Я люблю Непал. Це країна, в яку я хотів би час від часу повертатися. Ми були там родиною тричі, з великими треками по країні та подорожами в нетуристичні місця. Якось майже місяць ми тинялися по Індії, Непалу та Тибету. Особливі почуття в мене викликають Катманду та Покхара, місцевий індуїзм та буддистська традиція домашніх храмів, культ дівчинки-богині… У грудні 2011 року нам пощастило навіть попити кави в компанії міністра транспорту Непалу. Я трохи розбирався в історії та культурі цієї країни, був знайомий з кількома політичними діячами лівого спектру.
Тому те, що відбувається сьогодні в Непалі, не може мене не хвилювати.
Почнемо з того, що Непал увесь період своєї новітньої історії перебував у стані перманентної революційної ситуації, яка часом переростала в громадянську війну за активної участі у внутрішніх справах то Китаю, то Індії. За останні 15 роки уряд Непалу змінювався 13 разів, і ці зміни відбувалися на тлі заворушень та масових виступів.
МАОЇСТИ, КОРОЛЬ ТА «БАМБУКОВА РЕВОЛЮЦІЯ»
Громадянська війна тривала в Непалі з 1996 по 2006 рік. ЇЇ рушійною силою була Комуністична партія Непалу (маоїстська) на чолі з Пушпа Камал Дагалом (товаришем Прачандою). Варто сказати, що Непал завжди відрізнявся комуністичною багатопартійністю – там на 2011 рік я нарахував 12 компартій різних відтінків.
Наприклад, Комуністична партія Непалу (об'єднана марксистсько-ленінська) навіть формувала комуністичний уряд у монархічній державі (кабінет Манмохана Адхікарі, 1994-1995 рр.). Як писав Денис Пілаш, саме сповзання КПН (ОМЛ) на реформістські позиції стимулювало радикалізацію селянства, а також низки робітничих і студентських організацій, серед яких зростала підтримка революційної Комуністичної партії Непалу (маоїстської), яка розпочала громадянську війну з метою ліквідації монархії.
Проти маоїстських партизан боролися Індія, США і навіть Китай (так! було й таке). На той час Пекін уже років 15 як дистанціювався від революційного маоїзму, але не полишав без нагляду весь цей двіж.
Вже до початку 1996 року чотири округи (Ролпа, Рукум, Джаджаркхот і Калікот) потрапили під повний контроль маоїстів. Вилазки бойовиків сягали столиці Катманду. Деякі мої знайомі, які наприкінці 1990-х – на початку 2000-х подорожували Непалом, навіть мали справу з маоїстськими партизанами та користувалися їхніми стежками для переходу через кордони в обхід блокпостів та прикордонників. Успіхи непальських маоїстів надихали аналогічні рухи в сусідніх країнах і мали тісні зв'язки з індійським наксалітським рухом у Бенгалії. У лівому середовищі навіть говорили про нове дихання «маоїзму без Китаю».
Непал був індуїстським королівством. Сам король вважався втіленням бога Вішну! Проте вже з кінця 1980-х рр. монархія не користувалася народною підтримкою.
Сильним ударом по монархії в Непалі стало масове вбивство королівської родини спадковим принцом Діпендрою. 1 червня 2001 року принц на традиційному обіді розстріляв майже всю династію, а потім застрелився сам. При цьому загинув король Бірендра і майже всі члени родини. На трон зійшов його дядько Г'янендра, який перебував тоді в Покхарі.
Це була майже шекспірівська трагедія! Діпендра закохався у Дев'яні Рана, яка належала до другого за впливом аристократичного роду, що перебував у конкуренції з королівським домом. Рана з 1843 до 1951 року мали спадкових прем'єр-міністрів країни. Вони здійснили зо два десятки переворотів та повстань проти династії Шахів. Королівська родина була категорично проти шлюбу та цих стосунків. Не без інтриг іншого принца – Г'янендри (того, що вижив і став королем) Діпендра психонув і вчинив стрілянину серед родичів.
Непопулярний король Г'янендра Бір Бікрам Шах Дева з першого дня свого правління відчував особливу недовіру населення. Його відкрито називали винним у трагедії Діпендри.
Після цієї масової різанини королівської родини монархія в Непалі була приречена.
Кілька разів уряд укладав перемир'я з маоїстськими повстанцями (у серпні 2001 р., у січні 2003 р.). Тим часом маоїсти стали контролювати значну частину території Непалу. Уряд перейшов до застосування авіації для бомбардувань з повітря партизанських районів, а маоїсти – до використання терористичних актів. У серпні 2004 року бойовики Комуністичної партії Непалу (маоїстської) заблокували всі шляхи до столиці країни, порушивши постачання міста продовольством, нафтопродуктами та товарами першої необхідності.
Король та уряд стрімко втрачали контроль. 1 лютого 2005 року в Непалі стався державний переворот. Король ввів до столиці армію, відправив у відставку уряд і оголосив про взяття всієї влади у свої руки. Були заарештовані провідні політики країни та запроваджено цензуру. Наслідком перевороту стало не відновлення контролю над країною, а навпаки. Король об'єднав проти себе всі політичні сили. Цьому передували масові протести, які вилилися у квітні 2006 року в Антимонархічну демократичну революцію, головною рушійною силою якої стала Комуністична партія Непалу (об'єднана марксистсько-ленінська).
21 листопада 2006 року уряд із семи партій уклав мир з маоїстами, оголосивши про завершення громадянської війни. 28 грудня 2007 року тимчасовий парламент проголосив Непал демократичною федеративною республікою. Так перемогою народу закінчилася «Бамбукова революція» 2006-2007 рр.
Маоїсти перемогли на наступних парламентських виборах з результатом 30,52 % і з серпня 2008 р. до травня 2009 р. домінували в уряді на чолі зі своїм генсеком Прачандою (Пушпою Камалом Дагалом), який здійснив низку радикальних перетворень.
Власне, до останнього часу компартії з додатком «маоїстські» були учасниками правлячих коаліцій та очолювали уряд. Наприклад, лідер «Бамбукової революції» товариш Прачанда був тричі прем'єр-міністром Непалу. Другий раз його підтримала партія Національний конгрес, яка мала найбільшу фракцію. Третій термін на чолі уряду розпочався у нього 26 грудня 2022 (до липня 2024 року) після того, як він залишив свою попередню коаліцію та заручився підтримкою опозиційної Комуністичної об'єднаної марксистсько-ленінської партії.
Пересічні непальці вже давно втратили розуміння, чим відрізняються правлячі та опозиційні сили, які перманентно тушкуються в парламенті в різних пропорціях.
ПЕРЕРОДЖЕННЯ МАОЇСТІВ, "NEPO BABIES" ТА ЗАБОРОНА СОЦМЕРЕЖ
Прийняття нової конституції Непалу в 2015 році викликало невдоволення з боку народностей мадхесі та тхару, які проживають біля кордону з Індією. Вони не підтримали запровадження федеративного устрою, вважаючи, що основний закон, відповідно до якого в країні було створено сім великих провінцій, не враховує історичні кордони їхнього проживання. Згодом на кілька місяців було перекрито кордон з Індією, через що в країну практично не поставлялися продукти харчування та електроенергія (влада Непалу звинувачували Індію в «умисній економічній блокаді»). Ситуація в країні також була ускладнена наслідками руйнівного землетрусу 2015 року, який зруйнував туристичну інфраструктуру країни.
У 2017 році в країні відбулися перші після прийняття нової конституції вибори, за результатами яких перемогу здобули ліві сили на чолі з Комуністичною партією Непалу (об'єднана марксистсько-ленінська), або КПН (ОМЛ). Пост прем'єра обійняв її лідер Шарма Олі. Згодом у країні – внаслідок виборів, розпаду коаліцій, вотуму недовіри – змінилося ще кілька урядів, і в липні 2024 року до влади знову повернувся Шарма Олі, який очолив уряд за участі КПН (ОМЛ) та лівоцентристського «Непальського конгресу».
Важка фінансова криза не полишає Непал останні кілька років. Інфляція, низькі надходження доходів до бюджету, безробіття, зростаюча міграція молоді, яка шукає роботу за кордоном, різко посилили незадоволення урядом країни.
За даними Світового банку, рівень безробіття серед молоді віком 15-24 років у Непалі у 2024 році становив 20,8%, повідомляє CNN. Економіка Непалу значною мірою залежить від грошей, які непальці, що проживають за кордоном, надсилають додому. За даними Світового банку, понад третина (33,1%) ВВП Непалу формується з особистих грошових переказів, і ця цифра постійно зростає протягом останніх трьох десятиліть.
Не без підтримки Індії про себе нагадував також колишній король Г'янендра, який почав публічно висловлювати свою думку про «справжній стан речей» у країні.
Особливо нищівними для Непалу стали не лише COVID-19, а й зливи в жовтні 2024 року, які по всій країні призвели до руйнівних повеней та зсувів ґрунту. Сильно постраждала навіть зазвичай стійка до повеней долина Катманду. Численні райони долини опинилися під водою. Річка Багматі вийшла з берегів, зруйнувавши будинки та підприємства, що створило серйозне навантаження на інфраструктуру та економіку Непалу.
Повені знову підняли питання про істотні проблеми в міському плануванні та стратегіях готовності Непалу до стихійних лих. Долина Катманду, відома стрімким зростанням міст, зазнала серйозних збитків через неадекватну інфраструктуру та погані дренажні системи, що зробило цю територію вразливою до повеней. Кошти, які виділялися на подолання наслідків повеней, розкрадалися.
Як каже один мій знайомий активіст з Катманду: «За кілька років від закінчення ковіду до великих повеней уряд повністю позбавився пальмових листочків, які прикривали його банкрутство та корумпованість… Ми побачили, що ця влада наскрізь гнила і нездатна вирішувати наші проблеми. Це стосується і Непальського національного конгресу, і комуністів. Від революції 2007 року нічого не залишилося».
Нова хвиля протестів почалася після появи публікацій про життя дітей правлячої еліти на тлі зростаючої бідності та розвалу економіки Непалу. В соціальних мережах публікувалися скріни сторінок «золотої молоді», яка хизувалася своїми статками, способом життя, люксовими авто, тусовками та діамантами. Серед цих "NEPO BABIES" виявилися рідні діти УСІХ впливових чиновників та політиків.
Обурення викликане не лише цензурою, а й «тотальною втратою довіри до влади, яка живе напоказ у той час, як звичайні громадяни ледве виживають». Заворушення набули нового символу — кампанії проти "Nepo Babies". Молодь викриває розкішне життя нащадків політиків на тлі загального зубожіння та безробіття.
«Ти знав, що майже вся верхівка цих комуністичних партій та їх фракцій, від центристів до радикальних маоїстів, походить із касти брахманів? Товариш Прачанда – з брахманів, лідер Компартії об'єднаної-соціалістичної й екс-прем'єр – Мадхав Кумар Непал теж з брахманів, колишній ідеолог маоїстів-повстанців, потім був главою уряду – Бабурам Бхаттараї – теж брахман! І так, кого не візьми серед верхівки комуністів – вони всі з верхніх каст! Тому їх діти живуть як поміщики-аристократи королівських часів„, – пише мені знайомий журналіст з Покхари.
Щоб якось знизити температуру незадоволення, 4 вересня 2025 року уряд Непалу не знайшов нічого кращого, як запровадити обмеження на роботу низки месенджерів та соцмереж, які не були зареєстровані в міністерстві зв'язку та інформаційних технологій у встановлений термін. Наступного дня молодь вийшла на вулиці.
Основними учасниками протестів стали студенти та активісти молодіжного руху Gen-Z. До столиці для забезпечення порядку були направлені військові, запроваджено комендантську годину. Попри зняття заборони 9 вересня, протести продовжилися.
Глава уряду Олі зібрав лідерів усіх політичних партій і заявив, що насильство суперечить інтересам держави, закликавши до діалогу: «ми маємо вдатися до мирного діалогу, щоб знайти рішення будь-якої проблеми». Але вже ввечері його помічник Пракеш Сілвал заявив, що «прем'єр подав у відставку». Це рішення лише посилило політичну кризу в країні.
Мітингувальники підпалили будівлі низки держустанов, зокрема парламенту, Верховного суду, прокуратури. У вівторок протестувальники атакували та підпалили приватні будинки президента, прем'єр-міністра, міністра внутрішніх справ, лідера партії «Непальський конгрес» та голови опозиційної Комуністичної партії (Маоїстів). Демонстранти підпалили елітний готель Hilton у Катманду, який належить одному з лідерів правлячої партії. Повідомляється, що п'ять гелікоптерів використовують для транспортування урядовців до міжнародного аеропорту Трібхуван, який закрили для всіх рейсів. VIP-персон розмістили у військових казармах Махараджгандж.
Міністра фінансів ганяли підсрачниками по вулицях, ледве не лінчуючи, ключових урядовців купали в річці, декого забили палицями та спалили. Серед них – дружину колишнього прем'єра Непалу Арзу Рана Деуба, яка обіймала посаду глави МЗС Непалу. Протестувальники замкнули її всередині будинку та підпалили. Перед підпалом протестувальники сильно її побили, жінка померла у лікарні. Також жорстокого нападу зазнав її чоловік – колишній прем'єр Непалу Шер Бахадур Деуба (історичний голова партії «Непальський Національний конгрес» та багаторазовий прем'єр-міністр).
Така «люстрація» стосувалася як представників «Національного конгресу», так і маоїстів різних відтінків. Під час сутичок демонстрантів з поліцією загинули вже близько 30 осіб, понад 700 отримали поранення.
Командувач армії генерал Ашока Раджа Сігдель заявив, що бере на себе відповідальність у сфері безпеки країни за відсутності політичного керівництва. Другим центром легітимної влади, який визнають повстанці, опинився мер Катманду Балендра Шах. Його протестувальники висунули на роль виконувача обов'язків прем'єр-міністра. Шах вже звернувся до учасників масових акцій із закликом виявити стриманість та готовність до конструктивного діалогу з військовим керівництвом країни.
ЩО ДАЛІ?
Поки що повстанці чітко сформували лише одну вимогу: «Наша мінімальна позиція – сформувати цивільний уряд на чолі з загальноприйнятною особою та провести нові вибори. Завдяки цьому ми можемо створити Непал із безпечним майбутнім для себе. Тільки єдність усіх нас закладе основу для нових змін».
«Загальноприйнятною особою» навряд чи зможе стати колишній король Г'янендра. Хоча кількість його прихильників виросла після цих подій, і в нього є достатньо друзів серед армійських офіцерів та лояльність Індії, але цього замало для консенсусного лідера. Проте його голос стає все більш вагомим, а втома від маоїстів-клептократів наростає…
Знайомі кажуть, що найбільш ймовірним стане тимчасовий цивільний технічний уряд з позапарламентських представників та вибори. Процес номінально очолить президент країни – Рам Чандра Пудел, який вже встиг заявити про передчасність інформації про його відставку.
Палаючі парламент та будинок уряду – це сильні знакові речі не лише для Непалу. Вони вказують на те, що спроба закрутити гайки на тлі соціальної безвиході призводить до вибуху. Битимуть боляче…
автор – Віталій КУЛИК, політолог
