В ситуації довкола Карабаху програли всі, крім Туреччини.
Вірменія, фактично, втратила Карабах, понесла людські, технічні, фінансові втрати.
Азербайджан, що в 1990-ті тяжкими зусиллями позбувся російських БТР, знов має «російських миротворців» на території.
Росію попри її доволі тривалий і дуже очевидний спротив таки втягнули в конфлікт напряму. Тепер вона так чи інакше муситиме витрачати ресурси ще й на цих кордонах, хоча фактичний вплив Росії в Закавказзі сильно скоротився. І зав'яз Кремль в «миротворчості» завдяки Туреччині надовго. Плюс є прогнози щодо внутрішніх проблем: радикалізуються, бо відчують власну силу ісламські групи всередині Росії – бо Кремль не прийняв сторону християнської Вірменії, що зміцнило позиції ісламу на Південному Кавказі.
Зате Ердоган скинув з себе одноосібну відповідальність за ситуацію. І одноосібні витрати. В нього і без того вистачає проблем, що потребують ресурсів. Туреччина збільшила загалом свою вагу на міжнародній арені. Плюс заявила, що в неї також є «території історичних інтересів» — реалізувала нещодавно реанімовані «імперські амбіції», як це називають в Росії (в РФ вже очікують розміщення турецьких військових баз впритул до тієї ділянки російського кордону).
А Росію тепер ненавидітимуть всі. Карабах – бо РФ спокійно допустила військові дії і повернення території до Азербайджану. Вірменія – бо Кремль максимально довго і демонстративно дистанціювався від конфлікту і не надавав допомоги, та й тепер не виступив на боці Вірменії, порушуючи Угоду про взаємодопомогу і Договір про колективну безпеку. Туреччина – просто як геополітичного суперника.
Хоча в розвитку конфлікту на Закавказзі є ще один геополітичний аспект, напряму дотичний до «сфери історичних інтересів Росії»: всі однозначно потрактовують позицію Росії щодо Вірменії як удар по Пашиняну і помсту за «майдан». Фактично, Росія дозволила відгризти шматок територій, які Вірменія вже майже звикла називати своїми, в тому числі для того, щоб продемонструвати: кожна спроба змінити владу силами площі на теренах «історичного інтересу Росії» буде жорстко каратись.
На «Россия-1» сьогодні вже вголос вимагають «дати вірменському народу скинути/ розірвати зрадника і агента Заходу Пашиняна». І чи хтось сумнівається, що для Кремля не становитиме проблем знайти достатньо «вірменських непримиренних патріотів» для фізичної і показової ліквідації «зрадника Пашиняна»?
Це, зокрема, демонструвалось і для тієї ж Білорусі: якщо їм в якийсь спосіб вдасться скинути Лукашенка і привести до влади Ціхановскую чи іншого діяча, це буде жорстко покарано, аж до анексії частини території. Або й всієї.
--
На фото — прямо зараз Нікол Пашинян кається в прямому ефірі «Соловьев life» на «Россия-1»
