Почну з простого: виключення Дубінського з фракції та санкції проти Медведчуківських каналів та частки бізнесу спричинили незрозумілу для мене тенденцію, коли частина проукраїнських активістів та політиків почали якщо не відкрито підтримувати Зеленського, то як мінімум — говорити про якусь зміну курсу Президента України і його адміністрації.

На мою думку, це цілковита фігня і шкідливе самонавіювання, бо:

  1. Андрій Антоненко продовжує знаходитись за ґратами. Хоча для зміни для нього запобіжного заходу достатньо лише волі Зеленського (якби така була) і підпису Венедиктової. А отже — жодних змін тут немає і політичні репресії в країні продовжуються (інші політичні справи — також не мають тенденцій до припинення).
  2. Закриття трьох телеканалів і блокування частини активів — це закриття власне трьох телеканалів з одним конкретним власником і блокування частини активів. Що швидше виглядає змовою одних олігархів проти інших (телеканал Наш, не кажучи вже про Інтер, ніхто не закрив, далі успішно працюють Страна і Вєсті та інші ватні помийки). І хоча я вважаю Медведчука більш шкідливим аніж Льовочкін чи Ахметов, але це все одно — відтінки ватного лайна. Тим більше ніхто не чіпає «православну с@ку» Новинського.
  3. Вищенаведене говорить про те, що немає системної антиросійської чи антиватної політики влади. А є збіг обставин, коли падіння рейтингів влади і зростання ОПЗЖ, зміна влади в США та економічна ситуація склалися в цікавий пасьянс, який зробив цю історію вигідною для влади.
  4. При цьому саме по собі рішення правильне і державницьке. Просто варто правильно розуміти його мотиви. І не давати можливість Єрмаку та іншим оговтатись, перегрупуватися та знову піти в наступ на все українське.

Хочу нагадати, що в Офісі Президента продовжують працювати Єрмак і Татаров, Смірнов і Подоляк. Криза з КСУ не вирішена, системна корупція в державі продовжується (просто має трохи інші прізвища, ніж рік, два чи п'ять років тому). Міністр МВС — вічний і непохитний.

Зеленський не зробив жодної дії, яка б означала точку неповернення у стосунках з Росією, ставленню до війни чи методів, припустимих заради миру, про який він не припинив говорити. Наприклад, є законопроект про Національне агентство з питань подолання наслідків агресії Росії, ухвалення якого стало б дійсно рішучим кроком в бік відстоювання національних інтересів України. Або пропозиції по ухваленню такого законодавства, яке б унеможливлювало легалізацію маріонеток окупантів в якості місцевої влади на Донбасі.

Ну і наостанок: для мене в політиці дуже важлива ідеологія та відповідальність політиків за свої обіцянки. Зеленський наобіцяв стільки, що має або публічно вибачитись і визнати брехню, або — піти з політики назавжди. Для мене не може бути компромісів з брехунами і популістами, навіть якщо ситуативно вони зробили щось позитивне. Бо зміна кон'юнктури означатиме і зміну курсу на 180°. Не забувайте про це!