Історія трьох чехів-путіністів, яких чеські документалісти привезли в Україну, заслуговує на значно більшу увагу, ніж вона отримала. Тому що це жива ілюстрація світу, у якому ми опинилися і яка має всіх сильно протверезити.
Її суть у тому, що навіть побачені на власні очі наслідки російських злочинів проти цивільного населення, відвідування місць масових поховань жертв російської окупації, спілкування із свідками, спостереження за життям прифронтових міст включно із підземними школами для дітей, і навіть власне перебування під російським обстрілом не змінило думки цих людей.
Це не якісь наші «ватніки», це європейці, активні споживачі інформації з інтернету. Але для яких у війні винен хто завгодно, тільки не РФ. Вони живуть у світі російської дезінформації, і навіть побачене власними очима не ламає цю картину світу.
Більш детально про цю поїздку можна прочитати тут і тут. А нижче хочеться сказати декілька слів про те, що це все означає.
По-перше, варто позбутися ілюзії, що вільне поширення інформації дорівнює просвітництву, розширенню розуміння тих чи інших процесів тощо.
По-друге, необхідно зафіксувати, що такі інструменти протидії дезінформації, як виявлення фейків, їхнє спростування, фіксація пропагандистських наративів є необхідними, але недостатніми.
Ми маємо справу з більш глибинними структурами людської психіки і свідомості, включно з базовою ідентичністю, які є визначальними. І на основі яких формуються інтерпретаційні механізми, які дозволяють якщо не заперечувати реальність, то тлумачити її у зручний для такої ідентичності спосіб.
Якщо говорити ширше, то поки ми зосередженні на протидії фейкам, Росія веде війну за спосіб мислення, когнітивну війну.
І, повертаючись вище, — інформаційні технології тільки посилили її спроможності у цьому контексті. Оскільки розвиток штучного інтелекту дозволяє масштабувати інформаційні потоки, буквально — підмінювати наповнення медіа (операція Doppelganger та інші).
Сучасна когнітивна війна виглядає так: поки Путін на особистому рівні «обробляє» Трампа, мільярди доларів вкладаються у те, щоби створити ілюзію щодо «першопричин» війни в Україні для всіх, до кого російська інформаційна машина зможе дотягнутись.
У різних груп людей завжди знайдуться власні вразливості, які Росія використає: соціальне невдоволення, втома від політиків, ультраконсервативні цінності. І запропонує не просто дезінформацію, а готову життєву рамку.
Для згаданих чехів-путіністів також визначальним є їхнє походження (в одному випадку — родина колишніх партійних функціонерів), або ж соціальне становище, чи схильність до конспірології. І жодна правда не пробиває цю ідентичність в розумінні появи якісно нових висновків.
Тому, ситуація потребує її бодай осмислення і пошуку додаткових важелів впливу для протидії подібним «ілюзіям». Але вже очевидно, що це дорого і довго. І до цього треба бути готовими.
Також треба бути готовими до того, що як зазначив режисер цього документального фільму Роберт Квапіл: «Я дізнався, що може існувати світ, у якому зло може перемогти. І я можу собі це уявити зараз»".
Принаймні, зло може стати свідомим вибором. І ця можливість ніяк не зменшилася в інформаційну добу.
