росія вбиває нас ментально саме тим, що для неї найвигідніше робити: зривом мобілізаційних заходів, переконуванням у можливості нашої відмови від окупованих нею територій, блокуванням допомоги від західних партнерів. При цьому вона задіює свою агентурну мережу як всередині країни, так і зовні. Це дуже важливо відстежити та усвідомити, адже таким чином ворог вбиває одразу двох зайців: не лише намагається досягнути своїх прямих цілей із знесилення українського війська, а й нищівним чином впливає на стійкість нашого духу.

Будь-хто всередині країни чи закордоном, чия риторика допомагає ворогу досягти успіхів у цих завданнях, є союзником росії та противником України і всього цивілізованого світу. 

Не ведіться ні на пусті емоційні срачі, ні на притягнуті за вуха конфлікти між військовими та цивільними, ні на так звану «таємну анонімну інформацію», яка розлітається соцмережами і каналами за лічені хвилини. Але з ще більшою недовірою та обачністю ставтесь до розмірковувань якого-небудь жителя Мангеттена, що звичайного грудневого ранку за чашкою кави легко набирає текст до своєї колонки у ніби-то шанованому виданні, де описує план здачі українських територій ворогу, який йому здається найбільш вдалим для обох сторін конфлікту. Не тільки через те, що нас не цікавить вигода «іншої сторони конфлікту», яка прийшла на нашу землю вбивати, ґвалтувати і грабувати. А через те, що житель Мангеттена може бути кимось, хто просто виконує роботу на користь нашого ворога і вдалим вважає тільки свій контракт із ним.

Зараз ми повиннні чітко розуміти, що росія запустила потужну кампанію з дискредитації самої лише ідеї продовження українського спротиву і подальшої боротьби. Навіть авторитетні медіа допускають публікування неймовірної дичі під соусом свободи слова і думки. Деякі західні політики типу Трампа та Орбана і їхньої оточення також підігрують нашому ворогу.

І так, в Україні є проблеми. Ніхто не каже, що наші владні голови все роблять правильно і ніхто не підігрує ворогу — на жаль, це теж має місце. Ясна річ, зараз ми пожинаємо наслідки хоча б того ж набивання партійного списку владної партії перед парламентськими виборами 2019 року аби ким — лиш би це було «нове обличчя з простого народу» (в лапках, бо обличчя не нові, особливо у певних колах, і все там дуже не просто, як зʼясувалося). 

Але наші мізки реально намагаються окупувати так само, як і частину територій, задіюючи усі можливі засоби: від пропаганди і вкидів у соцмережах до задіяння ворожої мережі на заході, до якої входять навіть світові лідери і журналісти шанованих видань.

Тому, будь ласка, перед тим як ви усвідомлюєте якусь думку щодо України та її долі, війни і Перемоги, відстежуйте, коли саме ця думка стала вашою і що вплинуло на її формування. Памʼятайте, що у перемирʼї завжди найбільше зацікавлена сторона, яка розпочала війну. Тому вона буде усіма можливими способами схиляти до цього того, на кого напала, аби закріпитися на своїх позиціях, зменшити власні жертви та набратися сил. Як і у попередньому пості можу вам порадити почитати Карла фон Клаузевіца з цього питання. 

Наш ворог дуже хотів би дізнатися, що ми робитимемо, коли нас заженуть в куток і ми програємо. Але ми про це ніколи не дізнаємося, бо не збираємося здаватися. Попереду — Перемога, але, щоб її досягти, вона повинна бути нашим щоденним вибором.