Ближні бої в умовах «конфліктів малої інтенсивності» Бойові дії в умовах міста. Частина третя

Ось посилання на першу частину. Ось посилання на другу частину.

 

Пастки та трофейна зброя

 

 

Окрема тема це міни-пастки та розтяжки. Слід чітко інструктувати групу про заходи безпеки. Особливо при підбиранні та користуванні трофейною зброєю. Деякі країни, наприклад РФ, Югославія випускали і випускають промислово та серійно міни-пастки. Наприклад у вигляді магазину від АК, або патрона з вибухівкою. Виявити це досить складно, ці вироби виглядають ідентично «справжніх». Іноді допомагає зважування на точних вагах, або уважне обстеження. Однак ризик лишається. Саме тому інструкції предписують утилізувати всю трофейну зброю та їжу. На жаль в наших реаліях без трофейної зброї не було б чим воювати. Тому цей варіант відпадає. Тому всю трофейну зброю слід збирати і після перевірки використовувати. А залишки – ховати. Способів і методів створення пасток існує безліч, і весь час придумують щось нове. Тут найкращою протидію стане ваша логіка, обережність, звертання уваги на обставини, при яких ви здобули трофейну зброю. Ну і досвід та обізнаність.

 

Корисно на кількох показових класичних прикладах втовкмачити бійцям можливі варіанти. Нехай далі комбінують і міркують самі. Наприклад, лежачий на землі «загублений» магазин від АК, який сам по собі є серійною міною-пасткою з пластидом всередині і справжніми патронами. Один з яких – з вибухівкою замість пороху. Магазин перехоплено тоненьким дротиком, що йде донизу. Однак під ним лежить граната без чеки з іншого кінця. А підступи – заміновано протипіхотною міною і розтяжкою.

 

Так само підступи, коридори та приміщення може крити МОН-50 з китайським інфрачервоним детектором руху і живленням від акумулятора ББЖ. Дешево, але дуже сердито.

 

Міни і пастки для бронетехніки і її супроводу

 

 

Окрім самих руїн, (яких може і не бути) сповільнити рух техніки наступаючих можуть протитанкові іжаки, траншеї, бетонні надовби, ну і власне протитанкові міни і фугаси.

 

...Яких(їжаків), як показує практика, наробити достатню кількість не встигають: ніким, ніколи, не до того, немає електрики для зварювання, немає газу для балонів, води, цементу і т. д.

 

З мінами також у сторони оборони як правило напряг, тому економно і з розумом використовуйте цей дефіцитний матеріал.

 

Все ж, чим більше ворогів вбьють самі міські квартали(відповідно вами підготовлені), тим краще. Тому, навіть якщо у вас нічого немає, нічого справжнього, — робіть побільше фальшивих мін, пасток, фугасів.

 

За наявності, час від часу розбавляйте їх справжніми. Щоб тримати атакуючих в тонусі. Кожен постріл з танка по «міні» — це мінус снаряд в боєукладці. Кожен виклик сапера — зупинка просування.

 

Тротилова шашка+детонатор+цвяхи+скотч+кабель+акумулятор= ефективно зчищає тих, хто вештається поряд з бронетехнікою в якості охоронення, або нагло лізе вперед вздовж вулиці.

 

Іноді атакуючі вирішують використовувати «раш»(rush), тобто швидкий прорив з натиском. Якраз постійне «тренування» мінами суттєво відбиває таке бажання.

 

Захист від снайперів при бойових діях в місті

 

 

Під час ведення бойових дій у містах в сучасних умовах найбільший процент втрат –це втрати від дій снайперів. На другому місті – втрати від гранатометів, на третьому – від решти стрілецької зброї, гранат та мін.

 

Пам'ятайте, що противник, крім стандартних СВД, озброєний сучасними потужними гвинтівками великих калібрів.

 

Дії при виявленні снайпера

 

 

Якщо ви потрапили під обстріл, знаходячись зовні будівлі, або ви помітили ворожого снайпера, слід кричати «-Снайпер!» Вказуючи рукою в його сторону. Одночасно негайно ховатися за найближче укриття: товсте дерево, автомобіль, стовп, чавунну урну для сміття і т.п. При тому слід пам'ятати, що кулі снайперів мають велику пробивну здатність. Так, наприклад, за автомобілем намагайтесь ховатись за мотором, в районі колеса. Сховавшись за цегляною стінкою в одну цеглу — не стійте впритул до неї, не стійте на весь зріст. Одна цеглина пробивається кулею в усіх напрямках. В перші секунди після обстрілу найважливішим є зрозуміти з якого напрямку ведеться вогонь.

 

Якщо ви дієте в складі групи з радіозв'язком, то дається повідомлення: «-під вогнем! <позивний>». Якщо ви вважаєте, що це снайперський вогонь, то повідомляєете в рацію: «-Снайпер!» Якщо ви зрозуміли напрямок, то повідомляєте азимут, з якого ведеться вогонь.

 

Якщо ви не зрозуміли з якого боку був постріл – ховайтесь за укриття так, щоб максимально закрити напрямки обстрілу, слід надавати перевагу руху в той бік, з якого ви прийшли ДО пострілу, ніж руху вперед, у невідомі обставини. Біжіть щосили до найближчого укриття, кута будівлі і т д, — тобто туди, де в вас ще не стріляли.

 

Якщо ви визначили напрям, з якого ведеться вогонь, чи бачили снайпера, а поблизу немає придатних укриттів: якщо снайпер сидить на даху, чи на верхніх поверхах, і будинок поруч з вами, то біжіть щосили під стіну того будинку, де сидить снайпер, впритул під його стіну. І далі до найближчого укриття чи за найближчий кут. Снайперу незручно стріляти круто вниз, під себе, йому доводиться відкриватись — визирати з вікна, чи перехилятись з даху. Вони цього не люблять і можуть на вас плюнути. Затримуватись довго під будинком не можна: вниз можуть полетіти гранати. Якщо снайпер сидить на одному з будинків вздовж вулиці, по якій ви йшли – біжіть до стіни найближчого до вас будинку по тій стороні, по якій сидить снайпер, і далі – до найближчого укриття.

 

Зазвичай снайпер не промахується. Це означає, зокрема, що якщо ви потрапили під обстріл, і цілились не в вас, то першим пострілом буде поранено або вбито когось із ваших товаришів. І якщо при цьому ви не знаходитесь в безпосередній близькості до надійного укриття (1-2 м.), то починати рятувати пораненого товариша нажаль не можна: ви загинете усі. Слід негайно рятуватися решті. Стандартна тактика снайперів – поранити одного з супротивників на відкритому місці, щоб він лежав, кричав та кликав своїх на допомогу. Усіх, хто піде на допомогу буде вбито.

 

Порятунок пораненого снайпером товариша

 

Порятунок пораненого снайпером товариша слід проводити тільки спеціально підготовленій групі. Самодіяльність, емоції та героїзм призведуть до збільшення кількості ваших убитих. Загалом така операція, щоби бути успішною та мінімізувати ризик додаткових втрат, потребує доброго оснащення та прикриття рятувальної групи з стрілецької зброї. Однак, за відсутністю таких засобів та прикриття, рятувальна група обов'язково повинна мати як мінімум:

 

-кілька димових шашок;

-2 бронещити;

-4 (дуже бажано 5) бійців;

-ноші;

-мотузка. з кішкою або гачком.

 

Якщо ведеться перехресний вогонь, і снайперів кілька з різних боків – рекомендується утриматись від рятувальної операції до зачистки вашими військами місцевості, дочекатись вогневого прикриття з вашого боку.

 

На початку рятівної операції закидується димові шашки між пораненим та снайпером. До встановлення димової завіси і зникнення видимості. Одразу ж висувається рятівна група. Попереду паралельно рухаються двоє бійців, кожен з яких тримає свій бронещит. Бронещити поряд. Без проміжків. Решта бійців (троє) рухаються за ними, один за одним, кожен тримається рукою за плече іншого. Двоє нестимуть ноші з пораненим, один – запасний, на випадок поранення когось із щитоносців.

 

*бронещитів скоріш за все у вас не буде. Якщо є можливість – вдягніть бронежилети. В процесі евакуації вас можуть накрити не тільки снайпери, а і АГС чи міномет.

 

Проведіть інструктаж серед бійців як діяти, якщо боєць отримав поранення від снайпера. Зазвичай снайпер стріляє так, щоб поранення було серйозним, але не призвело одразу до смерті, тобто щоб боєць лишився при свідомості, кричав від болю та кликав на допомогу. Але він може і дещо схибити, тож якщо поранення виявилось легким, боєць по можливості повинен прикинутися мертвим. Можливо снайпер не бачив куди точно потрапила його куля. Пораненому слід подати знак решті групи, що він живий, але так, щоб це не було помітно зі сторони снайпера. Якщо боєць в стані самостійно прикріпити до себе евакуаційний трос, він також повинен про це повідомити. Тоді ставиться димова завіса, одразу ж кидається гак з тросом до пораненого і його витягають за трос, не наражаючи на небезпеку решту групи.

 

Протягом часу проведення евакуації пораненого, решті групи слід розосередитись, або відійти назад до найближчого надійного укриття, лишивши біля пораненого лише тих, хто задіяний в евакуації: снайпер може викликати мінометний обстріл по групі, що чекає на одному місці.

**Снайпери зазвичай працюють парами: один стрілець, інший-коректувальник. Але стріляти можуть і обидва одночасно.

 

Снайпери мають радіо-зв'язок між своїми групами, центром, та командирами інших військ ворога.

 

Враховуйте це.

 

Намагайтесь уникати на своїх позиціях рівних та чітких країв. Так вас легше помітити. Наваліть на укріплення гілок, мотлоху, оглядайте місцевість через щілини в них.

 

Не висовуйтесь з-за укріплень якщо раптом «там щось відбувається»: стандартна тактика снайперів, коли один може поранити когось, навіть не вашого бійця, або просто щось підірвати, а інший тим часом бере на приціл ваше укріплення, очікуючи, що хтось з цікавих визирне.

 

Так само важливо на ваших позиціях закрити видимість для снайпера. Для цього підійде будь-який непрозорий матеріал: поліетилен, брезент, банери та бігборди… Скрізь де можливо використовуйте. Нема видимості – нема прицільної стрільби.

 

Вікно, закрите навіть подертою ковдрою, робить неможливим для снайпера вести прицільну стрільбу. Натомість вам через дірки буде видно, що відбувається зовні. Але не підходьте занадто близько до дірок, вас можуть виказати рухи та блиск очей. Відкриті проходи, шляхи частого переміщення, двері – завішуйте шматками непрозорих матеріалів. Бажано щоб ваша тінь не падала на видимі місця.

 

Пам'ятайте, що зараз снайпери часто мають тепловізійний чи ІЧ приціл. Дбайте про теплове маскування. Якщо у вашої групи немає нічної оптики, то категорична рекомендація вночі взагалі не висовуватись. До настання темряви слід подбати про захист підступів від наближення ворога і перечекати ніч не потрапляючи на лінію прицілювання.

 

Усі відкриті місця в зоні можливого обстрілу пробігайте на максимальній швидкості. Але якщо ви знаєте, що снайпер вже точно є і взяв ваші позиції на приціл – не висовуйтесь!

 

Якщо потрібно по відкритій ділянці перетягти вантаж, — це краще зробити пробігши небезпечну ділянку, а потім підтягнути вантаж на мотузці.

 

Слідкуйте за тим, щоб не контрастувати з фоном оточення, не з'являйтесь навпроти неба, місяця, джерел світла за спиною, не стійте навпроти вікон, дверей.

 

Усякі ганчірки, мотузки, папірці, що прикріплені та гойдаються на вітрі, є вказівниками для снайпера. Це дозволяє йому визначати силу та напрям вітру та вносити корективи у стрільбу. Якщо щось подібне є на вашій території, чи там, де ви проходите, або якщо цього не було і воно з'явилося потім, то це повинно вас насторожити.

 

Якщо зі сторони ворога відбувся «безпричинний» постріл і куля потрапила просто у стіну, — це може бути пристрілкою снайпера до вашої дистанції, тобто – свідчити про наявність снайпера, що працює саме по цій ділянці.

 

Якщо когось підстрелили на певній місцевості – перед тим, як туди йти завжди опитайте усіх очевидців, тих, хто був поруч. Виясніть максимальну інформацію про обставини, напрям стрільби і т.д.

 

Снайпери часто працюють під шумовим прикриттям автоматної черги, або вибуху. І класично – в парі з кулеметом, під прикриттям його черг.

 

Якщо ви, або ваші колеги захопили снайпера, чи просто полоненого ворога, — необхідно допитати його максимально у вас на місці, і тут слід постаратись: якщо його заберуть до штабу, то для вас вже ніякої користі не буде. А якщо під час вашого допиту він раптово помре — ви то завжди зможете якось пояснити.

 

Максимально використовуйте перископи замість простих біноклів. Якщо немає-зробіть самі з труб та дзеркал.

 

Використовуйте шматки дзеркал, закріплені на чомусь для огляду місцевості. Не визирайте самі.

 

Використовуйте «ляльку» для перевірки чи ви не під прицілом. Зробіть з чогось голову, вдягніть каску, окуляри і т.д., чим реальніше, тим краще. «Ляльки» врятували багато життів. Особливо ефективно вночі.

 

Користуйтесь селфі-палками, дзеркальцями, камерами-ендоскопами, фотоапаратами, смартфонами: всім, що дає можливість дивитись на екран під кутом, тримаючи голову прихованою.

 

Стережіться уламків, що утворюються при потраплянні кулі в перешкоду поблизу вас: шматки цегли, дерев'яні тріски можуть спричинити багато неприємностей. Користуйтесь окулярами! Ваші укріплення намагайтесь обкласти чи обв'язати чимось, що затримує уламки.

 

Не ставайте для снайпера цікавою ціллю!

 

Снайпери завжди вишукують командирів. Одягайтесь так само як решта бійців, не розмахуйте руками, показуючи та віддаючи накази. Працюйте разом з усіма. По можливості ховайте зброю, ховайте біноклі, спец-засоби, рації під одежу, в сумки. Відучіть підлеглих віддавати вам честь.

 

Однак все одно: не висовуйтесь. Навіть якщо ви жінка, дитина, пенсіонер, інавалід. Північні сусіди застрелять вас просто так, бо їм це цікаво. Застрелить якщо не снайпер, то перший ліпший стрілець.

 

 

 

Якщо проводити штурм під прикриттям диму, потрібно встановити дистанційні димові шашки з урахуванням напрямку вітру, допустимо також використовувати РПО-Д. Коли дим густо огорне передній край, група висувається до торця будівлі, що штурмується. {Для підстрахування іноді доречно перед штурмом «прочистити» прохід між будинками за допомогою спрямованої міни, а далі — справа техніки,) Але необхідно мати на увазі, що помилково можна задимити свої позиції і тоді перевагу отримає саме противник. До речі, саме так вийшло у чеченців, які під час штурму Грозного підривали бочки з нафтою і аміаком. Неправильно розрахувавши вітер, вони влаштували хімічну атаку самі собі!

 

Взагалі, про хімію не можна забувати. У місті, як правило, є цілий ряд підприємств, де розташовані ємності з десятками тон отруйних хімічних речовин. Наприклад, на кожному м'ясокомбінаті є ємності з аміаком, на підприємствах хімічної промисловості — з хлором. А з чим коштують цистерни на залізничній колії — одному Богу відомо. Це можуть бути і бензол, і толуол, і сірчана кислота. І якщо хлор і бензол фільтруються протигазом, то аміак — ні Один вдалий вибух — і противників можна витравити, як тарганів.

 

Димові шашки теж бувають різні( див. Засоби димоутворення.pdf). Деякі з них виділяють отруйні гази. Такими шашками потрібно витравляти підвали від засілих там ворогів. У зв'язку з цим дуже розумно рішення РФ про створення пострілу для РПГ-7 зі сльозогінним газом CS, застосування якого може багато чого спростити.

 

 

Нагадаю, що 40% втрат в Чечні війська РФ понесли від РПГ, 30% — від стрілецької зброї і стільки ж — від мін і фугасів. Це тенденція. Тому по дві одиниці РПГ-26, а краще РГШ повинні бути у кожного, крім кулеметника і радиста. Більш того, необхідно збільшити число підствольників у взводі до максимуму. Вогнева міць при цьому зросте в геометричній прогресії.

 

РПГ-7, безсумнівно, — дуже ефективна і багатогранна зброя, але його застосування в міському бою пов'язане з рядом складнощів, однією з яких є стрільба з закритих приміщень. Проте 2 гранатометника з РПГ-7 у взводі повинні бути. Велика дальність стрільби, оптика, настильність траєкторії пострілу і дуже широка номенклатура боєприпасів роблять цю зброю в ряді випадків просто незамінним, незважаючи на появу РГШ, РМГ і МРО.

 

На жаль, осколкові і термобаричні постріли для РПГ-7 — велика рідкість. Під час вибуху гранати ВЛ утворюється мало осколків, тому її необхідно доопрацювати самому. До бойової частини пострілу примотують скотчем цвяхи, які можна легко знайти в приватних будинках або гаражах, а скотч необхідно мати при собі завжди, він дуже часто необхідний. Після такого доопрацювання у пострілу змінюється балістика, тому потрібно використовувати фіксовану кількість цвяхів і скотча. Тоді балістика буде постійною, і до неї можна буде призвичаїтись. Під час вибуху такого пострілу замість легких алюмінієвих осколків летітимуть цвяхи «сотки», одного попадання якого більш ніж достатньо.

 

Іноді просто немає часу і можливості на пояснення того, куди необхідно стріляти. Для цілевказівки у помічника гранатометника повинен бути ріжок, повністю заряджений трасуючими патронами, По команді «-ціль!» гранатометник готовий відкрити вогонь, а його помічник пускає «трасу» у вікно, де засів противник, після цього туди влітає постріл від гранатомета. А в інших випадках трасуючі кулі з боєкомплекту необхідно виключити, — вони сильно демаскують.

 

Гранати

 

 

Гранати в міському бою дуже затребувані, і чим їх більше, тим краще.

 

Спеціально для умов бою в місті були створені гранати РГО і РГН. Вони вибухають при ударі об перешкоду миттєво. Дуже ефективна штука, тому що її неможливо викинути назад і немає часу на те, щоб сховатися. Але, застосовуючи ці гранати, треба дотримуватися граничної обережності. Якщо ви кинете її у вікно другого поверху і потрапите в підвіконня, то самі станете жертвою власної неточності. Якщо спробувати кинути РГО або РГН через секунду після відкидання запобіжного важеля, вона миттєво вибухне, навіть не встигнете пальці розтиснути. Ф-1 краще не використовувати взагалі. Вона майже в 2 рази важче, ніж РГД-5, але не має перед нею явних переваг в закритих просторах. Тому 2 РГД-5 або РГО краще, ніж одна Ф-1.

 

Якщо ви кинете гранату з багатоповерхового будинку, то вона вибухне в повітрі, так і не долетівши до землі. Іноді це корисно, але, коли потрібен вибух на поверхні, потрібно помістити гранату без чеки в пляшку з відбитою шийкою або в стакан. При падінні склянка розіб'ється, і граната вибухне через 4 секунди.

 

Підручні укриття

 

У вікна першого і другого поверху дуже зручно кидати гранати, тому їх краще не займати. Але якщо все ж ваша позиція знаходиться на першому або другому поверсі, то від гранати можна захиститися оригінальним способом, В кожному будинку є ванна. Її необхідно вирвати з підлоги і перенести безпосередньо до вашої вогневої точки. Встановити ванну слід вгору «черевом» в кутку так, щоб вона «дивилася» одним кінцем на центр кімнати, Куди б не впала граната, осколки будуть проходити під гострим кутом до неї. Стандартна вітчизняна ванна зроблена з заліза пристойної товщини, тому легкі осколки від ВОГ або РГД-5 її НЕ проб'ють, а ось Ф-1 може, тому конструкцію потрібно посилити матрацами і батареєю, прив'язаною до фронтальної частини ванни мотузкою, пропущеної через водостічні отвори.

 

У разі небезпеки застосування гранатометів і неможливості покинути приміщення необхідно забратися під ванну головою до кута, щільно затиснути руками вуха і відкрити рот.

 

Не намагайтеся викинути гранату, якщо вона влетіла у вікно, тому що при таких спробах вона, як правило, вибухає в руках. Побачивши, що граната влетіла у вікно, просто негайно «вилітайте» з приміщення.

 

Перевернутим сміттєвим баком можна накрити каналізаційний: люк і безпечно спостерігати через пророблений в ньому отвір, а потім йти назад під землю. У цьому випадку має сенс притулити до стіни бака зсередини, з найнебезпечнішою боку, кришку від каналізаційного люка. Бак можна прострелити, а ось бак і кришку вже не вийде.

 

«Дрібниці», які треба знати

 

Огляд місцевості з-за рогу потрібно проводити лежачи і дивитися тільки одним оком, так ваш профіль буде мінімальним. Можна убезпечити себе в цій ситуації звичайної сковорідкою, в якій необхідно зробити отвір і дивитися через нього. Сковорідка буде зливатися з фоном місцевості, особливо якщо вимазати її брудом, а коли по вам відкриють вогонь, вона захистить від осколків, в деяких випадках, навіть куль.

 

Якщо на вас недолуга армійська каска, то ніколи не затягуйте кріпильну лямку на підборідді, інакше вам зверне шию, варто пулі навіть побіжно зачепити каску. Обов'язково носіть наколінники. Їх можна придбати в будь-якому спортивному магазині або на крайняк зробити самому з автомобільної покришки. Одне невдале падіння може дуже дорого коштувати.

 

Дуже важливо не застудити внутрішні органи, сидячи і лежачи на холодному бетоні і землі. Килимок повинен бути якщо не у кожного, то хоча б один на двох, і «п'ятиточковик», тобто підкладка під «заднє місце», — обов'язково.

 

Зважайте, що місто це середовище з твердими поверхнями, що дають уламки. Тому зростає уражаюча дія боєприпасів: якщо ви «з полів» звикли до певної поведінки мін і срарядів, які шурують в землю/багно, то розліт і рикошети в місті можуть вас неприємно здивувати.

 

Після початку бойових дій в місті повністю вирубується світло. Відразу ж відбувається скидання нечистот в водозабори. Вся вода після цього стає непридатною для пиття, особливо в спеку, в ній моментально розвиваються збудники інфекційних захворювань. Навіть вода з колодязів в межах міської межі небезпечна. Необхідно обов'язково мати запас води, не менше двох літрів на людину. Фільтр, таблетки знезараження, колоїдний розчин – все це потрібно мати в групі. Якщо тільки смерть від срачки та ригачки не входить до ваших планів.

 

Вогневі позиції

 

Добрими вогневими позиціями є проломи в стіні, що мають невеликий діаметр. З них зручно вести вогонь, і в них дуже непросто потрапити противнику. Як правило, з таких позицій стріляють снайпери і потім закривають діру цеглою або люком від підбитого танка.

 

Якщо пролом великий, а позиція дуже зручна, частина пролому можна закрити. Кращим матеріалом в цій ситуації є кришка від каналізаційного люка. Вона дуже важка, але муки цілком виправдані. У ряді випадків така кришка неймовірно зручна, особливо коли нею можна закрити дірку в стіні повністю. Спостерігаючи через перископ або бусоль, ви знаходите мета, відкочується кришку, робите постріл і відразу її закриваєте. Противник не встигає зрозуміти, звідки стріляли, а пробити таку перешкоду можна тільки з великих калібрів.

 

При обладнанні вогневої точки важливо пам'ятати, що тонкі цегляні стіни прострілюються з ПК і СВД. У вікнах необхідно вибити залишки скла разом з рамою. Тріски, що відлітають від рами при попаданні в неї кулі, можуть потрапити у очі. Стрілянину і спостереження треба вести тільки з глибини будівлі — це безпечніше. Не видно ні вас, ні спалахів полум'я від пострілів, ні диму, а звук сильно гаситься всередині приміщення. Не висовуйте голову з вікон і взагалі — ведіть себе так, як ніби все навколо кишить ворожими снайперами. По суті справи, так воно і є.

 

Як збільшити потужність пострілу

 

Якщо є необхідність пробити цегляну стіну або дерево, але не вдається цього зробити, можна вдатися до збочень, є спосіб. Дротом необхідно закріпити затворну раму, прив'язавши один кінець до кріплення ременя, а другий накинувши петлею на виступ затворної рами. Сенс в тому, що частина порохових газів йде через газовідодний отвір на перезарядку (відкат затворної рами), що забирає частину дульної енергії.

 

Постріли при такому способі будуть тільки одиночними (потрібно буде кожен раз перезаряджати вручну), але більш потужними і з сильною віддачею. Цей спосіб також збільшує дальність стрільби і покращує настильність траєкторії куль. За ствол не турбуйтеся, він і не на таке розрахований.

 

Бомби — «сюрпризи»

 

Бомби і НУРС, що не розірвалися повинні привернути вашу увагу, якщо вони знаходяться в вдалих місцях, тобто поблизу противника. До них можна прикріпити шашку з пластидом (чистий тротил непридатний для цих цілей) і при необхідності пострілом зі снайперської гвинтівки підривати її разом з бомбою. Ефект буде приголомшливий. Коли перед противником раптом «ні з того, ні з сього» вибухає бомба, це застає його зненацька.

 

На бомбах, що заглибились в грунт, необхідно встановити радіокерований вибуховий пристрій. Фугасна бомба масою 500 кг може рознести відразу пару будівель, якщо знаходиться між ними. Якщо на залізничних коліях стоїть цистерна з бензином або зрідженим газом –вона теж може стати бомбою, але вже значно масштабнішою. Думаю, не варто пояснювати, яким буде ефект при підриві 38-тонної цистерни зі зрідженим газом.

 

 

 

Засиджуватися навіть на найзручніших позиціях довго не можна. Під час бомбардування необхідно йти під землю, в підвали і каналізацію. Ті, хто не бачив, як вибухає ФАБ-1500 або ОДАБ-500, можуть бути дуже неприємно здивовані. Під час вибуху утворюється воронка більше 20 метрів в діаметрі, а усім, хто знаходиться на відстані 150 метрів від епіцентру вибуху забезпечена контузія з кровотечею з вух і носа.

 

Під час вибуху важких об'ємно-детонуючих бомб виникають сильні надзвукові коливання, що призводять до зупинки серця, розриву нирок, печінки і т.д. Ці коливання легко проникають через стіни і укриття, так що, перебуваючи в безпосередній близькості від вибуху такої бомби не сховаєшся ні в підвалі, ні за рогом. Єдиний порятунок — це бомбосховище. Вони є під кожною адміністративною будівлею, ДК, школою, заводом. Бомбосховища повністю автономні і мають власний генератор з пристойним запасом палива, вони знаходяться на глибині в три поверхи і залишаються цілими після бомбардувань.