Оскільки в Росії історичну маячню Путіна вже визнають науковою, і напевно стануть вивчати на рівні робіт товариша Сталіна, не зайвим буде освіжити власну пам'ять. Тому що ці ідеологічні конструкти стануть нав'язувати нам з новою силою.
Перше, до чого він вдався ще кілька місяців тому, — це самі назви Україна та українці. І тут, зрозуміло, відсилання до поняття окраїна, та йому подібним.
Більше того, таке трактування не чуже і українським історикам. Не збираючись вступати ні з ким в дискусію, хочеться висловити декілька думок, які лежать на поверхні.
В слов'янських мовах слово «край» має кілька значень, одне з них — просто територія. Рідний край.
Українською «страна» так і буде — країна. Таке ж слово, але з іншим наголосом вживається у сербсько-хорватській.
Для української притаманна взаємозаміна у/в, залежно від правопису. Вкраїна — це вже трохи інакше звучить, ніж Україна, погодьтесь.
Як правило, з часом на історичні факти накладається багато штучних ідеологічних нашарувань. Раніше люди з цим не морочились. Та й саме поняття нація достатньо пізнє.
Мовами багатьох народів світу їхня самоназва звучить просто «люди». Або «справжні люди», як у чукчів.
Чи, наприклад, україномовні мешканці деяких близьких до Волині регіонів Білорусі не мають жодної ідентичності, і називають себе просто — «тутейші».
Це до чого — ніщо не заважає бачити в слові Україна просто край, країну, а українці — його мешканці. Тобто — краяни. А «окраїна» — то вже те, що чується сучасному вуху, і те, як з ним працюють ідеологи.
Це значить що і путінські «пояснення», само собою, слід викидати на смітник. Але й самим українцям, на мою думку, не варто ні комплексувати, ні вдаватись до надмірного пафосу.
Як правило, все значно простіше.
