Українське керівництво намагається просувати ідею створення спеціального міжнародного трибуналу, щоб засудити Росію за один злочин – за акт агресії. За цим бачиться проста логіка: є дія, яка однозначно кваліфікується як неприпустима з погляду права, тому легко можна отримати вирок суду. А оскільки у функціоналі Міжнародного кримінального суду (МКС) немає повноважень, щоб засудити за агресію, то треба створити спеціальний суд для винесення такого вироку.

Це логіка внутрішніх юристів, яка не може бути використана у міжнародних відносинах. Тому що філософія внутрішнього права, правових відносин усередині держави суттєво відрізняється від філософії міжнародного права та міжнародних відносин.

 

 

1) Про абстрактні поняття і конкретні наслідки.

 Є резолюція ГА ООН №3314 «Про визначення агресії». У пункті 2 статті 5 сказано: «Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія спричиняє міжнародну відповідальність». Тобто однозначно, що повномасштабна війна Росії проти України «є злочином проти міжнародного миру».

Разом з тим, «агресивна війна» — це абстрактне поняття, яке визначає загалом характер дій якоїсь держави, сукупність здійснюваних ним дій. Але не описує наслідки цих дій, які і втілюють у собі злочинну сутність «агресивної війни»: розміри збитків від війни у різних сферах, кількість загиблих та постраждалих, військові злочини.

Філософія міжнародних відносин полягає в тому, що держава-агресор має зазнати поразки та відшкодувати заподіяну нею шкоду. Засудити керівництво держави-агресора можна за чітко зафіксовані наслідки агресивної війни: за фактично завдані збитки, за фактичні злочини. Тобто, трибунал над керівництвом держави агресора виростає з матеріалів розслідування злочинів та з даних про завдану шкоду. При цьому розслідування військових злочинів є головним напрямом, і цим займається МКС, який заснований у рамках «Римського статуту» як постійний орган для розслідування подібних злочинів.

Нюрнберзький і Токійський трибунали винесли свої вироки на основі розслідування масштабних військових злочинів та документування збитків, заподіяних Третім рейхом та Японією іншим державам.

 

2) Ніхто з держав, які є постійними членами Ради безпеки ООН, багато інших держав не підтримають ідею створення трибуналу для засудження за агресію, щоб не створювати прецедент, який може бути використаний проти них самих за минулі, поточні чи майбутні події. Історія світу сповнена воєн, прикордонних зіткнень. І одні держави звинувачують інші, що ті в минулому вели агресивні війни. В ООН не знайдеться достатньої кількості держав, щоб підтримати створення трибуналу для засудження абстрактного поняття.

 

3) Голосування за створення трибуналу для засудження дій чинного керівництва якоїсь держави означає розрив дипломатичних відносин із цією державою. І може бути розцінено як оголошення війни. У світі знайдеться мала кількість держав, які готові зробити такий крок.

 

 

Володимир Воля,

політолог, міжнародник, магістр державного управління.

Експерт у галузі стратегічної аналітики.

 

 

9 січня 2023 р.