Промова Зеленського талановито написана. Вона не роз'єднує — вона об'єднує тих, хто будує висотки в Росії з тими, хто збирає полуницю у Европі. Тих, хто паркується, порушуючи правила, з тими, хто викидає сміття мимо смітника. Хто купує квартиру в Луганську і відпочиває в Криму. Нас, звичайних людей, яким притаманні всі ці людські якості — дбати в першу чергу за власний комфорт.
Ця промова лишає поза увагою все те, чим прийнято пишатися. Виняткових людей, чиї жертви та подвиг подарували нам нашу країну. Тих, хто і зараз тримає її на своїх плечах. Тих, хто творить для країни прекрасне — пісні, картини, літературу.
Зрештою, як і герб, прапор і гімн і мову.
І Країну.
Ми звичайні люди. Які хочуть комфорту і просто жити.
А державні символи?
Ну, окей.
Президент скаже про них у наступній промові.
Я твердо в цьому переконана.
Путін про ці речі НІКОЛИ не забуває.
