Недавно почула думку, що Україна — це не обов`язково українська мова. Що є інші речі, які гуртують і роблять тебе українцем. Наприклад, проливати за неї кров. Або працювати на благо країни, будувати її. Або писати політичні статті, що проливають світло на російську агресію, її причини та наслідки — російською мовою в тому числі. І таке інше.
Важко цьому заперечити. Всі перелічені речі, і не перелічені теж - величезний внесок, а часто і жертва.
Всі, хто робить це — тримають щит перед нашою країною.
Але, тримаючи щит, не варто забувати про те, що вистояти і перемогти можна тільки тоді, коли в твоїй руці ще й меч.
А тому задайтеся питанням — що ви захищаєте?! Свій дім , свій бізнес? Своє право вийти на мітинг в разі потреби? Своє право обирати владу? Що є вашим мечем, вашою ідеєю? Бо це все характеристики держави, а не вона сама. Держава мусить мати ідею. Інакше це просто територія, а територіям властиво переходити з рук в руки. Девізом, гаслом якої держави є : " ми хочемо добре їсти і щоб ніхто не чіпав"?! Існують такі держави?
Греція існує дотепер завдяки "Іліаді" і "Одисеї", Сократу і Архімеду — а не тому, що грекам хотілося їсти і щоб їх не чіпали перси.
Ізраїль існує і процвітає тому, що з темряви поколінь вони підняли і оживили свою мову, яка століття була мертвою і плекають її, як найбільший скарб. І Старий Завіт — є історією іудейського народу. А не тому, що банки і гроші.
Умовою життєздатності держави є її унікальність, особливість. І це завжди мова, культура, історія. Те, що є нашою суттю, нехай притлумлене довгий час і забуте. Наша душа.
Я не закликаю від сьогодні розмовляти лише українською. Але потрібно усвідомити, що це мова наших дітей, якщо ми хочемо, щоб в них була своя держава і своє майбутнє.
