Напередодні візиту канцлера Німеччини Ангели Меркель до Києва, на порохоботських інформресурсах була поширена теза про те, що «цим візитом лідер ФРН висловлює підтримку Петру Порошенку на наступних президентських виборах в Україні».
Звичайно, можна було б відмахнутися від цього твердження, як піарівської заготовки Банкової, якби не кілька спостережень щодо характеру діалогу Києва та Берліну.
Беремо виключно формальний бік (інформація із довідки МЗС України). Президент України відвідав Німеччину 14 разів і не лише в питаннях Донбасу. У 2018 р. відбувся офіційний візит Федерального президента Німеччини Штайнмаєра в Україну. Лише за півроку ми мали понад 30 різних офіційних зустрічей та переговорів, в основному економічного характеру. Обсяг прямих інвестицій німецьких компаній в Україні перевищив 1,7 млрд. дол. США. В Україні діють більше 1,2 тис. компаній з німецьким капіталом. Як то кажуть, інтерес очевидний.
Неформальний бік. Кілька місяців тому я мав змогу поспілкуватися з представниками дипломатичних та експертних кіл Німеччини, на предмет їх бачення ситуації в Україні. Більшість моїх співбесідників наголошували на тому, що Берлін зацікавлений в прогнозованій політиці Києва та готовий надавати посильну допомогу в збереженні такого курсу.
Мова йшла про наші президентські вибори. Німці прямим текстом казал про необхідність збереження політики, яку проводить нинішнє українське керівництво. Тоді мене це дуже здивувало.
Я наводив їм приклади корупції на вищому рівні в Україні, говорив про неефективність антикорупційних органів, про спротив системи та неспроможність інституцій до реформ. Іншими словами, виступав в ролі класичного «зрадофіла».
Виявилося, що я не «відкрив Америки» для моїх німецьких колег. Вони досить обізнані щодо наших корупційних скандалів та знають реальний стан справ в Україні. «Рожеві окуляри» в Берліні не в моді, особливо коли мова йде про Україну".
Тому, німці прагматично підходять до питання "ставок" на наших виборах.
Так, вони не втручатимуться в перебіг кампанії та не підіграватимуть окремим кандидатам (зокрема і Петру Порошенку). Але Берлін сворюватиме нашим очильникам "вузький коридор можливостей" та буде прислухатися до побажань тих, хто "ілюструватиме більшу договороздатність".
Меркель везе до Києва пакет інвестиційних пропозицій та секторальних угод, які можна буде "освоїти" виключно після того, як ми зробимо "домашні завдання" в частині реформування секторів безпеки (прозорість воєнних закупівель), розширення повноважень НАБУ, дерегуляції підприємництва тощо.
Канцлер розраховує на те, що Київ прислухається до пропозицій Берліна і в частині інтенсифікації Мінського процесу. Це означатиме непопулярні у нас рішення в частині демілітарізації окремих ділянок лініі розмежування на Донбасі, відведення військ та політичний процес.
І головне, Ангела Меркель везе цей кейс до свого друга – Петра Порошенка, якого розглядає в якості того, хто більшою мірою все це може зробити. Якщо ж він не впорається, тоді ставку змінять. А поки Порошенко цілком задовольняє Берлін.
