Оксана Стефанівна Забужко поставила у свіжому пості на ФБ свіженький діагноз, як завжди влучний і вичерпний, українській політичній реальності і поведінці людей в цій реальності https://www.facebook.com/oksana.zabuzhko/posts/10156437875133953. Цитата:" … і наша "колективна тьотя" вже не може від цієї інформації відмахнутись і готова кричати на того, хто "найближчий", навіть не помічаючи, що повторює методичку Небензі ("Украина-винавата"!)." Але це ситуація так званих емоцій посполитих, емоцій найпростіших, тільки коли до подібних амебних емоційних простот вдаються політики, суспільство повинне дуже напрягтися. Не тому що вибори на носі, а тому особиста дезорієнтованість окремої особи робитть колективну дезорієнтованість і колективний психоз. Хоча, б на тлі війни, здавалося б людські мізки мали б мобілізуватися, а емоції приморожуватися.
Так от – якщо досі ми крізь пальці дивилися на дитяче пустунство політиків і держчиновників, вважаючи ці дії особливістю демократії, то після "замаху" на Бабченка, раптом вся птворність української дійсності багатьох просто шокувала. Найперше – це поведінка міністра фінансів Данилюка, котрий під час візиту Прем'єра Володимира Гройсмана до Брюсселю на переговори щодо отримання макрофінансової допомоги від ЄС раптом розсилає на адреси певних міжнародних інституцій "підметні листи" , а фактично дріб'язкові кляузи, мета яких нібито в боротьбі за успіх реформ, а насправді – лише амбіції самого Данилюка. Другий сюжет – більшість членів КМУ досить жорстко висловилися на адресу Данилюка, що означає, що сам Данилюк став, по суті, інородним тілом у складі Кабміну. Сам же Данилюк заспівав тепер, що ні в яку відставку не збирається! Такий собі сімейно-побутовий сюжет – я вам нагиджу серед хати, а потім буду сміятися з вас, як ви після мене прибираєте!
Але сюжет з Даниллюком же ж не новинка для укрполітики. Ми маємо ще одне джерело прогресивної шизи, бо і Данилюк, І Лещенко з Наємом вважають себе носіями якоїсь новітньої етики і моралі. Такого собі песимістичного єврооптимізму! Бо перебуваючи у фракції Блоку Петра Порошенка ці персонажі чихвостять у хвіст і гриву своїх колег по фракції і самого Президента, і така поведінка не була б дражливою, якби ці люди не паразитували на імені Петра Порошенка і на його фракції. Для журналіста така повведінка, такий дисонанс слів і дій може бути простимий, але люди у своєму двоєдупстві – сидінні між політикою і медіями, чи у випадку Данилюка між державним управлінням і корпоративними інтересами створюють колективне запитання у суспільстві – чому їм можна, а нам ні? Чому одним плювати на закон і не декларувати квартири в Лондоні, чому можна масово розганяти брехню про кортеж президента, про збитого хлопчика на перехресті, в той час як кортеж був за кілометр до самої події, і навіть не позичаючи в сірка очей приходити на засідання фракції чи засідання КМУ….
Ми входимо у дуже складний період двох виборчих кампаній, і без усунення цих шизофренічних факторів у самій владі, кандидатові від влади буде вкрай сутужно на виборах, а особливо сутужно буде партіям коаліції!
