Українська влада демонструє повну неспроможність не те щоб протидіяти — навіть усвідомлювати — виклики, які насправді стоять перед державою та, з великою ймовірністю, призведуть до кінця проекту Україна.
План РФ стосовно хаотизації України втілюється у життя вражаючими темпами.
Просування руського миру здійснюється у різні сфери суспільного життя з різними швидкостями.
Першість у цьому просуванні займає культурно-масова сфера. Добронравов, Успенська, відкат назад у кіноіндустрії, «кримські» блогерши у Києві і , насамкінець, «какаяразніца» — основну ставку зроблено на прошарок обивателя незалежно від його вікової групи. Виходячи з психологічної характеристики українського (територіально) обивателя, його готовності і навіть бажання поринути назад у лапи руського миру, «мишебратства» та «мивнєпалітікі» — виконавці плану зустріли у цій царині повне розуміння піддослідних мас, відсутність будь-якого спротиву і постійно нарощують темпи впровадження у життя запланованих заходів.
Меншими темпами відбувається перехід у наступ територіального підрозділу ФСБ — УПЦ МП, проте і тут реванш набуває цілком відчутних форм.
У силу специфічності діяльності силового блоку держави, процеси вихолощення у ньому патріотично-українського напрямку (дивно говорити про те, що можуть існувати інші напрямки у таких серйозних структурах, але...) здійснюються більш обережно і на сьогодні ще не є видимими для загалу, проте окремі показові ситуації достовірно свідчать про той факт, що силовий блок поступово перестає виконувати свою функцію захисту держави і протидії підривній діяльності країни-агресора.
Самоусунення державного апарату від виконання покладених на нього функцій — перший пункт необхідний для втілення плану хаотизації. Досягнувши цього етапу, РФ вкотре підтвердить свої мантри про неспроможність українців створити власну державу.
При цьому цілком зрозуміло, що громадські патріотичні сили не будуть миритися з проявами руського миру та планомірної капітуляції і почнуть перебирати на себе виконання функцій держави.
В умовах фактичної узурпації державних інститутів конгломератом переможців виборів 2019 року і за відсутності наразі сильної єдиної загальноукраїнської опозиційної політичної структури, яка могла би успішно відстоювати позиції «проукраїнської України» політичними методами, патріотичний рух України у його широкому розумінні не має підтримки державних інститутів та можливості ведення політичної дискусії загальноукраїнського рівня.
За вищевказаних обставин, слід очікувати швидкого скочування «дискусії» до рівня фізичного з'ясування стосунків.
Намагання правоохоронних органів задушити у зародкові цю тенденцю шляхом застосування передбачених законодавством каральних заходів, призведуть лише до ескалації насилля та втягнення у активне протистояння все більших груп населення.
За умови активного використання спецслужбами РФ агентури у середовищі різновекторних політичних сил, громадських рухів і парамілітарних формувань, ситуація швидко перетвориться вже на справжню громадянську війну що, власне, і є кінцевою метою плану хаотизації України. На цьому проект «Україна» буде закрито.
Шукаючи сьогодні методи протидії плану «хаос», важливо зрозуміти чим є дії нинішньої влади — наслідком її непрофесійності та несвідомих помилок чи це активне підігрування РФ на виконання існуючих непублічних домовленостей і, незалежно від правильного варіанту відповіді на це питання, вже сьогодні почати працювати над створенням нової політичної надбудови, яка стане провідником інтересів всього спектру патріотичного руху та буде відігравати роль запобіжника від перенесення дискусій у форму внутрішнього збройного протистояння.
