Все більше помітно, що влада працює по російським лекалам.
Головний тренд – максимальне приховування від загалу політичних домовленостей: як внутрішньоукраїнських так і міждержавних.
В зекоманді шепчуться про кандидатів на головні державні посади, не виставляють на загальне обговорення ключові економічні та політичні рішення. Ми дізнаємося про все тільки двома способами: або через різноманітні витоки інфи, або коли рішення уже узгоджене і направляється у парламент. Теза Богдана про пряме спілкування влади з громадянами, без посередництва ЗМІ, так і не збулась.
Нові домовленості з РФ, в плані доступності для громадськості, виключенням не стали – та сама таємничість, а після витоку інформації – кволі, нечіткі пояснення.
І взагалі, складається враження, що нові угоди з Росією влада намагається провести під шумок епідемії. Люди налякані, мітинги заборонені – самий час прогнутись під Путіна.
Для таких догадок є і непрямі ознаки. Наприклад, історія з літаком з Мілану. Канал 1+1 у прайм-тайм чи то навмисно, чи по дурості сіяв серед обивателей паніку: https://ms.detector.media/mediakritika/post/24325/2020-03-13-povnii-litak-koronavirusu-yak-11-rozpiariv-odioznogo-blogera/
Так чи інакше, можливий задум блискавичного проведення рішень про визнання донбаських маріонеток стороною конфлікту, навіть попри карантин, не вдасться. Хоча би тому, що ціна втрат України у конфлікті занадто висока, тому що ми з 2013 безповоротно змінились, тому, що навіть у провладній партії велика частина депутатів виступають проти визнання Росії спостерігачем, а не агресором.
Тому «під шумок» в нас й «під шумок» у них – дві великі різниці.
Як казав Данилович – Україна не Росія.
