CHAPTER TWELVE
Ще з тої першої зустрічі, Наталя, чи не єдина ніколи не писала оте чарівне: «спиш?„, а майже завжди – Їду до тебе. Я така – як тобі треба..
Він наперед відчував – сьогодні можна нікого не планувати. Сьогодні вечір Наталі. Ось і зараз, йдучи вузькою стежкою вслід за Відьмою, він би не здивувався, якби вона вийшла з-за кущів. В повітрі відчувався вечір Наталі.
Тоді було затишне літо 2012. Він зустрічався з дівчинкою, котра на сайті називала себе «Журавльова».Так він до неї завжди й звертався. Колишня гімнастка, з ногами, котрі можна було виставляти на вітрині, як еталон. Початок тих відносин теж був цікавий. В сексі вона була незвичайна. Секс вона любила. Йому подобалось дивитися, як вона насолоджується сексом. Вона віддавалась не йому – вона віддавалась сексу.
Десь перед тим він створив для приколу екаунт, котрий назвав для себе – «Брюс брутальний». На той час адміністрація «мамби» видно отримала від чекістів наказ збирати дані на своїх клієнтів. Спочатку рекомендували додавати фото, а потім без фото обмежили доступ до деяких сервісів. За легендою – це був екаунт одруженого чувака, котрий любив брутальний секс і вів себе, як домінуючий самець в первісному племені. Не довго думаючи почепив фото Брюса Вілліса. Фото не затвердили. Написали:
– Это не ваше фото. Это Брюс Уиллис.
Відписав:
– Да. Брюс на меня похожий, но это его проблемы. А фото моё.
– Докажите, что вы похожи.
– Как?
– Прикрепите ещё пару своих фото и одно обязательно в полный рост.
Зайшов в «гуглу», вибрав три перші фото Вілліса не з кіно, з них одне – «в полный рост» і прикріпив до екаунту. Написав:
– Убедились? Или ещё прислать?
Не відповіли нічого, але фото затвердили.
Жила Журавльова на «площі толстого» і того вечора хотіла просто прогулятися. Щоб їй було недалеко, зустріч назначив в «Етно» на пушкінській. Домовилисьна 18:00. Часу до зустрічі було ще багато. Зайшов на «мамбу» з «Брюса». Журавльова була онлайн.
Почав її штормити з того екаунту:
– Привіт.
– Привіт.
– Давай я тебе трахну.
– Я не сплю з одруженими.
– Я багатий одружений.
– Тоді подумаю.
– Плачу штуку. Анал і глибокий міньєт.
– Півтори штуки.
– Тоді прийдеш на зустріч в платті на голе тіло і з написом – «тільки для тебе» на животі.
– Може збігати тату зробити?
– Ні. Синім фломастером нижче пупка.
– Де і о котрій?
– Хмельницького. «Піраговая у Нєколая» – знаєш?
– Куди підем?
– В мене там поруч квартира.
– О котрій?
– В 17:00.
– Можна раніше? В мене в 18 справи?
– Ти не поняла – тут я плачу, а не ти.
– Ок. В 17 буду.
«Піраговую» вибрав, щоб було по дорозі до «Етно». Час, щоб – якщо вона продинамить «Брюсу», то неспішно встигнути на 18. Підійшов до «Нєколая» в 17:15. Зайшов в середину – нема. Вийшов на вулицю. До «Етно» ще рано. Закурив. Постояв. Зібрався йти. В припаркованій біля тротуару машині відкрилося вікно. В ньому Журавльова:
– Ти не на мене чекаєш?
Вийшла з машини:
– Чого тут стоїш?
– Пирогів захотів.
– Смачні були?
– Та ні – кулєбяка якась.
– Взяв мені все перебив. В мене тут зустріч, між іншим.
– З ким?
– З міліонером.
Потім підняла вгору плаття – Ти так мав на увазі?
Під платтям не було нічого. «Тільки для тебе» – синім фломастером, але вверх ногами. Перехожих було не багато – як звично на Хмельницького в такий час.
– Класно тебе розвела?
– З машиною – так. Але ми з тобою здається не тут домовлялися? І про плаття я нічого не говорив.. Куди йдемо?
– До тебе. Я хочу в попу і глибокий..
На другий день:
– В мене сьогодні зустріч з друзями. Підеш зі мною?
– Де?
– В парку Шевченка. На траві футбол дивитися.
– Хто такі?
– Жора й Наташа.
– То якісь твої родичі?
– Ні. Вони з Харкова. Недавно переїхали. Жора вірменин. Такий смішний з великим носом. Наташа працювала в нього секретаркою. Потім все там покинули і переїхали сюди.
– Пішли. На котру?
– Та як футбол почнеться – я не пам'ятаю, зараз уточню.
Прийшли в парк – вже було під вечір, але сонце ще світило. Було мило й затишно.
– Жора, до речі, так хоче мене трахнути, аж пищить.
– А Наташа?
– А Наташа мабуть ні, хоча вони цікаві – вже пару разів натякали, що було б круто зняти квартиру і організувати якусь party..
Ніс в Жори дійсно був добре помітний. Наташа – цікава мовчазна блондинка. Сиділи про щось балакали – футбол нікого не цікавив. Наташа декілька разів засвітила йому чорні трусики. Вечір починам ставати млосним..
– Йдемо прогуляємось – запропонував він.
– Я б випила віскарика – сказала Наташа.
Решта промовчали. Взяв управління в свої руки і повів їх гуляти – по прямій до себе з заходом в «Сільпо». Там взяли віскарик. Вже аж в нього, на підлозі при свічках, Наташа сказала – ми взагалі то гуляти збиралися. Вип'єм та й підем – пообіцяв їй Жора.
Розмови, через пару анекдотів, все більше почали переходити в русло, де в основному про інтим. Він сидів під стінкою. Ліворуч Наташа, праворуч Журавльова, навпроти Жора. Наташа була в блідо-рожевому платті. Журавльова в коротеньких шортах і білій блузці. Віскі піднімав тонус. Розмови ставали все відвертіші.
– Жора, нам не пора? Може їм вже хочеться відпочити від нас?
– Наташа, та ще рано. Чи..? – підвів той очі.
– Та нам рано не вставати. Дивіться, як вам.
– Мені вставати рано – сказала Наташа – Жора викликай таксі.
Той не спішив і вона викликала сама. Жора сидів і заворожено заглядав на бюст Журавльової. Було помітно, що це Наташу напрягає.
Журавльова сиділа поруч, склавши під себе ноги. Розстебнув на ній блузку. Вона відчутно захвилювалася. Зняв блузку. Прикрилася руками. Опустив їй руки.
– Що, Жора – подобається?
– Очєнь – прохрипів той.
– Хочеш доторкнутися?
– Да.
– Дозволяю.
Журавльовою мілко трусило.
– Жора, Журавльова майже гола, а Наташа чомусь ні.
– Я сєйчас – Жора потягнувся до Наташі.
Та відвела його руки – я сама.
Приїхало таксі. Наташа піднялася – значить іншим разом… Піднявся – пропустив в темний коридор Жору, за ним Журавльову, потім Наташу. На виході з кімнати зупинив її, розвернув спиною до стінки. Задер плаття. Вона скинула його через голову. Зірвав ліфчик. Біля вхідних зі стелажа почали падати коробки з взуттям. І голос Жори – Наташа, атмєняй таксі..
Наступне таксі приїхало коли вже розвиднілося. Вони з Журавльовою стояли на балконі. Журавльова в розстебнутих шортах і топлес. Махала їм руками. Ті від машини їй. Наташа кричала , що наступний раз чекають нас в себе. Побудили всю вулицю. Напевно.
Увійшли в кімнату. Журавльова підняла очі:
– Що ми? Спимо?
– Ти хотіла в попу і глибокий – йди в душ. То була преамбула.
– Про попу то було вчора, але я за..
Наступного разу не було. Журавльова поїхала на два місяці в Крим і більше вони не бачились..
Того дня прокинувся десь коло 11 ранку. Зайшов на сайт. Побачив онлайн Наталю:
– Привіт, мала. Давно не бачились.
– Привіт. Маю до тебе делікатну справу..
