Немає особливого сенсу обговорювати падіння рейтингів Зеленського — цей процес цілком може бути таким же хвилеподібним, як і їхнє зростання рік тому. Крім того, дедалі більше відіграватиме роль фактор Тимошенко, яка самостійно або за підтримки зацікавлених сторін (той же Коломойський, Кремль, чи інші спонсори) забиратиме до себе схильний до підтримки популістів електорат.
Попри наявність очевидних провальних соціальних, політичних та зовнішньополітичних кроків зе-команди, ключове все ж у тому, що рейтинг Зеленського — це його рейтинг артиста, а не політика. І в основі тут принцип «нравится — не нравится», а не чіткі політичні переконання. Симпатії до актора ні до чого не забов'язують, навіть якщо він обрав для себе нову роль. Для того, щоб політично «стати на ноги» Зеленському неминуче доведеться пройти через кризи і власної команди, і у стосунках з БЕНЕфеціарами своєї перемоги на виборах. І тут є цілком очевидне роздоріжжя.
Або Зеленський попри всі намагання перекласти негатив на уряд, парламент, чорта лисого, концентруватиме його на собі з усіма відповідними наслідками. Або зробить спробу вирватись з обіймів Коломойського за рахунок власних ресурсів. Та їх вочевидь — фінансових, інформаційних — зараз недостатньо. Тому йому доведеться шукати підтримку десь на стороні.
І єдиний реальний гравець, який завжди готовий включитися у внутрішні українські справи, і який володіє потрібним потенціалом — це Росія. Тим більше що комплекс кевеенщіка, який розважав Путіна зі сцени, нікуди не подівся. Зеленський демонструє запобігливість перед російським керманичем навіть розповідаючи про свої телефонні контакти з ним, і не дає собі звіту у цьому. Для нього така поведінка є цілком органічною.
Путін залюбки відіграє за певних обставин роль «батька» або навіть політичного наставника. І зростаюча самотність Зеленського ці обставини наближатиме.
В принципі, їх роднитиме вже те, що їх обох однаково українці охрестили «х..лом». Втім, це гірка іронія, оскільки вона обіцяє нам ще один політичний сюжет з непрогнозованим результатом.
