Уявіть собі картинку:
2018 рік. Бурова. Є газ, з непоганим дебетом та гарним тиском. Бурову закривають, персонал скорочують. На біржу. А бурову можна порізати на брухт та здати.
Не можете уявити? Дійсно: за «влади бариг» це було неможливим. А зараз- і уявляти не треба, бо це, як казав О. Бендер, медичний факт. Ріжуться на брухт бурові, виганяють робітників. Ні, їм досить гарно платять, чи то віхідних, чи то відступних. Ні, зачиняють бурові та скорочують людей лише в «Укргазвидобуванні». Приватники та іноземці працюють. Тобто, скоро найбільший гравець на ринку газовидобування зникне.
Чому?
У мене лише дві відповіді, до того ж одна не суперечить іншій.
Перша. Для того, щоб купити державну компанію за копійки, треба, щоб вона дихала на ладан. Тому зараз усе валиться, а потім хтось свій, так би мовити, хазяїн слуг, придбає компанію собі. Приватизація, оптимізація, усе таке...
Друга. Виникла потреба (або й раніше існувала, лише не висвічувалась) купувати російський газ. Покласти «музичного інструмента» на енергетичну незалежність. А розваливши газовидобувну галузь, можна розводити руками та бідкатися: от, не хотіли купувати, та газу катма. А тут ціни гарні обіцяють, а ми ж прагматики, ми ж технократи...
Бо «такіє ж люді просят»! А швидше за все, не просять, а вимагають. А слуги: що слуги! Їм аби за службу платили. А там, робитимуть, що скажуть.
От і роблять.
Ще маленьке ПиСи. Раніше на газовидобуванні «гріли руки» начальнички середньої ланки. Досить глянути на палаци, побудовані в стилі пізнього бикокко, десь у Гадячі. Тепер, кажуть робітники, загребущі руки лізуть ледь не з Києва. Така шелупень, як середні начальнички, до руйнації галузі не допускаються.
