Українців по світу розкидано чимало. Було кілька хвиль еміграції на захід і на схід. І наліво і направо наші предки їхали по різному: до російських бєрьозок переважно примусово, а в зворотню сторону у більшості добровільно у пошуках кращого життя.
Тепер нашого квіту по всьому світу. На сході українці асимілюються досить швидко, українці у США, Канаді, Аргентині й досі пам'ятають свою мову та традиції. Але це тема іншої розмови.
Поговоримо про причини.
Наша земля сприяє багатому життю, але ця земля опинилася затиснутою між імперіями. І якщо захід поступово відмовляється від війн та окупацій, то на сході такого у найближчій перспективі не очікується. Таке місцерозташування призвело до того, що жителі України почали шукати кращого життя.
Уся історія сучасної України – розповідь про еміграцію. У 2000-х найбільше людей їхало за кордон на роботу, як кажуть, за «длінним євро». За якийсь час частина працівників вирішили назавжди осісти у Італії, Португалії чи Польщі.
Такий стан справ використовували політики. Мовляв, влада така погана, що українці тікають з батьківщини, по цій причині – голосуйте за нас. Не уникнули подібного популізму і нинішні владні представники. Ба більше, уряд не пускає громадян на заробітки навіть на чартерах з приймаючої країни.
Але трудова та інші види міграції – ЦЕ НОРМАЛЬНО. Бо поки існує майнове розшарування, людина буде прагнути до багатшого життя. Селяни будуть прагнути до міста, поляки та румуни – оселитись у заможнішій Британії, а українці – їдуть працювати до Польщі.
Згадується парламентська кампанія 2019 року. Проросійські партії всіляко просували тезу про законодавче перешкоджання трудової міграції українців. Казали, їдуть наші люди в рабство. Але є підозра, що заводи й пароходи олігархів, що були у списках цих партій, просто відчували дефіцит кадрів. Люди просто не хочуть працювати у Вілкула чи у Бойка за копійки.
Щодо рішення уряду, то рік нової влади це суцільні подвійні стандарти. І історія з рестораном це підтверджує.
Вірус нікуди не дівся, але підхопити його набагато легше в церкві чи супермаркеті, аніж на полуничних полях Фінляндії.
Загалом знову вимальовується наше вічне замкнуте коло: люди не думаючи голосують, отримують ту владу, яку отримують. Потім, не відчуваючи перспектив, покидають країну.
Отже, висновок такий: держава створена для блага громадян, які у ній проживають і, якщо державна влада не виконує як належить своїх функцій, то хоча би не повинна перешкоджати людям подбати самим про себе.
