Вісім років тому ми обіцяли собі, що вистоїмо. І що ті, хто бив нас кийками, кидав за грати, віддавав накази, оголошував злочинцями, матимуть за це відповісти.
Ми вистояли. Але, на жаль, покарання не відбулося. Це можна було б стерпіти, якби всі ці люди хоча б втратили посади та можливості робити те саме знов і знов. Але не сталося навіть цього.
Прикро, але більша частина справ Майдану розвалена. Частина звинувачуваних втекла до РФ, частина продовжила війну проти України на окупованих територіях, частину обміняли на наших полонених. Колишній генеральний прокурор Рябошапка, що публічно клявся не прощати катів Майдану, злився в екстазі з катом Майдану Портновим та допоміг розвалити решту справ вже на фінальній стадії. Потім, коли той самий генпрокурор посадив Ріфмастера по справі Шеремета, а автор цих рядків вийшов протестувати проти цього, мені ударом з-за спини зламав ногу поліціянт, в якому очевидці швидко опознали переатестованого беркутівця, що робив те саме на Майдані. Вже минув рік, а слідчий ДБР все збирає і збирає докази побиття, що відбулося при десятку свідків та знято з трьох точок. Екс-беркут служить собі і далі.
Рябошапку змінила Венедіктова — та сама особа, що стверджувала про важливість скасування амністії майданівців. Заступником голови Офісу президента став «януківський мент» Татаров — той самий, що публічно стверджував, що 18 лютого 2014 року міліція не застосовувала вогнепальну зброю. Кілька днів тому, 2 грудня, президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення суддів Андрія Ключника та Петра Заруби, які саджали майданівців. Не зупинив і негативний висновок Ради доброчесності. В ОП послалился на те, що у Вищої ради правосуддя до них претензій не було — і це, на жаль, правда.
Інший дуже яскравий приклад ми побачили нещодавно — і він вартує окремої розповіді.
17 листопада Солом'янське управління ГУНП затримало двох співробітників київської Муніципальної варти — ветеранів російсько-української війни Євгена Тілка та Сергія Бондара. Причиною став серйозний злочин останнього: погроза насильством на адресу прокурора під час іншого судового процесу, на який Сергій прийшов підтримати свого колегу та побратима Ігоря Марі. Принаймні, саме так — звинуваченням за статтею 345 ККУ «погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу», оформив свою претензію сам прокурор.
Втім, досить швидко виявилося, що насильства не було, а погрозою те, що відбулося, можна було назвати лише маючи дуже бурхливу фантазію. Під час суперечки, що супроводжувала судовий процес, Сергій не стримався та назвав прокурора «пєтухом». Може, така поведінка і не красить співробітника українського органу правопорядку (щонайменше, вжиток суржику в громадському місці!), але погрозою вважати це можна лише тільки якщо припустити, що прокурор серйозно злякався можливості статевого насильства прямо в залі суду.
Відпустили Сергія лише наступного дня. Буде суд. Але тим часом журналістам, а також мені та моїм колегам з руху Демократична Сокира, стало цікаво, що ж це за прокурор такий лякливий. І інтуїція не підвела.
Знайомтесь, прокурор Андрій Степанович Зайцев — улюбленець самого Пшонки, безвідмовний боєць прокурорського фронту. Так, у лютому 2014 року він переконував суд дати учаснику Революції гідності Дмитру Юрченку 15 років тюрми за перевезення в багажнику шин!
Вже в 2017 році цей же персонаж просив суд затримати українського добровольця грузинського походження Гию Цирцвадзе для видачі його в РФ за політичним обвинуваченням.
В 2021 справа — Євгена Тілка та Сергія Бондара.
Ці три справи — це тільки те, що було на поверхні. Припускаю, що більш докладний пошук дав би більше результатів.
Декларація у пана теж не без цікавих моментів — увагу журналістів привернуло його авто Acura TLX 2015, яке він купив після чотирьох років використання за $6500. Навіть зараз ринкова ціна десь втричі вища.
Яскравий персонаж? Яскравий. Оригінальний? Жодним чином. Просто ще один системний елемент української кругової поруки.
Згори ця кругова порука упирається в пані Венедиктову, що поділяє такі самі підходи та цінує такі кадри. Їх тримають не тому, що більше нікому представляти державу в суді, а тому що саме такі кадри в ціні. Потік замовних і ганебних справ не припиняється, тож такі прокурори завжди в нагоді. Хтозна, може і для наступного Майдану згодяться?
І саме тому наше ключове завдання — відірвати цих птахів від сідала.
І так — ми, Демократична Сокира, збираємося приділити цьому час та увагу. І цьому конкретному персонажеві, і всій цій системі — від півня до беркуту, від беркуту до «хижої птиці».
Бо непокаране зло завжди повертається.
