Нижче наведено 7 історичних маніпуляцій московії і прояснено з якою мотивацією їх реалізували. А також розкрито яку ваду має і компенсує московська влада уже 800 років.
Нам важливо знати про ці маніпуляції і вміти їх розбивати у нашому інформаційному просторі, у нашій шкільній і вищій історичній освіті. Бо якщо про них не знати, або знати і залишити, то вони продовжать спантеличувать наше суспільство в наш час і в майбутньому. Викриття вади московської влади надасть нам сили, домоможе протидіяти і перемогти московські міфи, на яких тримається дуже багато.
1 — Русь
Не Київська Русь, а просто Русь. Поняття «Київська Русь» не історичне, а пропагандистське. Ніде в історичних документах не зустрічається «Київська Русь» чи якась інша Русь. Тільки Русь.
Поняття «Київська Русь» ввели в історію московити, намагаючись «пристарити» існування державності у Москві і притягуючи, що наступним етапом державності Київської Русі стала Русь московська.
2 — Походження назви Москви
У Вікіпедії написано, що назва Москва походить від назви річки Москва, а по походженню назви річки уже багато різних не переконливих версій.
На мій погляд, вірна версія наведена у книзі «Моски, руси и Московська держава» Ю.Н. Дроздова.
Річку називали Моска, тому що на ній займались промислом мускуса і назва вихухолі в той час теж походила він слова musk, мускус. Далі він пише, що скіфів, що жили і займались промислом мускуса біля цієї річки, називали моски.
Це цілком природній неймінг для річки, яка відрізняється від багатьох інших багатством на мускусних звірів, і для народа, який займається таким специфічним промислом. Часто на мові місцевих річка називається просто «річка», а гори — просто «гори». На півдні сучасної Україні ще з часів Русі жили чорні клобуки. Так назвали цілий народ за їх головні убори. У назву беруть найбільшу відмінність, найвиразнішу ознаку.
Тепер зрозуміло, чому в англійській і інших європейських мовах Москва називається Moskow. Це не перекручення російської назви, це її справжня давня назва. До речі, у словах московити і москалі в українській і польських мовах залишилось давнє коріння «моск», «москов».
Москва за походженням — це скіфське язичницьке місто, а не слов'янське православне, як постарались подати московські провладні літописці і історики. Після скіфів домінуючим етносом у місті Московія або Москов стали фінно-угорьскі племена меря, мурома, мордва.
Чому ж в офіційній історії Москви у нас є байка про засновника Юрія Долгорукого?
Літописцями були православні монахи. Вони вирішили недоречним писати про завоювання поселення, вигнання, пограбування та асиміляцію корінного народу. Давайте скажемо, що нічого не було. Прийшов і заснував. А як це виглядало? Запросив або пригнав із собою кілька тисяч селян посеред лісу і сказав: «Тут тепер ваша земля. Тут ведість хозяйство і будуйте свої будинки». Так?
Тепер можна зрозуміти хто такі бояри і чого вони так часто виступали проти князів. Це підкорені вожді, правителі корінного народу. Бояри московії — це здебільшого інший народ, відносно князя, — меря, мурома, весь і ін. Вони і виглядали не як князі, зовсім інша культура.
3 — Назва «Росія»
Це слово не походить від річки Рось. «Росія» — це грецький переклад і звучання слова Русь. Чисто лінгвістично Росія — це і є Русь, тільки грецькою вимовою.
Для русинів і слов'ян часів Русі слово Росія — це іноземна назва їх держави. Так само як для німців самоназва держави Дойчлянд, а англійська і латинська назва — Germany.
Чому московити перетягнули на свою державу назву Русі, та ще й іноземну?
Вони у своє виправдання скажуть, що заснував Москву Юрій Долгорукий із династії Рюриковичів. Ми вже знаємо, що це неправда.
Московська влада хотіла, щоб європейські монархії іх сприймали як цивілізованих, рівних, а не як варварів. Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Молодимир Мономах видавали своїх доньок заміж за європейських монархів. І самі приймали європейських монарших доньок і сестер у дружини. Київські правителі стали по статусу на рівні європейських монарших і аристократичних родів. Бути з Руссю — це було престижно, поважно. Європейці ж знають, що Москов — це Скіфія. Скіфів вважали варварами ще історики і політики Римської імперії. Московські фіноугорські племена теж не ровня європейцям. Назватись росією — це був політичний ребрендинг, спроба позбавитись варварської репутації.
В Україні популярна думка, що це була крадіжка назви Русі, обман, маніпуляція в гіршому сенсі.
Наведу інший приклад. Сучасну Францію колись завоювали франки. А до них там жили гали. Згодом всі стали називатись французами. Можна сказати, що франки по праву, а гали обманюють? Відбулась асиміляція і називати себе старою назвою свого народу просто не перспективно. Думаю всіх влаштовує, щоб були всі французи, а не французи і гали.
Можна сказати, що є українці, які нащадки русинів, а є ті, хто підмазався і походять з інших народів. Але навіщо? Це складно довести і ніяких виграшів не дає.
Назватись росією — це московити прийняли як змогли на той час більш поважну, визнану і перспективну ідентичність русинів. Тільки взяли грецьку вимову, щоб відрізнятись і щоб не плутали іноземці. Відчуйте наскільки меншовартісними і закомплексованими вони себе відчували, що вирішили позбавитись своєї ідентичності, яка європейцями вважається варварською. Точніше не позбавитись, а приховати, бо вона нікуди не ділась і через століття.
В кінці 2022 року український дипломат Сергій Кислиця запропонував в Україні перейменувати росію назад.
В ООН ми не змінимо назву РФ, але в Україні навіть на офіційному рівні — можемо. Вони так довго навʼязувались, що ми один народ, що вони братський народ, що Україна — це окраїна, недодержава, що нашому суспільству буде на користь називати їх старою назвою, показати, що ми знаємо що є за їх міфами.
4 — Татарьске похождення московських царів
Є таке франзузське прислівʼя: «Поскріби росіянина, знайдеш татарина».
Мати царя Івана IV Грозного Олена Глинська — чистокровна татарка з роду Мамая. Її литовське похождення — це неправда. Тобто, московський цар наполовину татарин. Реконструкція його обличча за черепом:
Наталя Наришкіна, мати Петра І, походила з кримськотатарського роду мурзи Ісмаїла Нариша (нариш по-тюркською означає гранат). Її батько, в російській історії відомий як мурза Кирило Наришкін, одружився з дочкою золотоординського мурзи Абатурова.
Сподвижник Петра I Михайло Матюшкін з тюркського роду мурзи Албаушу.
Як бачимо, коли Московію називають ордою, це не образа і не жарт. Московська аристократія століттями до Петра I переймала татарьску культуру і владні традиції. Як так вийшло?
З одного боку, коли Золота Орда була потужним центром влади, для московитів поріднитись з її аристократію було доброю інвестицією у знатність і владні перспективи свого роду. Хто поріднився з татарами і прийняв татарьску ідентичність, тому більше довіри і порозуміння. Московія з часом стала найсильнішим васалом орди.
З іншого боку, коли Золота Орда занепала, її знатні і багаті роди переїзжали у Московію, яка набирала силу.
5 — Монголо-татарьске ярмо (іго)
Автор цього терміну московський видатний фальсифікатор історії Карамзин. Навіть через 800 років після цієї війни на території московії багато татар живуть у Татарстані і Башкортостані, на території України — в Криму. Слова отаман, козак тюркського (татарьского) походження, а також гарбуз, килим, кишмиш, отара, туман, тютюн, штани. У Карпатах є село Татарове. У Києві є історична місцевість Татарка.
У Москві ще більше, в тому числі в самому центрі. Китай-город, Арбат, Таганка, Ординка, Балчуг, Бассманний район, Великий і Малий татарські переулки — все татарські топоніми. І це тільки те, що не переіменовано через 300 років після татарської влади. Якщо вважати Петра І останнім з татарського роду і з татарами у царській владній команді.
А де знайти вплив монгольської мови і культури? Від монголів були правителі чингізіди, які за кілька поколінь правління у Золотій Орді асимілювалися в татарську культуру.
Вірніше казати про татарьске завоювання у 13 ст., потім васалітет спочатку від Золотої орди, потім від Кримського ханства, та інтенсивний культурний обмін. Слід визнати, що татарьска ідентичність і владна традиція у московії проростала більше 400 років і досі є невідʼємною.
Оцініть з цим розуміння наскільки жорстоким є знущання кремля над кримськими татарами. Вони для московської влади як ненависні дальні родичі, культура яких глибоко вкорінена, використовується і при цьому ненависна.
6 — Малоросія, Великоросія
Слово малоросія, яким путін, гіркін і московські пропагандисти називають іноді Україну з метою принизити і ослабити ідентичність українців, має зовсім не той сенс, в якому вони прагнуть використати це слово.
У давніх греків були поняття мала Еллада і велика Еллада. Мала — це материкова Греція. А велика — це Греція з її колоніями, з периферією. Це продовження Греції через експансію в інші землі. Сіракузи, Херсонес, Троя, Візантіум — це міста великої Еллади. Міста великої Греції — це діти міст малої Греції, бо заснували їх вихідці з полісів материкової Греції. uk.wikipedia.org/wiki/Велика_Греція
Ми іноді в такому ж сенсі використовуємо слово малий, коли кажемо «Поїхав на малу батьківщину». Для мене це означає поїхати у Дніпро, де я народився. Моя велика батьківщина — Україна, а мала — Дніпро. Звичайно, що не у сенсі розміру, звісно місто менше ніж країна, а у сенсі, що це для мене початок, ядро моєї великої батьківщини, звідки батьки, де дитинство провів.
Мала Русь означає ядро Русі. Цей термін має сенс тільки з появою периферії, яка теж має ідентичність Русі. У 14 ст. термін Мала Русь був вперше вжитий у своїх титулах галицько-волинськими князями Юрієм Львовичем і Юрієм Болеславом. Цим вони підкреслювали давність руськості своїх володінь.
А Велика Русь і похідне Великоросія — це не велика росія, це периферія, прирощена руськими князями на сотні років пізніше перших міст Русі.
7 — Фетишизація заснування міст
путін і московські пропагандисти люблять предʼявляти, що Одесу, Луганск Екатеринослав (сучасний Дніпро), Миколаїв, Херсон, Севастополь заснували Катерина ІІ і Потьомкін.
Багато сучасних міст США засновані голандцями, іспанцями і британцями. Ну і що? Вони втрачені, кордони країн давно змінені, визнані і життя продовжується.
Аргументи типу «Катерина ІІ наша імператриця, інвестиції у міста були російські, значить це територія росії (сучасної)» — це не аргументи, це взагалі не логіка, а маніпуляція, первісна магія. Це зводиться до більш простої тези: «Що колись було чи називалось російським, то і зараз має бути російським». Але «російське» — це просто слово. Називання чогось російським нікому ніяких прав не дає.
Ці маніпуляції видають навʼязування права сильного. Це філософія політичного реалізму. Що ми відберемо, що ми завоюємо, те і наше. Розмови про засновників, на якій мові балакають, хто які території передав, історична справедливість, «исконные земли» — це маніпуляції для простих людей, які не можуть і не хочуть жити за правом сильного. Це закон диких звірів і варварів, а не правової цивілізації. Але для простих людей працюють історичні міфи і маніпуляції з ідентичністю.
Висновки
Наведені маніпуляції і обмани зроблені московитами не від хорошого життя. З правдою правителі, провладні історики і пропагандисти почували себе дуже невпевнено, аж до відчуття пустоти всередині. Для навʼязування права сильного московити створили і підтримують міф величі росії. Для цього вони підчистили нериємні історичні факти і багато працювали і працюють на ослаблення ідентичностей своїх суперників і підкорених народів. Наративи «загниващий запад», «гейропа» — та сама практика.
путін і медведєв у 2021 році написали свої псевдоісторичні статті і наказали прочитати всім військовим. Вони дбали, щоб у всіх в головах був один агресивний зверхній міф, спільна міфічна позиція «історичної справедливості» та обґрунтоване право і заряженість втрутитись у справи України. Наскільки вони спираються на історичні міфи, настільки вони ослабнуть від руйнування цих міфів.
Нашому суспільству важливо бути обізнаними, освіченими про ці історичні маніпуляції. Це знання викриває, що у московитів всередині пустота, яку вони прикривають міфом про власну велич і компенсують спробами пригнітити та принизити інші народи і держави, самоствердитись за рахунок інших.
Це знання викриває стійку традиційну ваду московської влади — варварство, яке є в глибині ідентичності, практикується і при цьому витісняється із свідомості, прикривається історичними міфами. Цей внутрішній конфлікт ідентичності московитів робить їх нещасними, невротизованими, невпевненими, агресивними і небезпечними.
Що нам робити?
Поширити цю статтю для освіти серед свого оточення. Особливо важливо тим, хто працює у сфері освіти, готує наступні редакції підручників з історії, а також журналістам і працівникам ЗМІ. Дуже важливо бути обізнаними у цьому політикам, дипломатам і громадським діячам.
Далі за слушної нагоди руйнувати зверхнє, шовіністичне ставлення московитів до України і українців, відповідати на агресивне непрошене втручання у наші справи, спроби нав'язувати нам московські наративи на інтерпретації історії.
Говорити їм, що ваша зверхність і нав'язливість обумовлена ваши давнім комплексом меншовартості, невпевненістю. Ви зациклені на спробах самоствердитись, підкріпитись за рахунок інших. Ваша удавана велич і зверхність стоїть не на справжніх заслугах, а на міфах і маніпуляціях історією. У вас всередині пустота, ми її бачимо.
Це знання — наша потужна зброя, яке змінює сприйняття української і московської ідентичності. Не слід недооцінювати наслідки руйнації московського міфу величі. Він тримається багато в чому на маніпуляціях історією.
