В романі «Орда» Роман Іваничук написав таке:
«Треба вивести весь народ з малості, як виводив Мойсей з Єгипту ситий рабським хлібом люд Ізраїлю, сорок років блукаючи аравійською пустелею в терпеливому очікуванні смерті останнього ситого раба».
Ситий раб. Це напевно той, хто хоче долар по 8 і ковбасу по 2,20. Це напевно той, хто хоче все й одразу — і зарплатню європейську, і відповідну пенсію. Це напевно той, хто не дослухається до слів Джона Кеннеді: — «Не запитуй, що твоя країна може зробити для тебе. Запитуйте, що можете ви зробити для своєї країни».
На XXIV з'їзді КПРС Леонід Брєжнєв виголосив, що створена нова спільність людей — радянський народ. І сьогодні можна з впевненістю сказати, що комуністи не брехали, що їм вдалось створити «радянський народ» — саме того монстра, вихованого на страху та покорі, істоту, яка не здатна мислити та приймати самостійні рішення, яка готова за шмат ковбаси продати себе в рабство. Напевно, це і є той «ситий раб», про якого ще наприкінці 80-х років минулого століття говорив Роман Іваничук у своєму романі. І цього раба неможливо прикрити ані вишиванкою, ані посадою. Бо він всередині, в кожному. І ми вчили цьому своїх дітей. Можливо від цього у них небажання ходити на вибори, думки про те, що від нас мало що залежить. Що суспільне життя — це для активістів, для тих, кому нема чого робити...
Що ж нам робити? Відповідь проста — вичавлювати з себе от ту страшну психологію «радянського народу». Кожного дня, краплина по краплині. І чим скоріш ми це зробимо, тим менше часу нам доведеться блукати «аравійською пустелею в терпеливому очікуванні смерті останнього ситого раба„...
Телеграм канал #НаХлопськийРозум
