Поки Святик думає, Вовочка діє.
Жарти жартами, але все реальніший похід пана Зеленського на президентські вибори, неабияк заводить публіку. А його останнє інтерв'ю Дмитру Гордону – рве на шмаття політично зацікавлений сегмент українського фейсбуку.
Не смію піддавати сумнівам доцільність політичного хайпу навколо Зеленського, але маю питання.
На всі закиди, що шоуменам не місце в політиці, хочеться зауважити: за всі роки незалежності в Україні, на жаль, так і не відбулась «професіоналізація» політики. Сказати: «я- політик», в українському суспільстві прирівнюється до явки з повинною за тяжкі злочини. Відповідно, звідки мають братись кандидати різного рівня? Я не зустрічав законодавчо затвердженого переліку професій.
Але найголовніше тут в іншому.
Допоки Володимир Зеленський «потенційний» кандидат в президенти, він практично нічого не говорить про своє бачення майбутнього країни і тим більше про свою виборчу програму. І весь протестний електорат, якому обрид політичний секонд-хенд, вкладає в його уста те, що хоче почути. І не факт, що всі, хто підтримує Зеленського зараз, хочуть чути одне й теж.
А коли Володимир таки піде в президенти, йому доведеться говорити і тут вже віджартуватись не вийде.
