Незважаючи на блюзнірство з поліграфами, міністрами дебілами, Сивохою і рештою інфоатак на українців, почали з'являтися перші паростки того, що населення почало приходити до тями. Це, звісно було неминуче, але ще місяць тому здавалося, що то потребує набагато більше часу. Але ті, що «зробили нас» виявилися ще дурнішими, ніж ми могли собі уявити. Передбачу лавиноподібні процеси руйнування, чи то як то се називає, коли восени зелене стає жовтим, а потім мертвим? Так от тим воно стане дуже швидко. Хлопчики загралися і не спроможні зупинитися, а навіть «наріду» то починає набридати. Особливо з огляду на те, що вони наприймали не для піару.
В повітрі почався якийсь, поки що не стійкий (можливо через смог), але вже дуже знайомий аромат «президенту копняка під сраку». Люди, навіть ті, які раніше топили за зєльонку, зараз почали чухати потилицю, і ляпати себе по литках. Зараз стадія: «де були очі, коли купували», але судячи з заданого темпу, вона швиденько переросту у «що ж ти падла робиш», а далі, як вже не раз...
Чи тішить то мене? Ні.
Чи буде цей випадок повчальним для українців? Знов — ні!
То така доля наша? Так.
Якби то не було, все буде Україна!
