що такий «спротив» вилився та чим то закінчилося, всім добре відомо.
А от події тих далеких років зараз нам нічого не нагадують? Ще й як нагадують! Досить уважно придивитися до дій російських шовіністів на чолі з В. Путіним, який всупереч міжнародному праву анексував Крим, порушивши цим самим територіальну цілісність України, гарантом якої є також Росія за Будапештським меморандумом 1994 р., і все стає на свої місця…
Дії самодєржца всія імперсько-шовіністичної Росії В. Путіна 2014 р. є абсолютно тотожними з діями фюрера нацистського Райху А. Гітлера 1938 р. Одна і та ж тактика дій (підбурювання, провокації, «п'ята колона», інспірування сепаратизму, а потім введення військ), риторика, московсько-геббельсівська пропаганда в російських засобах масової інформації, розпалювання шовіністичних настроїв у російському суспільстві, нетерпимість до іншодумаючих зайвий раз підтверджують, що російський великодержавний шовінізм повністю схожий з німецьким нацизмом, як брати-близнюки. В народі кажуть: «Два чоботи – пара».Такими чобітьми були Й. Сталін та А. Гітлер, колиЧервона Армія СССР проводила спільні паради, навчання з Вермахтом Третього Райху, а диктатори цих двох режимів обмінювалися люб'язностями, вітальними телеграмами, співпрацювали і укладали ганебні таємні угоди, намагаючись один одного перехитрити, щоб одноосібно панувати над світом. Такою ж парою є вірний послідовник Й. Сталіна В. Путін та А. Гітлер. Як бачимо, гебістський нєдоросль В. Путін став гідним продовжувачем ідей сталінсько-гітлерівського більшовизму – нацизму. Отже, російський шовінізм = німецький нацизм, а В. Путін = А. Гітлер…
Невже Захід не розуміє, що його нерішучість тільки розв'язує руки російському шовінізму і спонукає його до нових агресій, як це було з німецьким нацизмом?!..
Невже Захід не розуміє, що російський шовінізм, як свого часу німецький нацизм, загрожує миру в усьому світі?! Чому він рішуче не протидіє Росії?
Невже Захід не бачить, що російський великодержавний шовінізм стає коричневою чумою 21 ст., приходячи на зміну німецькому нацизму – коричневій чумі 20 ст.?!
Невже демократичний Захід від мирного і заможного життя настільки заплив жиром, що не здатен розуміти та усвідомлювати всієї небезпеки, яка йде від реваншистського, імперіалістичного російського шовінізму на чолі із самодєржцєм В. Путіним, який копіює дії фюрера німецького нацизму А. Гітлера?! Хто ж тоді зупинить російського агресора, який знову прагне підкорити половину Європи і лякати весь світ?!
Сподіваюся, що Захід розуміє та усвідомлює російську загрозу. І почне діяти, нарешті, адекватно, без жування шмаркотиння, щоб врятувати світове співтовариство від глобальної катастрофи!“;
у своїй роботі „Чи шльондра, чи імпотент – все одно біда!“ початку жовтня 2015 року мною було сказано: „Після агресії московитських ординців… проти України практично весь Захід проявив себе як імпотент, бо не зміг впоратися з агресивно-шаленою Росією… Тому Путін…, тобто російський владний режим незалежно від очільника…, ніколи не залишить Україну в спокої (мінятися можуть лише методи впливу), допоки вона не стане членом НАТО. В даній ситуації Московія, користуючись певною імпотенцією Заходу, переграє його по всіх статтях.А він, кліпаючи очима, не може дати ради хтиво-розпаленій Росії, хоча мав би розуміти, що в ній вся влада належить Путіну, а вся відповідальність за невдачі в російських внутрішньо-зовнішніх хотєлках покладена росіянами… на Обаму – американського Президента. Тому він, як глава США (це стосується і його наступників) має запобігати імпотенції самого американського геополітичного гіганта – лідера Заходу, бо в іншому випадку весь Захід остаточно стане імпотентом…
При такому розкладі сил Україні випала найважча роль – боронити свою територіальну цілісність і незалежність… від Росії та спонукати Європу відмовитися від ролі путінської шльондри (певний шанс на це є) і Захід активно лікувати свою імпотенцію, котра ще, як видається, не перейшла в невиліковну фазу, щоб не повторилися трагічні помилки Мюнхенської змови 1938 року… Інакше всім нам не уникнути повторення жахіть Другої світової війни…, але вже у вигляді сучасного армагеддону – Третьої світової війни«;
моя листопадова 2015 року стаття 'Liberté, Égalité, Fraternité« підкреслює: „Свобода, рівність, братерство.
Це – девіз Франції, який знають у всьому світі. Він говорить сам за себе. Французьке суспільство керується ним у повсякденному житті всередині своєї Батьківщини та пропагує його за її межами.
Що може бути кращого за свободу (не вседозволеність) людини, за рівність і братерство між усіма людьми доброї волі (незалежно від раси, статі, віросповідання) на Землі?!
Свобода, рівність, братерство.
Це – гуманістичні ідеали. Це – цінності, не тільки європейські, а загальносвітові, всієї демократичної спільноти.
Але ці цінності не мають нічого спільного з міжнародним тероризмом, який вже не раз демонстрував людству свою жахливу сутність…
Українці… на собі відчули, що таке тероризм, а саме російський тероризм… в Криму, на Донбасі… та його спроби діяти на інших територіях України…
Росія, як правонаступниця СССР…, теж немає нічого спільного зі свободою, рівністю, братерством. Для неї демократичні цінності є неприйнятними…
Росія – постійний член Ради Безпеки ООН, будучи державою-терористом (як всередині проти власних громадян – вбивство неугодних, підрив житлових будинків у російській глибинці російськими спец структурами…, кавказька різня, так і зовні), хоче знищити (зараз їй ще бракує сил, але вона їх мобілізує на фоні аморфності світової демократії) європейську, всю Західну спільноту, в тому числі й Францію…, у її нинішньому вигляді, а задля цього допомагає всім крайнім (правим, лівим), екстремістським, терористичним організаціям та тісно співпрацює з ними, включаючи близькосхідні. Ця співпраця налагоджувалася ще совєтскімі спецслужбами, зокрема КГБ, а тепер активно продовжується спецслужбами російськими задля маскування істинних намірів Москви: через міжнародну дестабілізацію, відвернення уваги від її злочинів в Україні добитися власної світової гегемонії…
Франція з її свободою, рівністю…, братерством, як і демократичний Захід загалом (ЄС, НАТО теж сюди відносяться), має нарешті зрозуміти всю ворожість та нетерпимість по відношенню до себе з боку Росії…, котра для них є значно більшою загрозою, ніж «Ісламська держава Іраку і Леванту» («ІДІЛ“), бо тероризм цієї псевдодержавної формації (разом з іншими подібними організаціями) підживлюється російськими (ще й бере із них приклад), справді державними, терористичними діями в різних варіантах (гібридних, асиметричних) на міжнародній арені при повному ігноруванні Москвою міжнародного права та усталеної системи світової безпеки і практично цілковитій безкарності Росії з боку тих країн, що поділяють французький девіз 'Liberté, Égalité, Fraternité' – виділення і примітка Г. М.).
Іноді можна почути, що метою Білого дому є „зупинити смерть“ або „зупинити вбивства“ в Україні, нібито є провина з обох сторін. Яка нісенітниця (виділено Г. М.).
Кров кожного росіянина, який загинув у цьому конфлікті, на руках путіна. Кров кожного українця, який загинув, на руках путіна.
Уся різанина та вся трагедія в Україні – це вина однієї людини, бо зараз не було б війни, не було б кровопролиття, не було б катастрофи, якби не зарозумілість, безглуздість та фундаментальний прорахунок путіна (про що розповідають мої матеріали „Подякуймо Путіну…“ лютого 2015 року і „Незалежна Україна? Маячня!“ початку лютого 2016 року: „25 січня 2016 року у Ставрополі на пленарному засіданні міжрегіонального форуму (зібранні активістів) Загальноросійського народного фронту Владімір Путін, підтримуючи Сталіна з його ідеєю автономізації СССР без права виходу автономій зі складу союзної держави та критикуючи Лєніна, бо він не підтримав у цьому Сталіна і виступив за те, щоб «СССР образовался на основе полного равноправия с правом выхода из Советского Союза – это и есть мина замедленного действия под здание нашей государственности», заявив про кордони СССР: «При этом границы определяли совершенно произвольно и, в общем‑то, далеко не всегда обоснованно. Украине, допустим, Донбасс передали под каким предлогом? Повышение процентов пролетариата в Украине для того, чтобы иметь там большую социальную поддержку. Бред какой‑то, понимаете? И это не единственный пример, и других много». Ця маячня вкотре підтверджує, що йому наплювати на Статут ООН та Гельсінський Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року: так колись діяли Сталін з Гітлером…
17 квітня 2014 року під час «прямої лінії» з російськими громадянами Владімір Путін вперше сказав: «Напомню, пользуясь терминологией царских времен, – это Новороссия, и этот Харьков, Луганск, Донецк, Херсон, Николаев, Одесса не входили в состав Украины в царские времена. Это все территории, которые были переданы в Украину в 20-е годы советским правительством». Фактично одразу після цього путінского брєда (українською буде маячня) почалась активна континентальна фаза війни Росії проти України – збройна агресія на Донбасі.
У своєму виступі на саміті НАТО (Бухарест, 4 квітня 2008 року) Владімір Путін сказав: «…Украина, вообще, сложное очень государство. Украина в том виде, в котором она сегодня существует, она была создана в советское время; она получила территории от Польши – после Второй мировой войны, от Чехословакии, от Румынии – и сейчас еще не все решены приграничные проблемы на Черном море с Румынией. Значит, от России огромные территории получила на востоке и на юге страны (про отримані Україною території в путінській інтерпретації, то це з точки зору історичної науки є справжня маячня; давайте тоді говорити про Кубань, Зелений Клин чи про приєднання до Московії Калінінградської області – примітка моя). Это сложное государственное образование… Та найцікавіше в Бухаресті відбувалося на закритому засіданні Ради Росія – НАТО. Коли мова зайшла про Україну, то Путін розлютився і, звертаючись до Президента США Джорджа Буша-молодшого, сказав: „Ты же понимаешь, Джордж, что Украина –это даже не государство! Что такое Украина? Часть ее территорий – это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!« – виділення й примітка Г. М.).
Ось чому було так важко пережити вигляд путіна, який гордо походжав на саміті на Алясці (і це місце для нього, під час котрого Трамп так помпезно приймав каЦАПського виродка Пу, обрали по-ідіотськи, адже у РоССіі все частіше й гучніше лунали і лунають голоси, що Аляска колись була роССійской тєрріторієй, як демонструє моя квітнева 2016 року праця „Крим… Аляска…“;
моє ж початку липня 2016 року есе-звернення-заклик 'Ave vita!' криком кричить: „Агов, Європо, демократичний світе, Америко, Заходе!
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте багатовікові страждання Українського народу під московитсько-російським ярмом, включаючи більшовицько-комуністичний режим…, однією з найкривавіших сторінок котрого був період правління сатрапа Сталіна…, політику якого продовжує КГБістський виродок Путін.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте багатовікові прагнення Українського народу… до визволення з-під московитсько-російського ярма…, котрі нарешті увінчалися успіхом 24 серпня 1991 року – здобуттям Незалежності України…
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що Путін здійснив збройну агресію – фактично розв'язав війну проти України, окупувавши частину її суверенної території та… вигнавши зі своїх рідних домівок мільйони та вбивши тисячі людей.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що коли ви (без поступок Московії та сподівань цим відкупитись від неї часткою українського суверенітету, які апріорі є безглуздям, божевіллям, політичною сліпотою і глухотою) не допоможете Україні зберегти Незалежність, повалення котрої так хоче Росія, то дозволите Путіну після розв'язання «українського питання» піти в Європу… та ще далі, як це вже було після ваших попередніх поступок – бездарного, беззубого задобрювання – умиротворення диктаторів Гітлера і Сталіна та СССР вже без нього…
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що Путін зважає лише на силу, як і вже згадані два страшні диктатори 20 століття (поступки йому тільки розпалюють путінскій апетит), неприховано захоплюючись другим з них – Сталіним…
Агов, Європо, демократичний світе, Америко, Заходе!
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте Український народ, який пережив…
сталінське жахіття й не бажає більше мати нічого спільного ні з СССР – совєтской імпєрієй…, ні з нинішньою Московією…, котру вождь Путін, наслідуючи диктатора Сталіна… та інших московитських імперіалістів, після розпаду СССР (його серп і молот – це смерть і голод) хоче відродити вже як Россійскую імпєрію (під знаком хижого двуглавого орла), хоча всіх вождів, диктаторів та фюрерів разом з їхніми імперіями чекає неминуча смерть.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що Український народ прагне жити, жити, не посягаючи на чуже й не віддаючи своє, жити в колі вільних народів світу, набувши повноправного членства в НАТО та ЄС заради гідного, надійного майбуття…
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що незалежна та процвітаюча Україна – це ключ до прогресу Європи і світової демократичної спільноти загалом, вільної від російського нахабного впливу та нав'язування своєї «дружби».
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що вільна Україна з відновленою територіальною цілісністю – це кінець російським імперським маренням.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що агресор Путін разом зі своєю Московією за всі скоєні ними злочини в Україні (й за її межами) мають бути жорстко покарані, покарані за спричинені ними вбивства невинних людей…, за наругу над правами людини та міжнародними законами…, покарані заради відновлення справедливості, заради Життя.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте це, бо ваша подальша угодовська політика… відносно Путіна… загрожуватиме вам самим ганьбою та смертю…
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте, що для торжества Життя треба неодмінно карати тих, хто сіє смерть.
Все сказане – Правда.
Почуйте, побачте і нарешті зрозумійте Правду – Правду Українського Життя.
Ave vita!
Тривай, Життя!« – виділення та примітка Г. М.). Ось чому ця подія така неприємна», – отак на переговори Трампа й Пу 15 серпня 2025 року в Анкориджі на Алясці (США) відреагував колишній Прем'єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон (Boris Johnson), правда, далі він, на мій погляд, не переконливо старався обґрунтувати, що «ця зустріч все ж була виправданою і навіть необхідною.
Хоч це й було блювотно, Трамп мав рацію, що спробував. Він мав рацію, що зустрівся з путіним (воєнним злочинцем, ордер на арешт якого видав Міжнародний кримінальний суд (МКС), котрого цією зустріччю було реабілітовано в очах світової громадськості; свого часу Президент США Рузвельт навіть думки не допускав про зустріч із німецьким виродком Гітлером – таким же воєнним злочинцем тоді, яким нині є каЦАПський (москальський, московитський) виродок Пу – Г. М.), бо якщо мільйони українців з жахом спостерігали за реабілітацією російського тирана на червоній доріжці, вони також спостерігали з надією. Вони сподівалися, що, можливо, цей легендарний нью-йоркський укладач угод зможе запропонувати рішення, яке покладе край війні і врятує те, чого вони хочуть і потребують, а саме свободу, суверенітет і незалежність своєї країни (та особливих надій-сподівань то й не було, враховуючи неодноразові заяви Трампа про територіальні поступки жертви безпричинної роССійской агрєSSіі України на користь агрєSSоркі РоССіі – Г. М.)…
Найголовніше, що путін досі не може і не зможе придушити дух українського опору. Так, для українських бійців зараз дуже важкі часи, і так, завдяки титанічним зусиллям і витратам путіну вдалося досягти невеликих успіхів на сході – театрально розрекламованих під час саміту на Алясці. Але ці просування знову були стримані українцями, і станом на зараз – середину серпня – багато анонсований масштабний російський літній наступ 2025 року досі не матеріалізувався, не кажучи вже про успіх.
Трамп був на 100 % правий, відчуваючи шанс на мир, і правий, бажаючи його встановити. Він один із тих, хто вважає, як і Бенджамін Франклін, що не буває ні хорошої війни, ні поганого миру, і він також має рацію (але мир не повинен бути за рахунок поступок України, про котрі заявляє Трамп: мир для України повинен бути справедливим з дотриманням Статуту ООН та рішень ГА ООН про територіальну цілісність і суверенітет України в її визнаних міжнародним співтовариством, включаючи й РоССію, держаних кордонах 1991 року – Г. М.).
Але спостерігачам за цією зустріччю було зрозуміло і, я вважаю, це було досить зрозуміло американським переговірникам у залі (щодо американських переговірників я б не був таким однозначним – Г. М.), що путін не хоче миру, і точно не на умовах, які могли б прийняти США чи Україна.
Кожен, хто працював з Трампом і знає його настрої, міг би сказати, що ця зустріч не була успішною (виділено Г. М.)…
Зустріч була цінною лише в цьому сенсі: на Алясці Трамп зіткнувся з реальністю віч-на-віч.
путін принципово хоче контролювати Україну та знову зробити її придатком москви (якщо до зустрічі на Алясці Трамп цього ще не зрозумів, то це лише підтверджує той факт, що посаду Президента США обіймає самозакоханий і недалекий нарцис та бовдур-ідіот, який нічого не тямить у міжнародній політиці й схоже навіть не відає про існування статьі 65 Констітуціі РоССіі, про котру та багато інших речей розповідає моє дослідження „Україна переможе РоССію й вижене її зі своєї території! А що далі?« + Ч. 2 + Ч. 3 – Г. М.).
Українці принципово хочуть бути вільними, і в цьому бажанні вони мають довгострокову підтримку інших західних демократій, і, що найважливіше, самого Трампа (дай то, Боже – Г. М.)…
Трамп-ріелтор зрозумів, що справа не в нерухомості. Не в географії чи території. Справа в долі (якби він це зрозумів, то б не робив уже після ганебних переговорів 15 серпня 2025 року нових заяв про поступки України, про котрі мова піде далі, чим фактично підтримав вимоги москальського виродка Пу – Г. М.).
Йдеться про право українців обирати власну долю як вільної та незалежної європейської нації. Це означає, що війна не закінчиться, доки путін не визнає правду: він програв битву за долю України (московитський виродок Пу, виходячи із його позиції під час переговорів з Трампом, вважає, що він виграЄ і вИграє „битву за долю України“, чому, до певної міри, сприяє й гнила проПутінська позиція Трампа, доказом якої є його відмова від вимоги до Пу без жодних наслідків для нього повністю припинити ведення вогню по Україні, чого якраз і не хотів каЦАПський виродок Пу, котра є абсолютно логічною передумовою для наступних переговорів щодо укладання мирної угоди, можливість укладання якої й так є примарною, виходячи із незмінного бажання москальського виродка Пу підкорити всю Україну, а так вийшло, що ідіот Трамп дав дозвіл Пу і далі безперешкодно вести вогонь по Україні без жодної гарантії, що московитський виродок Пу добровільно відмовиться від „вновь пріобрєтьонних роССійскіх“ тєрріторій чи бодай від якоїсь їхньої йоти/крихти, тобто частини повністю або частково окупованих РоССієй українських адміністративно-територіальних одиниць, котрі він усупереч міжнародному праву вписав до статьі 65 Констітуції РоССіі, й погодиться укласти справедливий мир з Україною згідно Статуту ООН – Г. М.).
Тільки коли це станеться – коли путін прийме істину, очевидну для кожного, хто відвідує Україну, – тоді у нас буде мир.
Чесно кажучи, я сумніваюся, що Дональду Трампу сьогодні сподобаються світові заголовки. Не думаю, що йому сподобається думка про те, що путін переміг його, що Трамп розстелив червону доріжку для ізгоя і витратив багато політичного капіталу, і нічого не отримав натомість.
Невдача на Алясці, на мою думку, зміцнить його переконання, що єдиний спосіб виправити це – посилити тиск на путіна (на жаль, поки що цього не спостерігається й загалом щодо дій Трампа на Алясці Джонсон почав за здравіє, а закінчив майже за упокій – Г. М.)» (інтернет-видання "Mind.ua": «Борис Джонсон про саміт Трампа-путіна: „Це був найблювотніший момент в історії, але Трамп взяв з нього важливий урок“, 16 серпня 2025 року, 21:29; Facebook: Надія Паливода: „…Борис Джонсон. Цей унікальний чулувік феноменально поєднує в собі глибоку і щиру любов до України і водночас дуже любить Трампа, і завжди намагається знайти його діям якесь розумне пояснення… Цього разу ось теж (виділено Г. М.). …переклала вам всю статтю Бориса на The Daily Mail“, 16 серпня 2025 року, 21:50).
2
Ще одна американська блювотна ганьба 15 серпня 2025 року в Анкориджі на Алясці: так за чиїмось ідіотським наказом військовослужбовці США готують зустріч каЦАПського виродка Пу!
Обіграно гасло політичної кампанії Трампа 'Make America Great Again' (MAGA) –
„Зробімо Америку великою знову“.
America Great Again? – Америка велика знову?
Й на цю ганьбу відреагувала палка прихильниця України, випускниця Вест-Пойнту – Військової академії США, парашутистка, командир парашутно-десантної частини чисельністю 130 десантників, колишній офіцер-квартирмейстер 82-ї повітряно-десантної дивізії, що координувала доставку мільйона фунтів вантажів на передові бази під час своєї участі у місії в Афганістані, а після повернення із Афганістану та виходу у відставку зацікавилася питаннями психологічної адаптації військових до цивільного життя і здобула ступінь магістра з судової психології в Університеті Джорджа Вашингтона та захистила докторську дисертацію із клінічної психології у Колумбійському університеті, зосередивши увагу на психосоціальних аспектах служби в умовах добровольчої армії, президент міжнародного благодійного фонду The Romulus T. Weatherman Foundation, який надає велику гуманітарну допомогу Україні, директор Центру американської безпеки і захисту у Independent Women»s Forum, республіканка та донька спецпредставника США з питань України Кіта Келлога Меган Моббс: «Американські солдати у військовій формі не повинні були розстеляти червоний килим для одного із наших головних супротивників. Крапка. Жахливе рішення, і той, хто його прийняв, повинен понести відповідальність» («OBOZ“: „Хтось має відповісти: донька Келлога обурилась, що червону доріжку для Путіна стелили американські військові. Фото“, 16 серпня 2025 року, 22:38).
3
А ось, як на ганебну зустріч Трампа й москальського виродка Пу 15 серпня 2025 року в ефірі протрампівського телеканалу Fox News відреагував його однопартієць-республіканець, колишній Постійний представник США у НАТО та Спеціальний представник Державного департаменту США з питань України в 2017 – 2019 роках Курт Волкер: „Путін вийшов із цієї зустрічі нічого не зробивши, але отримав «червону доріжку» від Президента Трампа (виділено Г. М.). Він не погодився на перемир'я, не зменшив своїх максималістських вимог. Йому вдалося змінити тему з перемир'я на повну угоду та тристоронню зустріч із Зеленським. Він пішов, і Трамп навіть не застосував жодних додаткових санкцій, які обіцяв. Я б сказав, Путін виграв, Трамп отримав нуль (виділено Г. М.)…
Саме Президент Трамп закликав до перемир'я, і він переконав Президента Зеленського прийняти його ще у лютому – на початку березня, і українці були до цього готові протягом шести місяців. Проте Росія й далі відмовляється від перемир'я – вона хоче повного договору. …Путін пропонує окупувати всю територію, яку зараз контролює, а Україна має відвести війська з тих територій, які йому не вдалося завоювати, в обмін на обіцяне перемир'я у майбутньому. Це несерйозна пропозиція, невигідна угода (виділено Г. М.)…
В очах росіян, в очах українців, в очах багатьох Президент Трамп виглядає дуже слабким. Він не готовий дотримуватись власних дедлайнів, заяв про наслідки, не здатен добитися жодних уступок від Владіміра Путіна… Мені не хочеться проводити паралелі з 1930-ми роками, але це нагадує коли Гітлеру віддали Судети у Чехословаччині, сподіваючись, що це все, що він забере, а він зрештою захопив усю країну (тобто Волкер порівняв переговори ідіота Трампа із московитським виродком Пу з Мюнхенською змовою 1938 року Прем'єр-міністра Великої Британії Чемберлена, Прем'єр-міністра Франції Даладьє, Райхсканцлера Третього Німецького Райху Гітлера та Прем'єр-міністра Королівства Італія Муссоліні, про котру розповідає мій матеріал «Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015» – виділення і примітка Г. М.)…
Це повернення Росії на світову арену, повага до Росії, до Президента Путіна, прийняття. Причина, чому він не міг зробити щось подібне протягом багатьох років, у тому, що його звинувачує Міжнародний кримінальний суд у воєнних злочинах. Це звинувачення ґрунтується на викраденні десятків тисяч українських дітей, їхньому перевезенні до Росії та промиванні мізків, щоб вони вважали себе росіянами, а Україну – злом. Це жахливий злочин, який зазвичай кваліфікується як геноцид. І саме через це він під слідством МКС. Ми, очевидно, не є підписантами і не маємо зобов'язань перед МКС, але такий теплий прийом із червоною доріжкою – це саме той сигнал, якого росіяни чекають, щоб вийти зі свого статусу ізгоїв (виділено Г. М.)…
Путін цинічно висловився перед зустріччю: він похвалив Президента Трампа за «енергійні та щирі зусилля припинити війну». Це дуже зверхньо, бо він перекладає всю провину на Трампа і весь тягар припинення війни на Трампа (виділено Г. М.). Владімір Путін міг би припинити війну одним помахом пальця…
Тому розумним кроком було б продовжувати тиснути на економіку Росії, грати в довгу, щоб стиснути цю економіку, і ввести вторинні санкції, про які говорив Президент Трамп. А також ввести вторинні мита. Спробувати перекрити надходження від нафти і газу до бюджету Кремля. Саме це змусить Путіна насправді закінчити війну. Зараз Путін просто розважається, висуваючи все більші вимоги і спостерігаючи за тим, що він може змусити людей йому дати (виділено Г. М.)“ (Fox News: 'Putin "got away without doing anything" at summit with Trump: Kurt Volker' або YouTube: 'Giving Putin a "red carpet reception" is the signal Russia is looking for: Kurt Volker'; текстове викладення відеофайлу з інтерв'ю Курта Волкера та переклад українською Оксани Манчуленко).
Читайте продовження статті – ч. 2.