Начальник російського генштабу Валерій Герасімов у своїй книзі 2013 року представив власне бачення гібридної війни. На його думку, в сучасних війнах ситуацію у ворожій країні потрібно дестабілізувати зсередини такими методами: дипломатичний тиск, робота спецслужб та суспільні протести. Останній варіант вважається найбільш ефективним та руйнівним, а саме тому росія не раз до нього вдавалась. 

У Донецьку та Луганську ця тактика принесла плоди, а ось у Одесі 2 травня 2014 року — провалилась, але російська пропаганда не дарма отримує свої гроші і зуміла створити страхітливу казку, яка стала частиною фундаменту для виправдання путінської агресії проти України.

Як російська пропаганда створювала міф та чому він втрачає актуальність на очах — у новому матеріалі.

Як росія сама повірила у свою пропаганду

«’Одеська Хатинь»" є одним з самих ефективних елементів путінської політики щодо України. Наратив Кремля був простим: після того, як мирних протестантів в Одесі спалили нацисти та радикали, жителі Донбасу вирішили боротися з київським режимом. Пропаганда дала позитивний результат: були випадки, коли  росіяни  дійсно йшли помирати проти вигаданих нацистів, які захопили "їхню" Одесу.

 Ми звернулися за коментарем до координатора організації "Чорний комітет" Богдана Мухи.

"Звісно, що для росії 2 травня — це поразка. Тому вона й намагається виправдати свої дії тими чи іншими подіями. Але треба розуміти, що росія не напала через 2 травня. Росія програла, зокрема, через нашу перемогу 2 травня. Якби не було цих подій, то війна почалася б в Одесі й розповзлась би на південь. І загинуло б значно більше людей. Події в Одесі 2 травня 2014 — це те, що мало відбутись тоді ж в Донецьку і Луганську. І тоді б в Україні був би мир і тисячі людей залишились би живими", — вважає він.

Пропаганда втрачає запал і скоро міфу кінець

Якщо перед початком повномасштабного вторгнення на загибелі людей в Одесі був зроблений акцент самим путіним, то сьогодні кремлівська пропаганда говорить про це мимохіть. Причина криється, мабуть, в розумінні Кремлем безглуздості цих інформаційних операцій, на фоні кривавої війни. 

Російські блогери та воєнкори намагаються "качати" цю тему у своїх Телеграм-каналах, але вже скоріше за інерцією.

Проросійського журналіста Анатолія Шарія хвилює перш за все, що люди, завдяки яким Одеса залишилась у складі України, до цього часу живі. 

Один з найбільших Z-каналів "МИГ России" взагалі проігнорував цю тему, не присвятивши їй за день ні одного посту. 

Ряд анонімних Z-каналів видали шаблонні "ранкові" пости, закликавши окупантів "мститися за Одесу".

Декілька кремлівських політтехнологів запустили публікації у першій половині дня з меседжами "не забудемо та не пробачимо" і здається з полегшенням переключились на інші теми.

Тож можна констатувати, що міф про "спалених мучеників у Одесі" якщо ще й не вмер остаточно, то доживає останні роки і скоро відправиться на полицю до "розіп'ятого хлопчика" та інших байок кремлівських фантазерів.