Восьмого вересня 2024-го року після важкої тривалої хвороби та після 60(!!!) років майже безперервної роботи на телебаченні помер Барін (російською – «Барин»). Він же – Олександр Васильович Масляков – відомий радянський та російський телеведучий. Метр телевізійної сцени та людина-бренд, який десятиліттями асоціювався у наших з вами головах із таким масовим молодіжним явищем на пострадянському просторі, як КВН – Клуб Вєсьолих і Находчівих.
Барін – саме так поза очі його називали у КВНівській тусовці. Масляков, звісно ж, знав про це своє прізвисько. Знав і, навіть, потайки пишався ним. Адже воно повністю характеризувало як його самого і його життєві цінності, так і його стиль управління й міцні зв`язки із російськими владними структурами. Одноосібний та незмінний керівних величезної медіа-імперії під назвою КВН, він справив значний вплив на кілька поколінь радянської, пострадянської та, особливо, російської молоді. Часто від слів і рішень цього фотогенічного з приємним тембром голосу телеведучого залежали долі та кар`єри молодих людей на усьому просторі бувшого СРСР. Приклад одного лише Зеленського говорить багато про що.
Але це лише те, що лежить на поверхні. Адже, якщо вам здається, що Масляков та його КВН – це всього-на-всього якісь нікчемні сміхерочки та звіздахаханьки, то ви дуже помиляєтесь. Бо якщо копнути глибше, то можна докопатись до справжнього розуміння впливу цього явища на мільйони людей. Тому почнемо із самого початку…
Система совєцької, як згодом і російської влади ніколи не заохочувала та не передбачала ніякої ініціативи. Особливо некерованої чи неконтрольованої. А тим більше жодної низової ініціативи. Тому пси системи (КГБ, ФСБ, тощо) завжди намагались подібну активність насєлєнія або купірувати в зародку, або цю активність очолити та контролювати. Будь то церква чи різноманітні релігійні секти. Будь то освітні групи з національним забарвленням чи фольклорні колективи. Будь то неформальні організації чи творчі гуртки, як знаменитий Пітерський рок-клуб. КГБ/ФСБ завжди і усюди запускало в ці самоорганізовані групи активних громадян свої липкі щупальця. Що уже говорити про таке масове явище, як КВН.
Так як же узяти під контроль неприборкану енергію тисяч студентів у сотнях вузів, розкиданих на території в мільйони квадратних кілометрів? А все дуже просто – з допомогою монополії. Монополії на кнопку – на ексклюзивний доступ до телебачення. Саме Масляков, як ідеальний комсомолець-пристосуванець. Як кров від крові і плоть від плоті представник радянської системи, котрий за роки роботи на телебаченні підтвердив свою лояльність та вміння співпрацювати в дозволених рамках. Як ділок, на якого в органах уже давненько лежала папочка за грішки молодості. Саме він отримав монопольне право на організацію ігор КВН аж на самому Центральному Телебаченні і, навіть, в прайм-тайм.
Але надавши Маслякову монополію на кнопку та право карать і міловать в межах своєї компетенції. Закривши очі на одноосібну приватизацію Масляковим не ним вигаданого та не ним започаткованого телевізійного проекту під назвою «КВН». Дозволивши йому створити розгалужену мережу місцевих та регіональних ліг студентських команд. Давши можливість загрібати на телевізійному проекті, на рекламних бюджетах та на корупційних оборудках дуже серйозні гроші. Посприявши усьому цьому російська владна державна система зажадала від нього всього-то нічого – іноді надавати невеличкі послуги взамін. І він, як гвинтик цієї системи, з легкістю пішов на цю угоду. Можна, навіть, сказати, що чувак, продавшись з потрохами кремлівському великодержавному дияволу, методично почав згодовувати йому… юні поки ще невинні душі тільки-но вступаючих в доросле життя молодих людей.
Спитаєте, як це виглядало в реальному житті? І чим були цікаві для російського імперського проекту сонми амбіційних, але бідних, як церковні миші, вєсьолих і находчівих лоботрясів? Бо єдине, що у них було – це лише молодість, енергія, таланти та креатив. Проте виявилось, що ключовим для системи було не те, що у них було, а те, чого не було. А не було грошей і не було ніяких можливостей себе реалізувати.
І саме це почали їм давати КВН та особисто Масляков. Клуб Весьолих і Находчівих став таким собі соціальним ліфтом, який із мінімальними затратами фінансів і зусиль майже миттєво міг задовольнити твою жагу до успіху та до творчих пошуків. Буквально за одну ніч КВН міг зробити тебе відомим та дуже популярним. А за успіхом та популярністю часто ішли перші непогані гроші. КВН в якійсь мірі перетворився для пострадянської молоді в таку собі ерзац-американську мрію на мінімалках. Особливо тоді, коли Олександр Масляков відкривав для тебе і твоєї команди ворота до раю – виступи на телевізійній сцені. І тисячі молодих дарованій, затамувавши подих перед телевізором та на пам`ять повторюючи жарти відомих телевізійних команд КВН, спали і бачили себе на тій же самій сцені поряд із НИМ – із самим Баріном.
Але за фейерверками гумору, за блиском яскравих шоу, за пафосом фінальних пісень та за духом єднання (часто алкогольного) ховалось інше – КВН мав не завжди помітну його учасникам темну сторону. І саме наявність цієї сторони була платою, котру оплачував кожен, кого засмоктувала у свої солодкі тенета імперія Олександра Маслякова.
Найперша функція, яку виконував КВН як для радянської, так і для російської державної машини – це контроль над активною молоддю. Не лише сам контроль, але й можливість впливати на цю молодь через певні правила та рамки, через редактуру та втручання в сценарії, через неформальну систему заохочень та покарань, тощо.
Іншою надзвичайно важливою (а для мене особисто чи не найголовнішою) функцією КВН було перенаправлення невгамовної творчої енергії найбільш активних представників молодого покоління у контрольоване русло – у всіляку фігню, яка для реального життя, для особистого росту, для суспільства і країни в цілому не мала ніякого практичного значення.
Адже, молодь – це завжди пасіонарна, постійно чимось невдоволена частина суспільства. Молоді люди за своєю природою налаштовані на майбутнє, а значить на рух та на зміни. Вони найчастіше є засновниками якихось нових соціальних та політичних віянь, тригерами суспільних змін, законодавцями моди, творцями нових соціальних проектів та рушійною силою революційних потрясінь.
Але замість того щоб піднімати важливі соціальні та політичні питання. Щоб шукати відповіді на те, ЩО я можу зробити, аби змінити на краще моє життя, моє місто, мою країну. Замість фокусування на актуальному і дійсно важливому, з`являється такий собі Масляков із веселим КВНом, який залюбки каналізує твій творчий потенціал в… написання жартиків та сценаріїв, у аматорську непрофесійну постановку номерів та в ілюзію змагального процесу, в тусовки та фестивалі, тощо. Замість принципів та справжніх цінностей КВН взяв і з задоволенням запропонував молодому поколінню інші ідеали – інфантилізм та профанацію, знецінення та безпринципність, приземленість та аполітичність, пристосуванство і цинізм.
В якийсь момент, впіймавши хвилю та маючи за спиною надійну опору від російської держави, Олександр Масляков перетвоює мережу КВН в реально потужний імперський проект. КВН, як пилосос починає висмоктувати активну перспективну молодь не лише із російської глибинки та із російських національних окраїн, але і з сусідніх молодих незалежних держав. Тобто, після розпаду СРСР відношення метрополії до своїх колоній не змінилось ні на йоту – викачування ідей та людських ресурсів до Москви було поставлено на потік.
Іншим напрямком впливу проекту КВН на населення стала пропаганда – розповсюдження на усьому пост-радянському просторі потрібних Росії наративів, їхнього світогляду та моральних принципів. При чому, наратив «Какую страну патєрялі!» став у КВНі фундаментальним та ключовим. Адже, про що має думати звичайний телеглядач, коли бачить, як на сцені у фінальній сльозливій пісні обіймається молодь з України та Білорусі, із Казахстану та Вірменії, із Дагестану та якоїсь нікчемної провінційної Латвії? Звісно про «мір, дружбу, жвачку» та про «братскіє народи вовєк». Тому-що «нє рєшить нам фсєх праблєм, нє решить фсєх праблєм, но станєт радаснєє фсем, вєсєлєй станєт фсєм»
Із початку 90-х років КВН став найважливішим інструментом для залучення населення бувших републік СРСР та країн із великими пострадянськими діаспорами до спільного культурного простору. А точніше – до російського культурного простору. Стовпом усього цього стала, не повірите – російська мова.
Адже, щоб вийти на сцену із Масляковим та попасти в телевізор, ти мав писати жарти та сценарії тільки російською. Більше того, ти повинен був виходити на сцену та жартувати виключно про те, що було цікаве російському глядачу. Про Кіркорова і Пугачову. Про Пушкіна і Лєніна. Про Анну Карєніну і Гєрасіма з Му-Му. Про російські фільми, російське музло, російських, бляха, геїв.
А тепер уявіть, як навіть дуже талановита українська команда КВН могла в таких умовах розвивати український культурний простір? А, сссука, ніяк! КВН же настільки культивував в українських командах меншовартість та пристосуванство, настільки деформовував смаки та орієнтири, що, навіть, відірвавшись від масляковської цицьки, ці команди роками тягнули в Україну всіляких баскових з алєгровими, корольових з тарзанами та інший низькопробний гній. Вгадали, хто це робив?
Але і це ще не все! Кожна команда КВН із пострадянського простору, попавши в московські ліги, мала додаткові обмеження – мала, так сказать, свою «черту оседлости» в гуморі. Виключно згідно усталених великодержавних стереотипів. Тобто, щоб вам було зрозуміло, балтійські команди КВН мали бути трохи тормознутими. Кавказькі – розмовляти з акцентом та бути емоційно-придуркуватими. Українці ж в ідеалі мали шуткувати про борщ, сало та горілку, пританцьовуючи в шароварах гопак. Бо так хотів Барін.
Та й команди в іграх КВН дуже часто «перемагали» згідно політичної доцільності. згідно кон`юктури на той історичний момент, а також згідно рознарядок, що поступали або від самого Маслякова, або від кураторів вище. Особливо часто подібне практикувалось у Вищій Лізі КВН в Москві.
Проте, найбільшим злочином масляковського КВНа виявилось інше. Телевізійний проект КВН та Олександр Масляков доклали максимальних зусиль задля створення на пострадянському просторі позитивного образу російської влади та особисто Путіна. Всі ці сидіння та хіхікання Путіна в першому ряду. Всі ці обережні жарти та лизоблюдські пародії. Все це завжди мало чітку і конкретну мету: керівництво Росії не мало викликати у масового телеглядача ніякого негативу. Воно мало бути глядачу дуже добре знайомим та по-домашньому приємним. Мало викликати повагу, спокій та впевненість.
Тобто, Масляков робив усе, щоб російська влада була для кожного в доску своєю із в доску своїм президентом. Не зважаючи в яких країнах чи на яких континентах ви живете. Бо коли, раптом, на ваші вулиці прийдуть російські танки, а у ваші міста полетять російські ракети, ви візьмете і… не будете чинити опір. Бо хіба ви зможете стріляти у своїх? Хіба ви будете ображатись, коли свої прийдуть і розграбують ваш дім? Хіба ви будете пручатись новій, але в доску своїй владі? Такій добре знайомій та по-домашньому приємній? Ви що зовсім ку-ку? Несповна розуму? Адже, ви бачили, як сам Масляков тиснув руку Путіну та запрошував його на ігри КВН.
Так ким він був насправді, до того, як поїхав на концерт до Кобзона? Талановитим телеведучим? Обдарованим менеджером? Здібним режисером? Хорошим знавцем людей та їх слабкостей? Майстерним пристосуванцем? Хто його зна скільки ролей та іпостасей ховалось за цією приємною посмішкою та привабливою харизмою.
Одне я можу сказати точно: Масляков усе своє життя був одним із найяскравіших втілень тієї диявольської кремлівської всепожираючої машини, в топці якої століття за століттями згорали мільйони жертв і згорають прямо зараз. Він був шовіністом та імперцем. Він ніколи не любив Україну і ніколи не вважав її окремою державою. Він ненавидів українські команди КВН за їхній норов та їхню незбагненну для нього тягу до свободи. Він показово їздив у окупований Крим та з радістю підтримав війну проти України. І якби у 2022-му він не був би у поважному віці, то російська машина пропаганди із задоволенням прийняла б у свої ряди дійсно потужного професійного пропагандиста – Олександра Васильовича Маслякова, генерала російських інформаційних військ із позивним «Барін».
