Ці вибори стали ще й демонстрацією потуг «геніїв піару». І зараз не лише про слуг, з їхнім «десантом» на фронт, опитуванням, і президентом в якості віп-агітатора. А й про цілу низку політичних проектів, чий результат 26 жовтня виявився неспівставно низьким у порівнянні з їхніми ж амбіціями.
Голос, Демократична сокира, Свобода, — можливо цей список варто розширити. Ці політсили опинилися приблизно на одному політичному фланзі, і поруч з відмінностями було те, що їх об'єднувало — бажання втопити головного конкурента, Порошенка і його партію.
Публічні скандали, звинувачення, намагання підставити, подекуди прямі заяви — мовляв приєднуйся до нас, Порох, або — ти маєш піти і звільнити поляну.
Тут справа не у політичних симпатіях, а у технології. Ну чому Притула вирішив, що його бравада додасть йому прихильників? Чому взагалі сподіватися на те, що утопивши когось тобі дістанеться його електорат?
Здавалося б, що той PR, яким ми знали його у 90-х, і коли навколо нього сформувалося негативне ставлення, все ж таки з часом трансформувався у більш тонке поняття комунікації. З розумінням і втіленням певних стратегій, важливості зворотнього зв'язку тощо. На цю тему може довго говорити будь-який менеджер з десятків профільних київських агентств. Але чому політичні партії, які претендували на своє місце в новому розкладі сил, діяли як піар-дикуни з 90-х? Зробивши ставку переважно на епатаж, чорнуху і самовпевненість?
Зараз «ЄС» тріумфує, а у тих представників демократичного табору, хто вважав Порошенка «ворогом», або принаймні у їхніх виборців, є час подумати.
Ситуація в країні розвивається у напрямку кристалізації основних центрів впливу. Реваншистів, і тих, хто їм протистоїть, тих, хто чітко за НАТО і Євросоюз. Можливо, про двопартійну систему говорити зарано, але тенденція є.
Буде намагання продати виборцю і центризм, який «всіх помирить», і це якраз стезя слуг, Батьківщини, та інших олігархічних проектів. Вирішальної ролі вони не гратимуть.
А от ЄС показала, що дає бій проросійським силам навіть на їхній традиційній території. Тому неминуче постане питання — ти за важковаговика, за стратегічний курс на Європу, відрив від імперії, за результат, чи ти за можливо яскравий, агресивний, але малочисельний клуб по інтересах?
