Коли Зеленський у своїх виступах час від часу апелює до Революції гідності, більшого блюзнірства годі знайти. Бо саме він, попри протести родичів Небесної Сотні, призначає на ключові посади або адвокатів Януковича та Єфремова, або дає можливість жити в Україні і впливати на судову систему Портнову, або заводить на посаду заступника глави свого офісу Олега Татарова, який виправдовував побиття людей, та обіцяв пересаджати лідерів Майдану.
Напередодні річниці початку Євромайдану слід згадувати, що чинний президент ще в статусі кварталівця пропонував роздавати беркутам ебонітові палички, щоб видобувати з одягнутих у вовну протестувальників струм. Такий жарт. А прийшовши на Банкову звинувачених у розстрілах беркутів відпустив на волю в Росію.
Проте є ще більше ознак того, що до торжества Антимайдану залишилося півкроку. Це і руйнування антикорупційної інфраструктури, що включає у себе не лише рішення КСУ щодо декларування, про яке Зеленський знав, але й бажання паралізувати роботу НАБУ, як це відбулося із САП. Це і карколомне падіння довіри до України з боку міжнародних фінансових інститутів, а значить створюється грунт щоб позичати у Москві. Це і фактичне замороження європейської та євроатлантичної інтеграції. І, звичайно, зміна у ставленні влади до людей.
В Україні так склалося, що президенти з різним світоглядом між собою чергувалися. Кучма став архітектором держави олігархату, як типовий «червоний директор» він відповідно і мислив. Потім Помаранчева Революція і прихід Ющенка, який в економіку не втручався, і малий бізнес мав можливість зростати. Саме це покоління згодом скидало Януковича, який був виразником інтересів вугільних, металургійних та інших магнатів, і при ньому регіонали прямо заявляли, що люди мають працювати на їхніх заводах, і крапка.
Після цього — президентство Порошенка, з успішною децентралізацією, з загоном Коломойського за бугор, з угодою про асоціацію з ЄС, яка відкрила європейський ринок українським в тому числі малим і середнім підприємствам. Особливо сільськогосподарським.
Коло замкнулося. Тепер знову при владі ті, хто дбає про інтереси олігархів і великих корпорацій, і для яких ФОПи, малий бізнес, просто люди — це «новая нефть», кажучи сленгом їхніх московських кураторів. З першого дня вони взялися скорочувати соціальні програми, фіскально тиснути на підприємців та примушували людей працювати на своїх рабовласницьких проектах.
Бо для Шмигаля створити робочі місця — це працевлаштувати українців на будівництві доріг за копійки, на якому наближені до влади компанії безжально крадуть. А перед цим ще й намагатися, пригадуєте, контролювати трудову міграцію з України під приводом пандемії. Заява заступниці Степанова щодо бізнесу, якому на її думку треба йти на роботу до лікарень — це рафінований русский мир, Антимайдан і совок. Це саме ця ментальність.
До різноманітних НГО, особливо антикорупційних в Україні може бути суперечливе ставлення, але те що термін «соросята» міцно увійшов в український лексикон — теж нездорова тенденція, бо це суто російська методичка. Так кажуть у Москві на всі нелояльні до Росії сили на усьому пострадянському просторі. Вірменський Пашинян для них теж соросьонок. І якось непомітно Україну інтегрували в цей термінологічний та інформаційний російський наратив.
Часом ознаки антимайдану звалюються як сніг на голову, коли наприклад відкривають справу проти Тані Чорновол, а часом бувають як кислотний дощ — крапля за краплею. Але всі вони стали можливими завдяки Зеленському.
Хочеться помахати в слід більшості постмайданівських партій та багатьом політикам — радикалам, Свободі, Самопомочі. І Народному Фронту. Ау, де ви? Тимошенко, на яку публічно у 2019 році робив ставку Коломойський, краще й не згадувати. Та й її політичний проект вперся в електоральну стелю.
І якщо я захотів би інтуїтивно відчути, хто зараз, у 2020 році представляє Майдан, або ті ідеї, які він відстоював, то я б прислухався до… того ж Зеленського. Кого він найбільше ненавидить, кого постійно згадує, і обіцяє всі кари на землі, і кого він вочевидь боїться, бо відчуває реальну силу.
От вже й Арестович так роздухарився, що почав крапати «компромат» на цього політика...
Правду кажуть — буває «5 елемент», а буває й корові сідло.
