За десять років війни вже важко здивувати розповіддю про унікальність українського суспільства. Кожен із нас безумовний «пункт незламності». В той же час, всім нам властиво втомлюватися та час від часу занепадати духом. Тому, коли на моєму шляху продовжують зʼявлятися вмотивовані та натхненні люди, я щиро радію. А ще дуже вдячний їм за те, що на їхню непохитну віру та дієвість можуть спертися багато людей навколо.

Тож, це розповідь про звичайних людей в тилу, які продовжують робити все від них залежне, щоб ми всі перемогли у цій війні. Сподіваюсь, вони надихнуть і вас.

Дрони від педагогів

Для початку важливо зазначити, що Софіївка — невелике, трохи більш ніж на 8 тисяч людей селище на Дніпропетровщині. Здавалось би, в порівнянні з містами-мільйонниками чи вседержавними благодійними фондами об'єми їхньої підтримки не можуть бути грандіозними. Та давайте будемо чесними — хіба повинні? Врешті-решт головне, що місцеві не сидять, склавши руки, а діють. Більш того,  їхні дії допомагають нашим захисникам нищити окупантів.

Другий момент. Софіївський ліцей зараз – один із найкращих державних закладів середньої освіти в Україні. Але в 2018 році, коли я вперше його відвідав перед стартом реконструкції, ситуація була іншою. Тоді ще будівлі звичайної школи — 1934 та 1973 років — перебували в типовому для цієї галузі стані. Їхня кондиція відповідала віку споруд.

Тоді ж в 2018-му я познайомився з колективом школи та її директоркою Риммою Тиркбою. Трансформація освітнього закладу відбувалася на моїх очах. Та потім спілкування перервалося і ми просто залишились друзями у соцмережах.

І от нещодавно я отримав повідомлення. З мого Фейсбуку вчителі знали, що ми з командою розробляємо і виготовляємо дрони. Освітяни написали: «Давайте ми вам перерахуємо гроші, а ви зробите дрони для ЗСУ і передасте їх тим, кому вважаєте за потрібне. Ми вам довіряємо».

Ми з командою вирішили зробити краще. Військові більше знають про свої актуальні потреби. Тому всі кошти зі збору ми підказали передати безпосередньо їм. Тож донати освітян напряму отримав підрозділ із Дніпропетровської області, якому ми давно допомагаємо, — третій Батальйон 25 Січеславської Бригади. Але й без дронів військових ми не залишили. Це ж була основна мета збору. За власний рахунок ми виготовили кілька безпілотників-камікадзе і передали підрозділу від імені ліцею та його колективу. 

Безпілотник від громади

Здавалося б — кінець історії. Але ні. Невдовзі мені прийшов ще один запит. Збір на дрон оголосила депутатка Софіївської селищної ради Любов Поденежна. Як потім вона писала в своєму Facebook, на нього донатили не лише її односельці. Жителі сіл Петрове, Вакулове, Жовте, Нові Ковна, міст Дніпро та Кривий Ріг. Софіївські депутати, вчителі Жовтянського ліцею, рідні й друзі Любові. Знайомі і незнайомі люди. Всі, хто розуміє важливість збору. Хто хотів власною копійкою докластися в те, що в руках наших військових знищуватиме ворогів.  

Як і в попередньому випадку, ми порадили всі зібрані кошти передати безпосередньо військовим з третього батальйону. І потроїли цю суму. Щодо дрону, то його захисники також отримали. Від імені всіх, хто донатив на збір, ми виготовили наш STING-3 Mad Max. Бомбер, який чудово працює навіть під російськими РЕБами і вже ефективно показав себе на фронті.

По традиції у історій має бути висновок, або мораль. Перший ви точно зробите самі, а друге я не дуже люблю. Тож, просто скажу, що при всьому нашому оптимізмі, ця війна тривала, виснажлива і велика. Вона стосується кожного українця. А Перемога – це величезний пазл, в якому важлива кожна деталь. Навіть, якщо вона здається незначною в загальному масштабі. Давайте надихати одне одного.

Юрій Голик, підприємець та волонтер, засновник команди виробників вітчизняних безпілотників