Володимир МУЛЯРЧУК, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства
20 травня п'ятий Президент України Петро Порошенко пішов з Банкової, але як він сам заявив ще під час зустрічі зі своїми прихильниками після оголошення результатів екзит-полів, не піде з політики. Тож, підіб'ємо підсумки діяльності Порошенка на посаді президента.
Як Порошенко став президентом?
Ще влітку 2013 року президентський рейтинг Петра Порошенка за даними соціологічних досліджень був приблизно 3-5%. Тоді він заявляв, що готовий балотуватися на посаду мера Києва, якщо опозиція підтримає його як єдиного кандидата. Соціологічне опитування, яке було проведено групою «Рейтинг» у березні 2013 року показувало, що на виборах мера Києва кандидатуру Порошенка готові були підтримати близько 7% киян. Взимку 2013-14 років Петро Олексійович активно підтримував протести на Майдані, що допомогло йому підняти рейтинг.
Колишній Народний депутат та один з польових командирів Майдану 2004 року Тарас Стецьків вважає, що Порошенко готувався до президентських виборів задовго до Євромайдану. «Влітку 2013 року, коли в нього було 3% і його рейтинг ніяк не зростав, він збирав групу за групою – політтехнологів, журналістів, — яким задавав одне й те саме питання: як зробити так, щоб з 3% у мене вийшло хоча б 10%? Він хотів бути президентом», — стверджує Стецьків. На його думку, ключовим моментом стало те, що Порошенка не було серед опозиційних лідерів, які 20 лютого 2014 року потиснули руку Януковичу. Згідно з Конституцією чергові вибори президента повинні були відбутися 29 березня 2015 року, але 21 лютого 2014 р., після трьох місячних протестів, які відбулися по всій країні, між владою й опозицією (Януковичем, Кличком, Яценюком та Тягнибоком) було підписано угоду про врегулювання політичної кризи. Одним із пунктів цієї угоди було проведення дострокових президентських виборів відразу після прийняття нової Конституції, але не пізніше грудня 2014 року. Втім, після втечі Януковича вибори були призначені на 25 травня того ж року.
Про свою участь у президентських виборах Порошенко офіційно об'явив у Вінниці 20 березня 2014 р. Головним гаслом його передвиборчої кампанії було «Жити по-новому!». Тоді політика підтримали представники української інтелігенції та багато відомих співаків, зокрема Тарас Петриненко, Тетяна Горобець, гурти "Kozak system", «Плач Єремії» та інші. Також його підтримав олігарх Дмитро Фірташ, із яким Порошенко та лідер партії «УДАР» Віталій Кличко мали таємну зустріч у Відні наприкінці березня. Саме після цієї зустрічі Кличко зняв свою кандидатуру на користь Порошенка.
Під час тієї передвиборчої компанії головними обіцянками П. Порошенка було: продати весь бізнес, крім «5 каналу», в якості першочергового внести до Верховної Ради закон про парламентську опозицію; створення суспільного телебачення; зберегти парламентсько-президентську форму правління та не збільшувати своїх повноважень; провести дострокові парламентські вибори; запровадити пропорційну систему з відкритими списками; децентралізацію влади; безвізовий режим з ЄС; швидкий початок роботи зони вільної торгівлі з ЄС; істотне збільшення витрат на відновлення, модернізацію та посилення Збройних сил; зарплата 1000 гривень в день для українських військових, які беруть участь в АТО; диверсифікацію постачать і забезпечення енергетичної незалежності; до кінця свого терміну почати офіційні перемовини з Євросоюзом щодо повноцінного вступу України до союзу; реформувати правоохоронну систему: суди, міліцію, СБУ й прокуратуру; «скоротити кількість податків, ставки – зменшити, а всі офшори – перекрити» і т. д.
Тоді Порошенко впевнено переміг вже у першому турі, набравши 54,7% (9 875 308) голосів виборців. На другому місці була лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, за яку проголосували 12,81%. В одинадцяти областях України за нього проголосували більше 60% виборців. Він переміг у 185 округах зі 189. Лише в одному окрузі виграв Михайло Добкін, по трьох округах данні електронних протоколів були відсутні.
Війна на Донбасі
Правління п'ятого президента України Петра Порошенка починалось за дуже драматичних обставин. У лютому 2014 року після втечі Віктора Януковича на єдиному казначейському рахунку України було лише 108 133 тисяч гривень. Росія анексувала Крим і почала активно підтримувати сепаратистів на Донбасі, через що українською владою було об'явлено Антитерористичну операцію.
6 червня ще до оприлюднення офіційних результатів виборів Порошенка запросили на офіційні заходи у Франції з нагоди 70-ої річниці висадки союзників у Нормандії. Цей захід відвідали багато світових лідерів, серед яких були канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд та президент Росії Володимир Путін. Тоді Порошенко, Меркель та Путін поспілкувалися приблизно 15 хв. перед офіційним сніданком. Після цього формат переговорів з мирного врегулювання війни на Сході України за участі лідерів України, Росії, Німеччини та Франції назвали «норманським».
Порошенко, Меркель та Путін у Нормандії, 6 червня 2014
20 червня під час першої робочої поїздки на Донбас Порошенко заявив про початок одностороннього припинення вогню до 27 червня і підкреслив, що це робиться для того, щоб терористи могли скласти зброю. 27 червня, в день підписання Угоди про асоціацію з ЄС одностороннє перемир'я було продовжено ще на 72 години. Втім, бойовики продовжували обстрілювали позиції українських військових. Під час «перемир'я» він провів телефонні переговори з Путіним, Меркель та Олландом і зміг домовитись про скасування рішення Ради Федерації про дозвіл використовувати російські війська на території України. Втім, до деескалації конфлікту це не призвело. Тому, з 30 червня сили АТО знову перейшли у наступ. До кінця липня за українськими даними в Донецькій та Луганській областях було визволено понад 60 міст та сіл. Але у серпні почалось масове вторгнення російських військ. Згідно з інформацією Генштабу на територію України було введено вісім батальйонно-тактичних груп ЗС РФ – чотири на луганському напрямку і ще чотири на донецькому.
5 вересня представником України Леонідом Кучмою, представником ОБСЄ Гайді Тальявіні, послом Росії в Україні Михайлом Зурабовим, лідерами «ДНР» та «ЛНР» Захарченком й Плотницьким була підписана Мінська угода, яка передбачала початок перемир'я з 18:00 того ж дня. Але домовленості не виконувалися, ворог продовжував обстрілювати позиції українських військових. Крім того, з 26 травня 2014 по 21 січня 2015 року продовжувалися бої за Донецький аеропорт, які тривали 242 дні. Також з 28 липня 2014-ого по 18 лютого 2015 року тривали бої за Дебальцеве. 11-12 лютого під час зустрічі у Мінську П. Порошенком, В. Путіним, А. Меркель та Ф. Олландом було підписано «Комплекс заходів щодо виконання Мінського протоколу».
Саме після боїв за Дебальцеве Порошенко почав активно підтримувати введення миротворців на Донбас. Хоча у вересні 2014 року під час прес-конференції він казав, що на території України «не буде ніяких миротворчих контингентів» і пояснював це тим, що, «досвід застосування миротворчих контингентів у Придністров'ї та в інших заморожених конфліктах призвів до того, що держави втрачають суверенітет над цією територією».
18 січня 2018 року Верховна Рада на четвертому році війни прийняла Закон «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях» (закон «про реінтеграцію Донбасу»). Дії РФ на території Донецької та Луганської областей були названі «збройною агресією Російської Федерації». Командування операцією на сході переходить від Антитерористичного центру СБУ до Об«єднаного оперативного штабу Збройних сил. 26 листопада того ж року після того як російські прикордонні кораблі напали на два українські броньовані артилерійські катери „Бердянськ“, „Нікополь“ та рейдовий буксир „Яну Капу“, які здійснювали плановий перехід з порту Одеси до порту Маріуполь Азовським морем, народні депутати підтримали введення воєнного стану у 10 областях терміном на 30 днів. Він тривав до 26 грудня.
Станом на січень 2019 року за даними ООН через війну на Донбасі загинули близько 13 тисяч людей до 30 тисяч отримали поранення. Приблизно 3300 загиблих на Донбасі були цивільними особами, 4000 — військовослужбовцями української армії, а 5500 — підтримуваними Росією озброєними бойовиками. Однак, швидше за все ця війна триватиме ще не один рік, оскільки ключ до миру знаходиться у Кремлі, а ті умови, які ставить російська влада не відповідають національним інтересам України.
Внутрішня політика
Реформування Збройних сил
Під час президентства Петра Порошенка почалось активне реформування української армії, яке відбувалося в умовах збройної агресії Російської Федерації. Під час правління попередніх президентів – Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Віктора Януковича чисельність Збройних Сил України постійно скорочувалась. У 2014 році відповідно до законодавства чисельність ЗСУ становила 157 456 осіб, у тому числі 119 166 військовослужбовців, але під час анексії Криму згідно за інформацією міністерства оборони у стані бойової готовності було лише близько 6 000 військових. Вже у перші роки війни кількість військовослужбовців зросла до 250 тисяч осіб, а на початку 2018 року кількість військових, які несуть службу за контрактом становила вже 168 тис., тоді як у 2014 р. їх було всього 12 тисяч.
Почався перехід ЗСУ на стандарти НАТО.2016 р. було створено Сили спеціальних операцій. Військовим суттєво підняли зарплати. Спочатку зарплата рядового військового зросла з 2 300 до 7 000 гривень, а доплати учасникам АТО на першій лінії фронту зросли до 10 000 гривень. 5 травня цього року вже після поразки на президентських виборах Порошенко доручив прийняти рішення про збільшення доплати на 5 тисяч гривень, до суми 17 тисяч військовим, які знаходиться на передовій. За його словами, мінімальне грошове забезпечення складе 10,3 – 10,4 тис. грн.
Але без корупційних скандалів в оборонному секторі не обійшлося. Найбільшим із них був скандал в „Укроборонпромі“. На початку президентської виборчої кампанії журналісти видання 'Bihus.Info' опублікували розслідування у якому йшла мова про причетність до незаконних схем бізнес-партнера президента Олега Гладковського і його 22-річного сина Ігора. Одним із організаторів схеми журналісти назвали гендиректора „Укроборонпрому“ Павла Букіна. У результаті Гладковського було відсторонено від виконання обов„язків першого заступника секретаря РНБО, однак до кримінальної відповідальності нікого з них наразі не притягнуто.
Децентралізація
Однією з ключових реформ, яка розпочалась під час президентства Петра Порошенка і має досить непогані успіхи є децентралізація. Це була одна з його найважливіших передвиборчих обіцянок. Конституційна реформа в частині децентралізації почалась відразу після втечі Віктора Януковича. Вона передбачає передачу повноважень від державних органів органам місцевих громад. Крім президента, децентралізацію підтримали Уряд та Верховна Рада. Після дострокових виборів до Верховної Ради децентралізацію було включено до Коаліційної угоди. 2015 року почалась бюджетна децентралізація. У березні 2016 р. Президент Порошенко підписав закон «Про добровільне приєднання територіальних громад», який спрощує процедуру об'єднання громад та передбачає проведення виборів депутатів рад об'єднаних громад. З 2015 по 2018 рік відбулось ряд виборів до ОТГ. Головними лідерами цих виборів були «Батьківщина» Юлії Тимошенко та БПП «Солідарність». Станом на листопад 2018 року було створено 838 ОТГ.
Соціологічне опитування КМІС, яке було проведене у листопаді-грудні 2019 року показує, що 49% українців вважають, що децентралізація сприяє розвитку громад. Реальні зміни на краще побачили 56% українців, ще близько 30% чули про певні покращення. За результатами соцопитування, близько 58% українців переконані, що децентралізація потрібна, а серед жителів ОТГ таких 63%. Якщо у 2015 році лише 19% опитаних відзначали певні змін на краще у своєму населеному пункті в результаті збільшення місцевих бюджетів, то у 2018-му їх було 45%, плюс 22,9% тих, хто чули, що зміни відбуваються.
Декомунізація
Після Євромайдану в Україні також почалась декомунізація. 15 травня 2015 р. Порошенко підписав чотири «декомунізаційні» закони, зокрема «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки». Цими законами заборонялася радянська символіка, засуджувався комуністичний режим, відкривалися архіви радянських спецслужб та визнавалися борцями за незалежність України УПА та інші організації. Того ж року КПУ було позбавлено статусу політичної партії, але комуністи оскаржили це рішення в Апеляційному суді. Їх політичне існування підтвердили у серпні 2018 року в Міністерстві юстиції, оскільки судове провадження про заборону Компартії призупинено до рішення Конституційного суду за поданням, яке підписали 46 нардепів. Через це партія досі має свої парторганізації в 22 регіонах України, але вони не можуть брати участі у виборах на підставі дії закону про декомунізацію.
Паралельно із декомунізацією в країні активізувався процес українізації. 8 листопада 2016 року набув чинності закон «Про внесення змін до Закону України „Про телебачення і радіомовлення“ (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)», який запроваджує на радіо квоти на пісні українською мовою та ведення програм українською мовою. Закон передбачає встановлення 35-відсоткової квоти на пісні українською мовою. 5 вересня того ж року було прийнято закон «Про освіту». Освітня реформа передбачає запровадження 12-річної шкільної освіти та встановлює, що мовою освітнього процесу в освітніх закладах є державна мова. Представникам корінних народів і національних меншин «гарантується право на навчання рідною мовою поряд з українською мовою в комунальних закладах дошкільної і загальної середньої освіти».
А 25 квітня 2019 року вже після президентських виборів депутати ухвалили закон № 5670 «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Закон закріплює, щоєдиною державною(офіційною) мовою є українська – вона обов'язкова для органів державної влади і публічних сфер на всій території держави. Публічне приниження чи зневажання української мови буде підставою для притягнення до юридичної відповідальності. Крім того, закон зобов«язує посадовців володіти державною мовою та застосовувати її при виконанні службових обов„язків. У той же час «дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів». Щоправда, Володимир Зеленський вже пообіцяв після вступу на посаду ретельно проаналізувати «закон про мову» на предмет дотримання усіх конституційних прав та інтересів громадян.
Деолігархізація
Однак, в країні так і не відбулось справжньої деолігархізаці. 19 березня 2015 року Верховна Рада прийняла зміни до закону про акціонерні товариства, яким знизила кворум для проведення загальних зборів аукціонерів для усіх акціонерних товариств незалежно від їх виду власності до 50 %+1 акція в 2015 році. Однією з головних цілей законопроекту було повернення державі контролю над «Укрнафтою„, близько 43 % акцій якої контролював менеджмент Коломойського та 50 %+1 — держави. 25 березня закон про внесення змін до закону України «Про акціонерні товариства» був підписаний президентом. Коментуючи конфліктну ситуацію навколо «Укрнафти» й подальшу відставку Коломойського, Порошенко заявив, що це початок деолігархізації країни. Пізніше було націоналізовано «ПриватБанк».
Але деолігархізація виявилася відбірковою. Найбільше від неї постраждали Ігор Коломойський та Дмитро Фірташ, тоді як найменше постраждав Рінат Ахметов. Його статки на початку російсько-української війни впали з $22,4 млрд. до $3,5 млрд., але потім почали рости і станом на лютий 2019 року становили 6 млрд. доларів. У рейтингу "Bloomberg Billionaires Index" він став єдиним українським бізнесменом і займав у ньому 263-те місце. Лише у січні цього року олігарх заробив 23 млрд. грн.
Крім того, сам Петро Порошенко теж залишився олігархом. У декларації за 2018 рік він вказав доходи, що у 82 рази перевищують доходи за 2017 рік.
Антикорупційна реформа
Також невдалою виявилася антикорупційна реформа. З одного боку, попередньою владою було створено ряд антикорупційних органів – НАБУ, НАЗК, САП, метою яких є боротьба із корупцією. Проте, їхня робота наразі є неефективною, бо нікого з топ-корупціонерів ув'язнено не було. Якщо когось і садили – то хіба що чиновників нижчого рівня.
Після піврічного конкурсу і за десять днів до другого туру президентських виборів П. Порошенко призначив 38 судів антикорупційного суду, який може запрацювати вже влітку. Вищий антикорупційний суд розглядатиме корупційні справи, які розслідує Національне антикорупційне бюро. Втім, більшість антикорупційних органів необхідно перезавантажувати та провести нову судову реформу.
Сприяння створенню Єдиної Помісної Церкви
До російсько-української війни Петро Порошенко був прихожанином УПЦ (МП). Відомо, що у 2009 році він брав участь у хресній ході Троїцького Іонинського монастиря, але вже під час свого президентства Порошенко активно сприяв створенню Єдиної Помісної Православної церкви та наданню Томосу про автокефалію. Вперше Порошенко зустрівся із Вселенським патріархом Варфоломієм І 10 березня 2016 р. під час візиту до Стамбулу. Вже 17 квітня Порошенко офіційно звернувся до Вселенського патріарха з проханням «надати томос про автокефалію українській помісній православній церкві». 19 квітня того ж року депутати Верховної Ради підтримали постанову про підтримку звернення президента до вселенського патріарха Варфоломія. У той же час голова держави наголошував, що отримання автокефалії православною церквою в Україні не означатиме, що вона стане державною.
Петро Порошенко, Вселенський Патріарх Варфоломій І та митрополит Епіфаній
15 грудня у Києві відбувся об'єднавчий собор Української помісної православної церкви. Результатом об'єднавчого собору стало утворення автокефальної Православної Церкви України. 5 січня 2019 року патріарх Варфоломій підписав Томос про автокефалію і наступного дня у Стамбулі передав його Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію. Тему надання Томосу Петро Олексійович використав під час своєї передвиборчої кампанії, особливо в період до офіційної реєстрації кандидатом в президенти. Але вже після того, як він програв на виборах, між «Почесним Патріархом» Філаретом та митрополитом Епіфанієм почався конфлікт.
Зовнішня політика
Після втечі Віктора Януковича Україна відновила курс на євроатлантичну інтеграцію. 29 грудня 2014 року Порошенко підписав прийнятий Верховною Радою законопроект про відмову від позаблокового статусу. 10 березня 2018 р. у Північноатлантичному альянсі заявили, що визнають прагнення України до повноправного членства в НАТО, поряд із Грузією, Македонією, Боснією і Герцеговиною. Таким чином, Україна отримала статус «країни-аспіранта». Вже 7 лютого 2019 року Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроект про закріплення в Конституції стратегічного курсу України на членство в Європейському союзі та НАТО.
Під час президентства Порошенка досить активною була співпраця між Україною і Євросоюзом. Найбільшим успіхом України у відносинах з Європейським Союзом звісно став безвізовий режим з ЄС, який запрацював 11 червня 2017 р. Крім того, Євросоюз неодноразово виділяв нашій країні фінансову допомогу, однак коли Україна отримає реальний шанс стати членом ЄС і НАТО наразі складно спрогнозувати. За сприятливих обставин це може статися приблизно через 10-15 років.
Також після подій на Майдані значно покращились українсько-американські відносини. Новий уряд отримав активну підтримку з боку США. 11 та 12 грудня 2014 року Сенатом і Палатою Представників США був навіть ухвалений «Закон про підтримку свободи України», який визначає Україну військовим союзником США за межами НАТО. Він передбачав виділення $350 млн. на військову підтримку України, в тому числі у вигляді постачання оборонного озброєння. А наприкінці 2017 р. адміністрація президента Дональда Трампа ухвалила рішення про продаж Україні летальної зброї, у тому числі протитанкових ракетних комплексів Javelin. 1 березня 2018 року Держдепартамент США схвалив продаж Україні 210 протиракетних комплексів Javelin і 37 пускових установок до них на загальну суму близько 47 мільйонів доларів.
Відзначимо, що під час передвиборчої кампанії 2019 року як представники США, так і ЄС утримувалися від критики в адресу Петра Порошенка. Однак відкрито вони не підтримували жодного із кандидатів.
Причини поразки та подальші політичні перспективи Порошенка
Після Євромайдану в багатьох українців були дуже високі та інколи завищені очікування. Люди сподівалися на швидке покращення рівня життя, проведення реформ, рішучої боротьби з корупцією та системні зміни. Але не всі очікування були реалізовані, в тому числі, через війну та економічну кризу. Так, Україні вдалося отримати безвізовий режим з ЄС, було ратифіковано Угоду про асоціацію з ЄС, створено Єдину Помісну Церкву, почалось багато важливих реформ, однак соціальне становище у багатьох українців погіршилось, високим лишається рівень корупції та вплив олігархічних кланів на політику. Крім того, нерідко у корупційних скандалах фігурували люди із близького оточення президента.
Найбільш відповідним визначенням системи політичного управління за президентства Петра Порошенка є гібридний режим. Підтвердженням цього є те, що Україна посіла 84-те місце серед 167 країн світу в укладеному експертами британському виданні "The Economist" рейтингу «Індекс демократії» 2018“, лишивши за собою статус „гібридний режим“. У цю категорію Україна опустилася в часи правління Януковича. За останні роки демократичні успіхи країни покращились, але не настільки, щоб повернутися до статусу „слабкої демократії“, який Україна мала у 2006-2010 роках.
У той же час, Петру Олексійовичу вдалося закріпити високий рівень підтримки у західних областях, особливо у Львівській області, яка стала єдиною, де він переміг у другому турі президентських виборів. У цій області політик набрав аж 63% голосів, тоді як його опонент Володимир Зеленський – понад 30%. Загалом, 5-й Президент Україні набрав 24, 45% голосів (4 522 450), тоді як Зеленський — 73,22% (13 541 528). Це пов'язано, зокрема із тим, що позиціонуючи себе як прозахідного націонал-патріота Порошенко зазвичай підіймав теми, які найбільше турбують саме цю категорію виборців, тоді як Зеленський намагався догодити як опозиційно налаштованим патріотам, так і більш проросійським виборцям зі східних областей. Одним із ключових гасел цієї передвиборчої кампанії Петра Порошенка було „Армія! Мова! Віра!“. Цього вистачило для виходу у другий тур, але не для перемоги. Також проти Порошенка зіграв високий антирейтинг.
Швидше за все, у тому вигляді як зараз БПП „Солідарність“ не збережеться, оскільки вже про свої плани самостійно йти на вибори заявили Володимир Гройсман та Віталій Кличко, але шанси пройти до Верховної Ради у партії Порошенка є.
