Низка заяв та дій найвищого керівництва Римської церкви спричинила в Україні шалене, але заслужене, обурення.
Спершу одна з найбільших осіб у Ватикані, Державний Секретар Святого Престолу П'єтро Паролін в інтерв'ю каже, що відправлення європейськими країнами зброї України лише сприяє кровопролиттю.
Потім під час хресної ходи у Римі на католицьку Страсну П'ятницю хрест несуть італійки російського та українського походження, що в очах багатьох українців виглядає урівнюванням агресора та жертви.
І в той же день з'являється цитата папи Франциська, в якій той заявляє, що причина більш прихильного ставлення до українських біженців в Європі, ніж до біженців з багатьох європейських країн, криється в расизмі. Насправді багато в чому така відповідь була спровокована формулюванням питання самою журналісткою, але такий досвічений дипломат та богослов, як папа Франциск, мав би легко уникнути потрапляння в риторичну пастку.
В сумі ці три події змусили багатьох українців переглянути своє ставлення до Святого Престолу. З'явилося багато теорій «чому так?». Серед основних — припущення, що Ватикан має фінансові зв'язки із Москвою, а також пояснення прихильністю нинішнього Папи до лівих ідеологій, яке часто йде рука об руку із невиправданою русофілією.
Перше я не можу ані підтвердити, ані спростувати — маю підозру, що не можете й ви, шановний читачу. Друге має під собою певне підгрунтя. Але чи достатньо цього пояснення? Чи не упустили ми чогось?
Можливо, упустили, і я хотів би на цьому наголосити. Справа у так званому Фатимському диві.
Для тих, хто не в темі, перекажу коротко: Фатимське диво — ймовірне явлення Діви Марії трьом дітям в Португалії на початку ХХ сторіччя. Оскільки воно супроводжувалося свідченнями багатьох місцевих про спостереження дивних та непояснюваних видінь у небі, Католицькою церквою воно вважається справжнім дивом, ще й унікальним для відносно сучасної епохи. Двоє з трьох дітей, що стверджували про діалог із Дівою, померли ще в дитячому віці, а третя, Лусія Сантуш, прожила 97 років, і стверджувала про видіння Діви і в подальших роках. В одному з цих видінь Діва обіцяла світові вічний мир, якщо Росію буде «посвячено її Непорочному Серцю». Під «Росією» в той час усі розуміли всю територію Російської імперії та Радянського союзу, а, отже, й Україну.
Після цього кілька різних Пап проводили церемонію «Посвячення світу Непорочному Серцю Діви Марії» — у 1942, 1984 та 2016 роках. Додатково папа Пій ХІІ «посвятив Росію» у 1952 році. А вже папа Франциск у цьому році знов провів церемонію, окремо згадавши Росію та Україну.
Це свідчить про дещо особливе ставлення Ватикану до Росії. Вони сприймають її через призму певної сакральності, заповіданої Дівою Марією, як місце та народ, що слід тим чи іншим чином навернути на праведний шлях. Це переконання вже практично має статус церковного передання.
А отже, з точки зору Ватикану Росія не може вважатися чимось пропащим.
Звісно, підходи до її навернення можуть бути різними. Так, папа Іоанн Павел Другий багато сил направив на повалення безбожного комуністичного режиму — зрештою, вдало. У папи Франциська інший підхід. Він трішки нагадує церковного Обаму — намагається йти через розуміння, прощення та перезавантаження, і шукає зустрічі із патріархом Московським. Це особливо цікаво з огляду на те, що статус патріарха Московського у власне православному світі дуже похитнувся.
Таким чином, між Ватиканом та українцями неподоланне ідеологічне протиріччя. Там вірять, що Росія обов'язково буде навернута до добра. Тут якщо й припускають таке, точно не готові на це ставити свої життя, і надають перевагу перемозі, а не примиренню.
Саме тому в російському питанні українці з Католицькою церквою найближчим часом навряд чи домовляться.
