Мій вчорашній коротенький допис про полуницю, який мав на меті лише дати сигнал для штабу Петра Порошенка, натомість знову спричинив шквал коментарів і необхідність пояснювати кожному особисто. Тому пишу цей блог, щоб пояснити, що не так саме з полуницею, не з допомогою і всім іншим.

  1. Полуниця — це добре і смачно. Якщо маєш ресурс щоб купити її для бійців на передовій — це чудово. Якщо разом з полуницею передається якесь обладнання, корисне для фронту — ще краще. Шана і подяка.
  2. Фото, як усміхнений мільярдер несе ящики з полуницею — це постановка. Особливо коли таких фото багато і з різних ракурсів. Ці фото мають позитивний ефект лише на дуже вузьку аудиторію, тих, хто аплодує діяльності Фонда Ріната Ахметова, «новій молодості» Юлії Тимошенко і її скромному життю, Голобородьку на велосипеді тощо. Тобто — це виборці, які вірять популістам. Їх багато.
  3. Проте в змаганні за голоси популістичного виборця Порошенко гарантовано програє. Бо його конкуренти або більш харизматичні, як Тимошенко, або більш професійні актори, як Зеленський. Плюс популістичного виборця зараз мало цікавить допомога фронту, бо вони «втомилися від війни, жодного дня не воювавши».
  4. Натомість, на полі для думаючого виборця — фактично порожньо. В 2019 дуже значна частина проігнорувала вибори або навіть з певних міркувань голосувала за Зеленського. Через Рябошапку і Данилюка в команді, наприклад. Розуміючи, що до влади йде клоун, але здатний зібрати і чути команду професіоналів. Десь сподіваючись на ефект Рейгана... Я, до речі, так не вважав, активно пояснював, що такі сподівання — помилка, але мотивацію тих, хто зробив помилковий вибір, розумію.
  5. Як чітко показує соціологія, виборець більшості неватних партій має переважно проєвропейські погляди і ціннісно — наш. Окрім Батьківщини. Серед виборців Слуги Народу 72%, здається, за вступ до ЄС і НАТО.

З іншої сторони, підтримка Зеленського і чинної влади стабільно падає. Ефект від санкцій проти Медведчука був, але незначний. Санкції проти «контрабандистів», наскільки я бачив, зростання підтримки не дали. Що в цілому свідчить про те, що популізмом — наїлися.

Відповідно, зараз є просто шалений попит на адекватну, проєвропейську, непопулістичну політичну силу. І цією силою, за логікою і через те, що Голос фактично самоліквідувався, мали б бути Петро Порошенко і Європейська Солідарність. Але два роки діяльності цієї партії в опозиції показують, що їх підтримка не зростає. І розчарований в Зеленському виборець до них не йде.

Ті, хто зараз мені почнуть розказувати про «не такий народ, який не оцінив лідера нації», «білі пальта», «а хто інший окрім Порошенка» чи «голосуйте за Порошенка, бо інакше клоун» можуть далі не читати. І взагалі більше мене не читати. Бо не існує чарівної палички, які замість існуючих українців зроблять інших, які будуть відповідати ваших бажанням і фантазіям.

Політичні технології і соціологія — відносно точні інструменти і науки, і як би ви не хотіли їх заперечувати, вони працюють. Порошенко ніколи не переможе в популізмі Зеленського, тим більше, що як Президент, останній має в рази більше інструментів. Порошенко ніколи не буде настільки харизматичним як Тимошенко, хоч і збудував своє коло відданих шанувальників. Але це змагання за першість серед умовних 20%, а не всіх виборців.

І, повертаючись до полуниці. Ще, здається, Троцький вигадав цей нескладний агітаційний інструмент для темних мас, коли вождь особисто носить «брєвно», як у відомому випадку з Леніним. Проте цей інструмент діє виключно на темні і неосвічені маси. Бо будь-хто хто хоч трохи вмикає логіку, розуміє, що лідер партії, мультимільйонер має керувати, а не фізично щось робити. І показувати треба саме це, а не ящики з полуницею в руках.

В підсумку спрогнозую що буде, якщо у Петра Порошенка не змінять політику і підходи: він набере від 10% до 15%, і як кандидат в Президенти, і як партія Європейська Солідарність. І не тому, що я написав цей або інші пости (як мене вже встигли звинуватити вчора). І не тому, що якісь таємні і ворожі сили це організують.

Названі мною цифри — це приблизна «стеля можливостей» цього політика, яка складається з відданих прихильників і тих, хто займе позицію «меншого зла». Всі інші або проголосують за когось іншого, або не підуть на вибори.

І не треба мене питати прізвище альтернативи, це найбільш дурне питання в цій ситуації. Бо за відсутності альтернативи кількість голосів за Порошенка збільшується максимум на 5-10%. Далі все впирається в антирейтинг, який від 2019 року фактично незмінний, а тому — немає жодних підстав на його зменшення. Тому, ще раз, за відсутності альтернативи люди або не підуть на вибори (більшість), або проголосують за будь-кого, навіть гарантовано непрохідного. І всі ваші розмови про «не такий народ», «дебілів» тощо не матимуть жодного значення після поразки.

І це не тому, що я так бажаю. Так є. Соціологія, результати місцевих виборів. Дивіться, аналізуйте, думайте. І не постіть полуницю)

----------

Традиційно:

—————-

Підписуйтесь на мої сторінки (на випадок блокування основної):