Тут інтернетами лунає думка, що варто припинити брати полонених, а вбивати їх на місті.
Вбитий росіянин — це просто вбитий росіянин. Так, в результаті ми отримаємо пару мотиваційних фото. Так, десь там, зміниться якась статистика. Так, десь там його мати буде знати, що він трагічно загинув, захищаючи росію від нацизму? Чи маємо ми з цього користь?
Полонений росіянин це:
1) Джерело інформації. Бо він може розказати щось корисне та цікаве для наших спецслужб.
2) Ресурс для обміну. Нажаль, війна — це полонені. Якщо ми захопили якихось дятлів, то ймовірно, у супротивника можуть бути наші полонені. Вже була новина, що їхнього майора обміняли на 5 наших тероборонівців. Якщо у нас не буде полонених, ми не будемо мати, що запропонувати їм.
3) Полонені — це джерело пропаганди. Всі ці конференції, на яких воні плачуться та каються, розповідають, що нічого не знали. Вони насправді мають вплив на психіку своїх, чужих та сторонніх. Будь-яка людина до слів такого іхтамнєта ставиться пронизливо. Тобто, полонений — це важіль, який у пропагандистському сенсі можна використовувати багаторазово. А у якості мертвого тіла — лише разово.
4) Полонені — це гачок. Шукайте живих дітей, росіяські мами. Виходь на площу, російська мама. Пиши командиру частини, пиши брату, батькові, жінці полоненого, роби все, штуркай свою державу, розкладай її зсередини. Будь для неї раковими клітинами. Труп такого ефекту не дає.
5) Полонені — це свідоцтво для Заходу, що ми цивілізовані люди, а не якісь північні дикуни. Захід, попри підтримку України, можу почати вагатись, якщо побачить реальні звірства, заклики та тортури, якщо раптом українські військові почнуть їх робити. Не треба дражнити поважних людей, які надають нам зброю. Цю війну ми проводимо за свою свободу, у білих рукавичках. На відміну від російського ведмедя.
6) На решті, полонений — це яскравий доказ, що ти, російський солдатику, залишишся живим. Немає за що воювати, немає за що загинути страшною, лютою смертю. Здавайся, і ти залишишся живим. Це простіше, дешевше і вигідніше. Здавайся, це єдиний шлях вийти звідси живим. Якщо ми почнемо вбивати бажаючих здаватись нам у полон, бажаючих буде меншати. А полонений, це простіше, ніж криса, що затиснули у куток.
Звісно, я не буду засуджувати дії Сил Спеціальних операцій, які наголосили, що артилеристів та ракетчиків брати в полон не будуть. Бо вони військові злочинці. Не маю звички спорити із ССО
