В Мюнхені на безпековій конференції виступив президент Зеленський.
Він жартував і щеголяв своєю international english, тобто мовою, яка є спрощеним варіантом англійської. Перед промовою він сказав буквально таке: я не знав, що я настільки популярний. Звідки він це взяв не зрозуміло, бо послухати його прийшло не багато людей, здебільшого це представники України — члени делегації, преса.
Послухавши його виступ й спілкування з ведучою я відкрив для себе нові грані нашого президента.
Він вдався до антиглобалістської риторики і обурювався з того, чому у світі все вирішують кілька потужних країн. Казав, що у світі є 200 країн, а не 7 і не 20, натякаючи на велику сімку й двадцятку. Думаю, що тут не обурюватись слід, а намагатись стати одним з них.
Він проявив нарцисизм, сказавши, що говорить тією мовою, якою говорять люди на вулицях в усіх куточках планети. Це звісно далеко не так і це свідчить про самозакоханість промовця.
Він розписався у своїй недалекоглядності коли прямим текстом сказав, що немає часу на стратегічнге мислення, тільки тактичне. Ця грань президента є загорозою національній безпеці, особливо в час, коли Україна потерпає від агресії РФ.
Він фактично визнав, що казав неправду, коли обіцяв українцям швидко завершити війну. В Мюнхені він визнав, що це неможливо.
Далі Остапа понесло. Він звернувся до європейців з порадою не довіряти угодам, а покладатись лише на власні збройні сили. Після цих слів ведуча широко відкрила рот від здивування. Бо не довіряти означає не дотримуватись. Країна, яка шостий рік вимагає від агресора виконання мінських угод раптом каже про непотрібність довіряти угодам. Як мінімум це непослідовність.
Ось такий багатогранний наш президент.
