Афроамериканці не є жертвами нетолерантності, вони є жертвами толерантності.

Короткий зміст попередніх серій:

- 1619-й англійські колоністи привезли в британську Вірджинію з Африки перших рабів.

- У першій половині 19-го століття ріст американської економіки значною мірою залежав від експлуатації невільникіів.

- Після завершення громадянської війни у 1865-му роців рабство в США було скасовано.

- Але дискримінація темношкірих не припинилась, з часу відміни рабства і до 80-х років двадцятого сторіччя у США існувала сегрегація – особливий вид приниження, коли афроамериканці вважалися людьми другого сорту.

Зараз Сполучені Штати живуть у пострасистському суспільстві. Білошкірі американці мають комплекс вини, а темношкірі – комплекс ображених. І цей процес тільки посилюється.

Саме толерантність і є головним гальмом, є чинником, що призвів до того, що американське суспільство так і не стало однорідним.

Коли тобі кажуть, що до якоїсь людини, треба ставитись по особливому, коли виділяють одних перед іншими – рівності ніколи не досягти.

Особливе ставлення до темношкірих не призвело до зникнення побутового білого расизму, натомість з'явився чорний расизм – коли дискримінують уже вихідців з Європи.

Як наголошують експерти, найбільш дискримінованим у США зараз є білошкірий гетеросексуальний чоловік середнього віку.

Нинішні протести проти свавілля поліції не є наслідком дискримінації, а є наслідком саме комплексу ображених. По статистиці від надмірної поліцейської жорстокості значно частіше страждають білошкірі, або ж латиноамериканці. Це при тому, що серед афроамериканців рівень злочинності дуже високий.

Отже, чим більше буде звертатись уваги на те, що когось треба по особливому опікати і не ображати – тим більше у цих людей буде з'являтись відчуття ображених, яке за якийсь час приречене перерости у егоїзм, а потім і расизм.

Окреме питання – поведінка поліції. Сполучені Штати, не дивлячись на амплуа оплоту демократії – є поліцейською державою. Копам дозволено на порядок більше ніж наприклад поліції у Європі. До того ж масла у вогонь додає та сама толерантність, яка призводить до того, що кожен може стати жертвою власної «нетолерантної» поведінки.

Толерантність, звичайно повинна бути, але що забардзо – то не здраво, і допоки якась категорія людей буде виділятись перед іншою – конфліктів подібних нинішнім Сполученим Штатам не уникнути.