А от уявіть собі, шановне товариство, погодилося хуйло поїхати у Париж. Побалакати з Бубочкою.
Бубочка намився, напомадився, причепурився і з скипидаром в сраці пігнався на ту зустріч, що навіжений, щоб не передумало хуйло.
Щось мені вдається, що аж доки все не закінчиться, ми з вами, любі мої, ніякої інформації з того Парижу мати не будемо, бо хто ж вам розкаже як то добре країну свою продавати?
А коли повернеться, то з кожної праски ми будемо чути про видатну перемогу геніального дипломата Бубочки, який привіз нам мир. Що, як, нам не розкажуть, просто будуть волати про МИР.
Ті йолопи, що за нього голосували, перейматися ціною не будуть, аж доки не отримають повний швах державі. А тим, хто буде питати — будуть затуляти писки, різноманітними засобами, від тітушок в пику, до поліціянтів в буцегарню.
Є тільки одна надія,що хуйло полінується їхати, бо йому то врешті решт не треба, його все влаштовує, Бубочка і без того Парижу все зробить, може трохи повільніше, але що для хуйла час? Воно не поспішає.
А для притомних людей цей час можна буде використати для того, щоб Бубочку та усю його кодлу на палю відправити.
Час вже прийшов...
