Напевно, середньостатистичним мешканцям Києва та більшості великих, не промислових міст, важко уявити, що таке олігарх і яка від нього шкода. В першу чергу при цьому слові виникає асоціація з дуже великими статками, настільки великими, що в принципі байдуже, скільки в цієї особи є грошей. Бо суми понад 100 мільйонів доларів — для 99% громадян України абсолютно абстрактні цифри, і всієї уяви не вистачить, щоб зрозуміти, на що їх можна витратити.

Так само мало хто розуміє і як виглядає боротьба між олігархами. Дійсно, що може означати боротьба, наприклад, між Ахметовим і Коломойським за якесь підприємство, якщо в кожного — понад мільярд доларів статків? Для споживача новин ця боротьба як спорт, де можна тільки вболівати за одну з команд. Так само і боротьба влади проти олігархів, яку нібито почав Президент України Володимир Зеленський.

Про що йдеться в ухваленому сьогодні законопроєкті про «про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)»?

Відтепер РНБО в режимі щотижневого шоу не тільки запроваджуватиме санкції, але й, коли буде криза жанру, визначатиме олігархів. Якими, на думку влади, є ті, хто має статки понад 80 мільйонів доларів, причетний чи фінансує політичну партію та ЗМІ. Ну або має монопольне становище на якомусь з ринків. І як я вже говорив вище, для 99% громадян все це — абсолютно абстрактні цифри й слова, а загальна атмосфера популізму, яку привніс в нашу політику навіть не Зеленський, а частково його попередник, створила абсолютно демонічний образ людей, багатших за голову колгоспу чи сусіда, який купив собі авто краще за власне. Бо актив у 80 мільйонів — це цілком нормальна позиція для бізнесмена регіонального рівня, який фінансує політичну партію та якесь ЗМІ. Думаю, що подібних людей в країні — десятки тисяч. І насправді їх має ставати більше, за рахунок тих, хто дійсно є олігархом. Але, можливо, не потрапить під дію закону.

Чи є, наприклад, Ринат Ахметов, Ігор Коломойський або Дмитро Фірташ олігархами? Думаю, 100% громадян України скажуть що так. Чи постраждають вони від цього закону? Швидше за все ні. І, можливо, навіть не будуть визнані олігархами. Бо те, що вони фінансують партії треба ще довести (і відстояти це в суді, коли ОАСК в нас скасує все що завгодно). Офіційно ЗМІ володіє лише Коломойський, проте він не є політиком. Ну і які для них будуть загрози? Жодних. Бо і так журналісти-розслідувачі фіксували їх зустрічі, за можливості, в політику особисто вони не збиралися, партії та політиків фінансували приховано, а потрапляння в реєстр може навпаки бути додатковим понтом, на кшталт «крутих» номерів на авто.

Ухвалений закон, окрім інших недоліків, суперечить великій кількості міжнародних зобов'язань України, тому його наслідки, за бажання, легко скасуються в ЄСПЛ чи іншому міжнародному суді, чия юрисдикція визнається Україною. І, головне, може викликати жорстку реакцію міжнародних партнерів, які чутливі до таких речей.

Насправді ж нам не бракувало якогось законодавства, щоб боротися з олігархами. Нам, в першу чергу, бракувало нормальної судової системи. Реформу якої ніяк не завершено. Нам бракувало ліквідації ОАСК, який «невідкладно» ліквідують ще з квітня. Нам бракувало застосування антимонопольного законодавства тощо.

Наостанок — про наслідки діяльності олігархів. Конкретні та осяжні. Є таке місто Нікополь. Про нього я писав в статті «Ми втрачаємо Нікополь?!».

Я там жив з невеличкими перервами з дитинства до 1994 року (щороку влітку і ще пару років). Потім бував наїздами, але новини читаю уважно. І чітко бачу, в що цей колись потужний промисловий центр перетворився. При цьому, на відміну від інших промислових гігантів, Нікополь не мав підприємств, які були неконкурентоздатними в умовах ринку, бо і феросплавний, і трубний, і машинобудівний заводи випускали досить унікальну номенклатуру, на яку є попит і зараз. Але для цього потрібен реальний власник, який буде інвестувати в розвиток, в переобладнання, в технології, в безпеку праці тощо.

Але це не про олігархів, які отримують основні прибутки внаслідок неконкурентних переваг, схем з бюджетом і т.д. Які не платять податки, ігнорують безпеку праці і, як наслідок, життя і здоров'я своїх працівників. І за яких такі міста як Нікополь, перетворюються в напівзруйновані гетто. З яких мешканцям немає куди тікати, бо скрізь — те саме. А тим часом падають мости, як це сталося на околиці Нікополя...