Трипільську ТЕС  знищено. Найбільша на Київщині, вона постачала енергію ще й на Черкащину та Житомирщину. Буквально нещодавно, 22 березня, знищено і Зміївську ТЕС, одну з найбільших на Харківщині. На обох втрачено 100% генерації. У всіх цих трагедіях винна росія. Але є одне «але», яке не дає мені спокою.

Роками ведуться розмови про децентралізацію енергетики та перехід на альтернативні види енергогенерації. А також про економічність, ефективність, екологічність цього перехду. Але весь цей час, коли доходило до практичних дій, то часто це були лише локальні ініціативи. Одну з них реалізували ще в 2016 році на Дніпропетровщині. За кошт приватних інвесторів вдалось повністю оновити схему теплопостачання і вивести з кризи Марганець, Нікополь та Покров.

Чому це важливо в час миру і особливо в час війни, розкажу по порядку.

Передумови

До втілення проєктів проблеми з опаленням тут були типові для всіх українських міст. Зношене обладнання, великі втрати при транспортуванні, колосальні борги міста перед надавачем послуг. У підсумку приватні споживачі поступово відмовлялись від централізованого опалення. На момент реалізації проєктів в кожному з міст на індивідуальному були понад 70% людей. Але котельні працювали на повну – щоб забезпечити тих, хто ще не відмовився чи не міг собі це фінансово дозволити. «Нафтогаз» вимагав виплатити борги, адже і газ, і послуги коштують грошей. Міські бюджети не могли дозволити таких витрат, навіть після реструктуризації на 5 років. Здавалось, ситуація рухалась до колапсу.

Приватні інвестиції дозволили все виправити.

Що відбулось?

Тоді довго шукали інвесторів, передусім із самої Дніпропетровщини – податки мають лишатись «вдома». Але бажаючих вкладатись у проєкти довготривалої окупності у прифронтовому регіоні було небагато. Знайшли, вмовили. Довга робота, про яку довго розповідати.

У підсумку в Марганці з нуля збудовано шість твердопаливних котелень і 2 топочні, разом – на 16 МВт. У Покрові повністю реконструйована котельня на 4 МВт і збудовано ще п'ять меншої потужності. У Нікополі збудували дев'ять газових котелень сумарно на 15,5 МВт. В містах проклали нові теплотраси, зміцнили і реконструювали енергомережі. У підсумку всі бюджетні заклади отримали стабільне теплопостачання. Нарешті стало дійсно тепло, за вимогами нормативами, а не 12-15С.

Приватним споживачам, які ще не були на індивідуальному опаленні, міська влада допомогла з цим фінансово. Люди отримали субсидії. В Нікополі жителі поступово перейшли на газові конвектори, в Марганці та Покрові – переважно на електричне опалення.

Переваги децентралізації енергогенерації

Дійсно теплі квартирі і громадські заклади – не єдиний плюс, який отримали ці міста. Вони перестали накопичувати борги перед «Нафтогазом» і почали газ заощаджувати. Відчутне зменшення навантаження на міський бюджет. Разом з тим були оновлені інженерні мережі, з'явились додаткові робочі місця. А завдяки ліквідації збиткових комунальних підприємств вдалось прибрати і корупційну складову.

Про гроші. Орієнтовна економія для цих трьох міст склала 1 млрд грн. Вивільнились кошти, які можна направити на розвиток інших галузей міського господарства. А платіжки споживачів за опалення скоротились в середньому на 10%.

І останній аргумент. Він актуальний саме зараз і може прозвучати трохи цинічно. Але така вже зараз війна і такий в нас ворог. Чим більш «розпорошена» мережа котелень і ТЕС, чим більша їх кількість – тим більше зусиль треба окупантам, щоб їх знищити. Тим менше шансів, що їм це вдасться.