Курськ заснований чернігівськими князями, як центр удільного Курського князівства, що в XI–XIII століттях входило до складу Чернігово-Сіверської землі, а перша згадка міста знаходиться у життєписі Феодосія Печерського близько 1032 року, як складова частина володінь київського князя Ярослава Мудрого. У 1095 році Курськ згаданий у Лаврентіївському літописі, як володіння Ізяслава Володимировича, сина київського князя Володимира Святославовича і полоцької князівни Рогніди, який звів Курську фортецю.
З 1164 по 1178 рр. Курським князівством управляв герой «Слова о полку Ігоревім» Ігор Святославич (син чернігівського князя Святослава Ольговича, онук Олега Святославича, праправнук Ярослава Мудрого). У XIV столітті Курськ входив до володінь Київського князя Володимира Ольгердовича і згадується у «Списку руських міст далеких і близьких» саме як «київське» місто. Курськ разом з багатьма іншими руськими (не російськими!) містами став сферою інтересів Великого князівства Литовського і Московського царства, що боролися між собою за спадщину Київської Русі і з 1360 року був у складі Великого князівства Литовського, а з 1508 року разом з околицями увійшов до складу московської держави (росії тоді ще не було). У 1596 році у Курську була зведена нова фортеця.
У місті часто бував Гетьман Війська Запорозького Іван Мазепа, який у 1703 році отримав у приватну власність землі у Льговському, Рильському і Путивльському повітах. В селі Івановському Рильського району у занедбаному стані донині збереглися палати Івана Мазепи. Частина земель сучасної Курщини входили до козацької держави Війська Запорозького, що з 1654 знаходилась під протекторатом Московського царства, наприклад, місто Суджа, як сотенне містечко Сумського полку, а також такі села сучасної Курської області, як: Гуйва (переробили на Гуєво), Куриловка, Мартиновка, Сухобрусівка (тепер Ворожба), Порічне (тепер Черкасскоє Порєчноє), Уланків (тепер Уланок).
У 1708 році Курськ був у складі Київської губернії, з 1727 року — у складі Бєлгородської губернії, а з 1797 року став центром Курської губернії.
Після більшовицького перевороту в росії, у Курську була проголошена радянська влада і сформований прорадянський Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, що через кілька днів переїхав до м. Суджа. За Берестейською угодою 1918 року Курськ був центром прикордонної області з УНР, і з 14 серпня 1918 року значна частина Курської губернії входила до складу Української Держави.
Путивльський і Рильський повіти були включені до Чернігівщини, а Суджанський, Грайворонський, Білгородський, Корочанський і Новооскольський — до Харківщини. Однак 28 листопада 1918 року більшовики розпочали свій черговий наступ на Україну, і в Курську відновили владу так званого Тимчасового робітничо-селянський уряду України. Курськ, Суджа і Рильськ знову увійшли до складу росії. Але, не зважаючи на це, тамтешні українці у 1924-1925 рр. ініціювали процес повернення їхніх околиць до складу України, а місцеві сільради виготовляли штампи українською мовою.
P.S. Етнічним українцям на Курщині в паспорт вписують, що вони росіяни, а у нас так буває: за паспортом ніби громадянин України, за національністю татарин, а мізки вражені рашистською пропагандою і білорусько-ТЦКашними симптомами шизофренії.
*************************************
Також на тему української і російської історії рекомендую статті (в тому числі російською для московитів):
Білгород (РФ): українська історія.
Коротка історія державності та походження росіян (російські джерела).
Походження понять Русь (Україна) і росія (Московія).
Русь та Московія: дві історії.
Правда про Олександра Невського (російські джерела).
Князь Дмітрій Донской і золотоординський хан Тохтамиш — одна особа?
