Мабуть весь минулий тиждень обговорювалась дивна позиція Олександра Лукашенка. Чи не вперше за всю історію війни на Донбасі він визнав, що сторони цього конфлікту – Україна і Росія.
Відразу ж почались розмови про теорію світового заговору – ніби Сирію віддали росіянам, а Бєларусь – американцям. Це трохи смішно, а ось далі не смішно
А в Україні почала випливати тема про білоруський миротворчих контингент на Донбасі. І такі всі серйозно це обговорюють – типу так, це один з найвірогідніших варіантів. І нібито Росія може на це піти. Навіть написали, що ледь не найбільша проблема в такому варіанті – не вистачає миротворчих сил у Білорусі, що перекрити весь кордон.
Ай, маладца! А тепер поверніться хоча б у вересень цього року. І згадайте про спільні військові навчання РФ і Білорусі «Щит Союзу-2019». І це я вже не кажу, як у 2017 році вони проти уявної Вейншорії Москва і Мінськ «воювали» так, що в Україні серйозно почали говорити про білоруський фронт у російсько-українській війні. А ще згадайте, що Білорусь — частина Союзної держави (так переважно липової, але з Росією). І що вона економічно залежна від РФ. Я скажу більше — ще на початку цього року термін «білоруські миротворці» сприймались як синонім поразки України. Як засіб легалізації Росією своєї військової присутності. По суті — капітуляція. А зараз потенційну можливість «білоруських миротворців» подають ледь не як перемогу.
Мені здається, що українців розводять як кошенят. Але з лоскутковим мисленням немає чого дивуватись. Давайте ще придністровських миротворців заведемо. Вони ж ефективні — мир там ніхто не порушує з 1992 року.
І згадуючи класику про Союзну Державу: Так, Росію Бєлоруссю розтягнули до Польщі. Але Бєларусь Росією – аж до Тихого океану. Тому вистачить у білорусів миротворців. Не переживайте. Мяу.
