Поки всі пишуть про Татарова, сьогодення і прогнозують невідворотність покарання для Зеленського, я напишу про більш стратегічні речі. І чому цього покарання може і не бути.
Не всі звернули на це увагу, але здається, це вперше як ОПЗЖ вийшли в лідери електоральних симпатій. При цьому треба враховувати, що це — без Криму і окупованого Донбасу, а отже ситуація значно гірша, ніж в 2010 році.
Причин тут кілька. Головна — управлінська безпорадність Зеленського і Слуг народу. Звісно, в публічному доступі я поки не бачив даних про перетікання голосів, але з того, що я знаю — саме ОПЗЖ і Медведчук з Бойком збирають на себе голоси більшості з тих, хто розчаровується в Голобородьку.
З іншої сторони — зростанню ОПЗЖ сприяє, як це не дивно, Петро Порошенко. В його штабі чомусь вирішили, що саме Бойко/Медведчук — найзручніші конкуренти на можливих дострокових виборах. І знову повторюють помилку 2018-2019, коли самі фактично і виростили Зеленського.
Щоб побачити те, про що я пишу в соціології, звертайте увагу на антирейтинги та кількість тих, хто не визначився. Грубо кажучи, в другому турі гіпотетичних виборів патріотичний виборець в дуже значній кількості не піде на дільницю, а вата — прийде і проголосує за Бойка/Медведчука.
Вважати і говорити, що Порошенко зараз гарантовано перемагає ватного кандидата — це дуже шкідливе самозаспокоєння. Ще більшою помилкою є взаємопоборювання і атаки на тих, хто ставить під сумнів безальтернативність Петра Олексійовича. На мою думку, патріотичні сили саме зараз мають формувати широкий український фронт спільного наступу на вату і популістів одночасно. І вже зараз, заздалегідь, прописувати правила балотування і спільної політичної дії.
Це навіть можна зробити виключно математично, обираючи не найбільш рейтингового кандидата, яким буде, зрозуміло, Порошенко, — а, наприклад, суму другого вибору. Тобто, може так статися, що серед 10 кандидатів від проукраїнського табору лідер один і має 20-30%, а другий вибір всіх виборців цих 10 кандидатів інший і має 51%. Тобто, гарантовано перемагає і Зеленського, і вату. І якщо нам треба не перемога конкретного кандидата, а перемога України — то чому б не приборкати заради цього амбіції?
Зрештою, взаємопоборенням можна зайнятися після перемоги. Коли остаточно вирішимо питання вати, Медведчука, ватних пропагандистських помийок і т.д. Тоді і з'ясуємо хто кому головний гетьман.
І ще трохи щодо перспектив. Не секрет, що проукраїнський електорат менш чутливий до питань, які б'ють по кишені. А вата — постійно мріє про СРСР і ковбасу по 2.20. І от з 1 січня в нас з кожного домогосподарства країни починають додатково збирати по 70 грн на місяць. Тільки на електриці. А ще — газ. Як ви думаєте, додаткові голоси за які партії це стимулює? Голос, ЄС?)
Тобто, в кінці січня рейтинги вати цілком прогнозовано ще зростуть. І якщо виникне олігархічний консенсус, про який давно говорять — нам на осінь зроблять парламентські вибори які змінять Конституцію на користь парламентської республіки. І тоді цей жах — дуже надовго.
Давайте думати і діяти відповідально!
