Керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін написав емоційний пост про те, що «у Зеленського» готують знищення антикорупційної реформи, що також призведе до різкого погіршення стосунків з міжнародними партнерами. У відповідному законопроекті мова йде про фактичне нівелювання функцій НАБУ щодо розслідування корупції високопосадовців, підрив статусу Вищого антикорупційного суду і натомість розширення повноважень «своєї» ГПУ.
При цьому Віталій задається дивним питанням: «Я не знаю, яка роль в цій ініціативі президента…».
А особливо принциповим є останній абзац: «Якщо навіть після цього Татарова не буде звільнено, значить, кремлівська агентура не просто сидить в офісі президента, вона цим офісом керує».
Ну нарешті. Нарешті реальність, про яку багато сказано і написано, в тому числі і у цьому блозі, починає визнаватися навіть найбільш затятими «Фомами невіруючими».
Коли два роки тому попереджали про подібний сценарій, було смішно, і можна було жартувати на кшталт «а то путін нападьот»... Вже не смішно?
Шабунін принаймні у кількох аспектах не до кінця щирий. По-перше, — причиною підготовки руйнівного удару по прозахідному курсу є не справа Татарова, якого мовляв таким чином хочуть врятувати. Це свідомий крок влади, де Татаров — виконавець. І справді, — причому ж тут президент?
По-друге, — у голови ЦПК не вистачає мужності визнати власну причетність до приведення на Банкову російських агентів. Так все було «погано» за попередньої влади, така була «корупція», так «нічого не робилося», — що тепер треба бити в набат щоб врятувати вибудовану і ефективну антикорупційну систему, яка, як це буває всюди, починає давати результат з часом. І це третє — успіхи в профільній для ЦПК сфері були. Але їх паплюжили у самому зародку.
На пам'ять приходить перший, єдиний, і, думається, останній Давос для Зеленського, під час якого представники ЦПК ледь не співали йому осанну.
Віталій Шабунін згадує про увагу з боку нової адміністрації у США до антикорупційної сфери, і це добре. Можливо, наші міжнародні партнери знайдуть в Україні нових контрагентів — не таких короткозорих, і таких, що здатні визнавати свої помилки.
