Це — текст про бої в сучасному місті. Його взято з Facebook Паоло Люм'єре та розбито на три частини через обмеження платформи. ПДФ-версія тексту — тут.
Ось посилання на другу частину. Ось посилання на третю частину.
Під час повномасштабних бойових дій, або при відсутності рівноцінного опору супротивника сучасні імперії та диктатури надають перевагу килимовим бомбардуванням і арт-ударам, тобто тактиці випаленої землі. Використовуючи роботу на дистанції, тобто — користуючись своєю технологічною, логістичною і кількісною перевагою. Після чого наземні війська входять в руїни міст та лише добивають поранених та залишки мирного населення. Загалом сучасна тактика атакуючої сторони – якнайшвидше досягти з атакованому місті «гуманітарної катастрофи», яка деморалізує противника і примусить його, або його уряд здатися «з метою збереження життів ні в чому не винного мирного…. бла, бла, бла». Причому чим більше місто, тим більший і сильніший ефект. У випадку обрання іншої тактики – вам гарантована заруба.
Крім того, в ході «конфліктів малої інтенсивності» підрозділам почасти доводиться воювати з озброєними формуваннями супротивника, котрі надають перевагу веденням дій по-партизанськи, нав'язуючи бої на закритій місцевості (в горах, лісах, джунглях, населених пунктах), де протидіючі сторони, як правило, розділює лише кілька десятків метрів.
В таких умовах бронетехніка стає неефективною, а вогонь артилерії і авіації становить загрозу для своїх військ. В результаті вести бій підрозділу доводиться власними силами, використовуючи тільки штатне переносне озброєння. По своєму характеру ближній бій на закритій місцевості являє серію локальних сутичок, успіх в яких визначається навичками і вміннями кожного бійця, вмінням взаємодіяти в двійках-трійках, чіткою організацією та тренуванням підрозділу. Для успішного вирішення бойових завдань в місті необхідна група, здатна боротися з переважаючими силами противника: вона повинна мати потужне озброєння, стійкий зв'язок і бути добре підготовленою в тактичному плані. Останнє особливо важливо, тому що недолік тактики зводить все інше нанівець.
Узагальнюючи світовий досвід ведення бойових дій в населених пунктах, бій в місті можна назвати найскладнішим. Він висуває жорсткі вимоги до тактичної підготовки, зброї і спорядження, морального стану бійців. Кожен будинок являє собою своєрідний «укріпрайон» із залізобетону, з безліччю вікон- бійниць, мережі каналізацій, горищ і підвалів.
Багато чого залежить чи ви штурмуєте «чуже» для вас місто, чи захищаєте своє, знайоме.
В «чужому» місті противник обороняється — ви наступаєте, він за укриттями — ви відкриті, він знає своє місто, а ви в ньому, можливо, вперше. У противника перед вами суцільна перевага. Щоб уникнути непотрібних втрат реальна дійсність диктує необхідність застосування проти противника, який обороняється, розумної і активної наступальної тактики, яка склалася на основі гіркого солдатського досвіду минулих і сучасних воєн. Знання військовослужбовцями, які діють безпосередньо в бойових порядках, основних тактичних прийомів ведення вогневих контактів дозволяє уникнути багатьох важких наслідків.
Безпілотники, лазери, рознесене прицілювання і секунди. Тенденції 2021+
А також зарін, «новачок», протипіхотні міни, фосфорні заряди, масовість застосування ПТРК, нічна оптика і снайпери, РЕБ і далекобійна високоточна артилерія.
Практика попередніх років показала: Конвенції і Меморандуми не діють. Проти вас буде застосовуватись абсолютно все, що є ефективним.
На те, що когось стримає наявність «мірнава насєлєнія» навіть не сподівайтесь: вас замісять разом із ними і скажуть що то ви їх і вбили. Криваві диктатори, існування яких і є основною причиною воєн, в своїй жадобі загарбництва, або із страху втратити владу не зупиняються ні перед чим. Грозний, Алєппо і Мосул тому яскравий приклад. Тому «мирних» варто одразу евакуювати в наказному порядку: Евакуація мирняка позбавить вас від проблем з гуманністю, коректувальниками, диверсантами і пострілами в спину.
В сучасних умовах потрібно пам'ятати про ворожі безпілотники, мати камуфляж для закриття згори. Найпростіше рішення — камуфльований тент або щільна маскувальна сітка. Також враховуйте, що безпілотники можуть мати тепловізори, кидатися гранатами і ракетами. Тому не «світіться» вгору. В місті це легше.
Час виявлення, наведення і знищення цілі продовжує скорочуватись. Акустично-електронні станції засікають напрям прильоту куль снайперів, мікрохвильові радари – координати вильоту мін та снарядів. Високоточна далекобійна артилерія та мінометні батареї негайно відпрацьовують по виявленим координатам. Різке скорочення часу між виявленням і прильотом слід брати до уваги. Точність пострілів великих калібрів також. Сподіватися що «з першого разу не влучать» не варто. Сучасний танк типу Абрамс М1, T-72-М, Т-90 на полі бою гнобить все живе і бачить тепловізорами дуже добре і дуже далеко. Навіть в місті. Якщо немає протитанкової зброї — навіть не потикайтесь. Те саме стосується сучасних бронемашин.
В залежності від того «чиє небо» і «чий ефір», стороні, «чиє г. виявилося знизу», приходиться дуже непереливки. І лише максимальне зближення з наземними військами переважаючого противника і швидкість маневру рятує від замісу зі стратосфери, або прильоту з-за обрію.
Базові передумови
2. Атакуюча сторона обере тактику дистанційного замісу, блокади і вичікування, або відправить свій сухопутний контингент на вбивання міськими кварталами.
3. Як буде поводитись влада оборонців: допомагати воювати, перешкоджати воювати, зраджувати, героїчно і переможно капітулювати?
4. Ким будете особисто ви в обороні і яку лінію оберете: мирним, тимчасово мирним, комбатантом, будете лишатись в місті, або вийдете щоб заходити в тил атакуючим. Будете підкорятись наказам або діяти незалежно.
Для атакуючої сторони один з імовірних сценаріїв — прорив (швидкий) колонами бронетехніки до великих міст, з метою не зайти в них одразу, а блокувати і порушити лінії постачання. Насамперед жратви, електрики і палива. Далі в принципі велике місто доведе до гуманітарної катастрофи себе само. Процес можна значно прискорити проводячи регулярні авіанальоти і обстрілюючи з СРЗВ густонаселені місця. Взимку процес буде особливо нестерпним для оточених в місті через холод. Хоча низькі температури одночасно сповільнюватимуть розкладання тисяч трупів і епідемії, проте холод і простуди-грипи своє надолужать.
Тривалість процесу — два тижні-два місяці. Воювати довше сучасна економіка не дозволяє навіть «наддержавам». Протягом цього часу можуть практикуватися «гуманітарні паузи», з «зонами евакуації», і «зеленими коридорами», для виходу з міста цивільних або залишків армії сторони оборони. З подальшим розстрілом у цих коридорах і різаниною у зонах. Таких «перемирь» може бути одне-два: на третє вже ніхто не поведеться.
Відповідно, якщо ви атакуєте — ваша задача не лізти в місто піхотою одразу. Якщо обороняєтесь, ваша задача мати достатній запас води, жратви, ліків і сховищ, щоб просто прожити цей період, і палива — на після. «Дотягнутися» до противника вам все одно не дадуть на цьому етапі. Принаймі якщо ви обрали залишитися в місті.
Якщо ви вирішили вийти за периметр і атакувати блокуючий контингент в жопу, нищити їхні комунікації, паливо і т. д., відповідно вам потрібне швидке пересування, маскування/сховки від авіації/БПЛА і протитанкова зброя хоча б для прямої видимості. Якщо забезпечити цього вам не вдасться — не ввязуйтесь, доки не забезпечите. Краще партизаньте по тилах, за бензовозами, особовим складом, може щось натрофеїте. В централізоване командування вашої сторони на цьому етапі я не сильно вірю, тому готуйтеся до автономки. І це окрема тема.
Тепер далі: якщо ви обороняєте місто, логічно припустити дві речі: що небо не ваше і що ваша влада — один з сортів гівна, оскільки в іншому разі у противника не виникло би ні можливості ні бажання ваше місто атакувати. А вашу армію не довели б то того стану, при якому вона, замість рубатися і маневрувати, чи контратакувати на просторі і рельєфі — змушена користуватись величезним укрєпрайоном з цегли, бетону і м'яса цивільних. Втім, можуть бути нюанси. Однак, скоріш за все з центральним керівництвом у вас кепсько і з його моральними якостями також.
Тепер, коли ви уяснили ваше місце в усьому 3.14zдорізі, можна переходити до тактики.
Атакуюча сторона, будучи не повністю упоротою, і маючи, як зазначалося вище, імовірне свое небо і дистанції для важких калібрів, буде(принаймі повинна) робити все, щоб зберігати максимальну дистанцію від сторони оборони. В тому числі коли почнеться фаза зачистки міста. Її задача — убити всіх на віддалі, або дати «спокійно» втекти. Від цього — задача номер два: перешкоджати намаганням сторони оборони зблизитися.
Відповідно у сторони оборони задача протилежна: максимально зблизитися, вклинитися, «просочитися», перемішатися з атакуючими, зберігаючи при тому координацію і можливість маневру. Використовуючи знання місцевих руїн і все те, що ними було підготовано до почесної зустрічі.
Коли все це почнеться, при обороні, якщо ваша влада, або ваше командування не потурбувалося про евакуацію «мирняка», то ви обов'язково при виборі і облаштуванні позицій зустрінетесь з «ухадітє, мы нє хатім здесь вайны!», і подібних варіантів. А також з зачиненими під'їздами, гаражами, магазинами, проходами, горищами, дахами. Також місто, навіть досить патріотичне, обов'язково наповнене таємними прихильниками, шпигунами, провокаторами, і просто ДРГ противника, що до часу косять під мирнняк. Як з всім цим бути — рішення виключно ваше, а не моє. І про це не потрібно розповідати ні вам, ні мені.
Якщо ви з цим розібралися, добре порахуйте все, що і хто у вас є. В історії штурмів городів весь час спостерігаються перекоси, які ми бачимо на відеохроніках: або лишаються купи зброї, але нікому воювати. Або купи трупів, в яких було нічим воювати. Або купи касок і броніків з трупів тих, хто патріотично поліз з ними і стрілковкою під танки/арту/літаки.
Порахувавши все це у вас і сусідніх підрозділів, визначайтеся з тактикою, і часом коли слід «вскриватися».
Для оборонців важливе уміння зосереджувати вогневу міць і досягати вогневої переваги на конкретній ділянці протягом визначеного часу. Що є також позитивною передумовою для здатності зберігати маневр.
Командирам, в залежності від обставин бою, що склалися, слід постійно вирішувати чи проводити вклинювання/прориви в тил, чи все ж відходити і розривати контакт.
Для атакуючих натомість головне не поспішати і не підставлятись. Але якщо керівництво/командування пошле вас брати щось «під дату», тоді ви вигребете по повній всі запаси лайна, які наготували вам оборонці.
1. Бойові навички і тактика, підготовка і оснащення складу підрозділу
Ваша банд... ваша фаертім може мати такі стандартні ролі:
-Командир відділення(групи).
-Помічник командира, (він же зв'язковий).
-Автоматник (стрілець), він же помічник кулеметника.
-Кулеметник (за наявності кулемету, і автоматник без наявності).
-"Снайпер" ("максмен").
-Гранатометник (1 шт з РПГ-1, 3 шт з ПТРК).
-Помічник гранатометника ("плаваюча" роль).
-Медик.
-Сапер.
Розподіл даний за навичками/екіпіюванням. Тепер про це детальніше.
Командири
В умовах дії РЕБ важливо не втрачати один одного з поля зору і не відриватись від своєї групи. Це досягається тренуваннями.
Якщо в наявності у КС і командирів відділень "довгі" рації 27 (30-90) МГц, то як правило вони носять їх на собі. Винятки – коли є ризик получити кулю від снайпера, а треба берегти командира, тоді носить помічник поряд з ним. («Спрацьовує" тактика як коли.)
Бійці повинні пам'ятати основні, резервні частоти, "зсув" і, при наявності, коди шифрування(якщо вони короткі). Також бажано знати частоти сусідніх підрозділів.
Вкрай рекомендовані рації з клавіатурою, які дозволяють вводити руками необхідні частоту і т. д. Не варто економити на "болванках", які програмуються виключно через комп'ютер. В бою не буде ні часу ні можливості.
Бійці групи повинні чітко завчити існуючі стандартні команди.
Команди, що стосуються організації радіо-перемовин(залежать від вашої техніки і організації зв'язку):
"-перехід на ДВ", "-перехід на КВ" (від російського "Длинные Волны", "Короткие Волны"). Оскільки "КаВЭ", "ДеВЭ", в шумі бою добре розрізняти на слух, і звично для військових, то використовуються саме такі команди, без точного перекладу. КВ ще називають "канал групи"(fireteam channel)
"-зсув на резерв" <назва резервної частоти (але НЕ сама частота!) > — якщо є підозра, що хтось з бійців загинув і його рація з виставленою частотою стала здобиччю ворога.
*в 2018 році відбувається масовий перехід на цифровий радіозв'язок виробниками побутових радіостанцій. Багато з моделей мають вже повноцінний Tier II і шифрування каналу. Всі вони зазвичай працюють в діапазонах 136-174 МГц , 400-520 МГц, тому "ДеВЭ", тобто "довгі хвилі" є лише умовною назвою (як правило каналу зв'язку командирів відділень з КС)
**звісно з сучасними засобами противнику не складає жодних технічних труднощів перехопити всі незашифровані розмови на всіх частотах побутових рацій. Однак в хаосі бою ефір настільки заповнений різного роду переговорами, плюс дія РЕБ, плюс більшість бійців самого противника також користується подібними раціями (якщо тільки це не спецназ США чи подібний підрозділ), що насправді ніхто в реальному часі тим не займається. Командно-штабні машини можуть вести запис ефіру чи подавлення окремих частот, однак в швидкоплинних сутичках практичної оперативності їм бракує.
***одна з військових хитрощів – використовувати певну частоту для передачі дези. Або ж передавати дезу в робочому каналі після використання відповідної ключової фрази.
****для протидії РЕБ може бути ефективним використання тієї ж частоти, що і противник (але з іншим кодуванням). Знову ж таки, якщо ця частота відома і противником не використовуються "стрибаючі" частоти.
"-перехід на КВ штурму" При штурмі, коли всі групи починають діяти разом, може використовуватись окрема загальна частота штурму.
Стандартні команди командира групи (командир повинен не забувати про них):
"-висадка"
"-розосередились"
"азимут руху …"
"-вогонь вільний"
"-вогонь по команді"
"-почати рух"
"-доходимо до ….<координати>, закріплюємось"
"-кругова оборона"
Стандартні повідомлення:
"-під вогнем! <позивний>" - екстренне повідомлення, коли боєць потрапляє від вогонь. В цьому випадку спочатку говориться фраза "під вогнем", потім (якщо встигне) – говориться позивний.
"-по мені, <позивний>" - повідомлення своїм, що по вам ведеться вогонь. Це випадок, коли свій позивний називається після повідомлення. Те ж, що "під вогнем", але менш прицільним.
"-постріл!" ("увага, постріл!") — якщо боєць збирається стріляти. Щоб не застати зненацька своїх колег поряд і запобігти неприємному запаху від них в подальшому. Особливо це стосується гранатометника, котрий дає команду: — "постріл! Відійти!"
"-Спалах, <лягай>!" - якщо боєць побачив постріл, або пуск ракети ворога.
"<-позивний напарника>, ПО ТОБІ<інфа>!" -повідомлення напарнику про небезпеку ураження пострілом супротивника. Це випадок, коли називається не свій позивний, а того, по кому стріляють. У всіх інших випадках в ефір спочатку говориться свій позивний, потім повідомлення.
"<-позивний>, починаю рух" - правила хорошого тону повідомляти своїх про початок переміщення. Щоб не пристрелили випадково, або щоб прикривали. Цією командою часто нехтують, в результаті чого з'являються трупи від "дружнього вогню".
"<-позивний>, заходжу" — якщо боєць входить в споруду, в якій вже є свої, щоб не пристрелили.
Цією командою часто нехтують, в результаті чого з'являються трупи від "дружнього вогню".
"<-позивний>, взяв <назва зброї>" — якщо ви берете зброю противника, яка відрізняється від наявної у ваших. Щоб не пристрелили свої – краще про це повідомити в ефір.
Слід тренувати бійців чітко та правильно описувати своє місцезнаходження, місцезнаходження противника. Давати чіткий опис прикмет та особливостей. Це вміння треба обов'язково тренувати в групі. Весь час одна і та ж проблема: бійці не вміють виокремлювати потрібні деталі і формулювати. Наприклад:
"-ворог в двоповерховому будинку" (при тому, що всі будинки в містечку двоповерхові). "Ворог в двоповерховому будинку з червоним дахом" (у половини будинків містечка червоний дах!). "- Ворог у двоповерховому сірому будинку з вікнами, дверима, червоним дахом, з цегли, в тому, що стоїть на вулиці, з вибитими шибками, …і т. д." І ваш боєць буде морочити вам голову, доки ворог звідти не звалить. Але унікальних характеристик, по яких можна було б відрізнити цей будинок з проміж решти міста ви не дочекаєтесь. А достатньо було б, наприклад, сказати: "-<позивний>, контакт, азімут 180. Другий поверх, будинок з синіми дверима біля кіоску "Преса". Гранатометник" Все.
Дуже часто бійці в повідомленнях не кажуть про ЧИЙ об'єкт/персонал йдеться. Що вносить неймовірну плутанину і жахливо псує нерви. Наприклад: "-Танк знищено!" при тому, що там перестрілюються два танки, ваш і ворожий. Тому привчайте їх, що в повідомленнях слід завжди вказувати про чию техніку/персонал/об'єкти йдеться: "Ворожий/наш танк знищено!". Якщо ж боєць не може зрозуміти чий, то нехай одразу про це скаже. І я сподіваюсь, що закріпити цю навичку ви здатні без удару прикладом по хлєбальнику, але якщо повинні, то повинні.
Основні елементи організації та взаємодії
Налагоджена взаємодія та розуміння де зараз перебувають напарники дуже важливі.
Бувало, що обходячи невеликий будинок відповідно ліворуч і праворуч двоє бійців, що втратили один одного з поля зору і не повідомили про свої пересування – стикалися на протилежному боці цього будинку впритул і від несподіванки стріляли один одного. Те саме відбувається в самих будинках. Втрати від дружнього вогню сягають 20 відсотків.
Основне правило на війні — ніколи не розлучатися зі зброєю. Як тільки покинув територію — НЕ випускай зброю з рук, завжди тримай її там, звідки її легко взяти, щоб завжди бути готовим до бою. Особливо в сортирі. Неготовність до негайного відкриття вогню повсякчас призводить до загибелі або попадання в полон. Це треба втовкмачити всім бійцям.
Найбільш яскравим недоліком є невміння правильно носити зброю і швидко готувати її до бою.
При пересуванні автомати в положенні "за спину" можуть бути тільки в абсолютно безпечних місцях: або при пересуванні всередині "ваших" периметрів при наявності їх варти і охорони, або на значній відстані від лінії фронту. "У двір будинку раптово увійшли бойовики, навели на солдатів стволи, обеззброїли і взяли в полон. Скористатися своєю зброєю солдати не змогли." — Одвічна історія.
Режим запобіжника, положення зброї, пальця, базова (по замовчуванню) дистанція прицілу для міста 100 м повинні бути доведені до автоматизму. На перший час вам, як командиру, слід нагадувати і перевіряти це якомога частіше. Також нагадуйте про "не убийте з переляку свого!"
Також командиром втовкмачується бійцям наступне:
- не губити один одного з поля зору. Або хоча б чітко представляти де хто знаходиться.
- правила поводження і роботи з його радіостанцією.
- якщо потрапив під обстріл – негайно тікати туди, де не стріляли, повідомляючи про контакт. Багато хто продовжує геройствувати доки не доб'ють. Слід втовкмачити, що якщо вже пересування помітили – то точно дійти до мети не дадуть і пристрелять.
- не підходити впритул до вікон коли ведуть спостереження та дивляться в бінокль. Весь час є ця проблема, якщо це не втовкмачити заздалегідь, — багато починає розуміти це лише разом з кулею.
Обов'язкова наявність карт і супутникових знімків. Якщо немає – спільно намалюйте щось, обговоріть ключові позиції, орієнтири. Добра практика – дати якісь унікальні назви для певних об'єктів, що добре зрозумілі і добре запам'ятовуються групою. В бою при радіо перемовинах можна їх сміливо використовувати, не боячись що противник скористається даними радіоперехоплення. Проміряйте основні віддалі по супутнику чи по карті: далекомір далеко не завжди під рукою і не завжди є пряма видимість до цілі.
Призначте точки збору та евакуації. Супутникові карти завантажте кожному в смартфон/планшет. Навіть якщо не буде gps — вони корисні. Багато хто з новачків не сприймає класичні карти, натомість реальні зображення з супутника йдуть легше. До того ж в "чужому" місті таблички з назвами вулиць та номерами будинків можуть бути знищені, або ж навмисно переплутані, тож звірятися легше по супутниковій.
Кожен повинен призвичаїтись до біноклю, прицілу, рації, карти. Інакше будуть суцільні проблеми.
Пам'ятайте, що в містах, в будівлях і на вулицях багато металічних предметів, які намагнічені і викривляють покази компасів на відстані кількох метрів від себе. Наприклад – чавунні, сталеві батареї опалення. Враховуйте це коли визначаєте і передаєте азимут на ціль.
З групою має бути проведений інструктаж про види, методи і способи пасток, мінування, розтяжок і т.д. Всі відомі варіанти повинні записуватись, збиратись і доводитись до відома: багатьом потрібні готові приклади і шаблони.
З групою має бути проведений інструктаж про зокрема мінування противником залишеної зброї, боєприпасів.
Особовий склад підрозділу бажано ділити не на пари, а на бойові трійки, до розрахунків кулеметів, РПГ, АГС додавати ще по одній людині. Утрьох бійцям легше взаємодіяти: якщо один отримає поранення, його легше витягти з-під вогню удвох. Якщо у когось трапиться затримка в стрільбі (через несправність або при перезарядженні), удвох його легше прикрити. (В цьому випадку подається сигнал "-Прикрий!", той, хто прикриває повинен відповісти "-Тримаю").
На навчаннях потрібно вчитися на слух визначати види зброї, склад стріляючих підрозділів і приблизне розташування їх на місцевості.
Що стосується дій у складі одної-двох одиниць транспорту, то командиру відділення (піхоти) слід донести до персоналу стандартні дії, і відповідно команди: "висадка, розосередились." "<зайняли кругову оборону>", "глушись"(до водія).
Причому "розосередитись" персонал має не під задні колеса транспорту, і не прямо попереду, а відійти вбік.
Команду "глушись" варто давати, попри те, що згідно протоколу водій тз, чим би воно не було, має одразу заглушити двигун при досягненні точки висадки/кінцевої точки. А при можливості їхати накатом — глушити двигун ще до досягнення кінцевої зупинки.
Гул двигуна — один з основних демаскуючих факторів. А наші водії дуже часто використовують звук працюючого мотору для самоствердження чи підняття власної значущості, хз, але вони можуть не вимикати холості годинами при новому двигуні. Само собою, двигун повинен бути справним і заводитись одразу, інакше взагалі нема чого потикатися на лінію зіткнення.
Оптика і освітлення
Особливу увагу необхідно приділяти нічній оптиці.
З появою тепловізійних прицілів вже ніхто не може почувати себе на полі бою в безпеці. Будь-який предмет, нагрітий вище абсолютного нуля, випромінює тепло.
Прилад вловлює це випромінювання(тепловий потік) і відображає на дисплеї. Всі матеріали нагріваються по-різному і по-різному віддають тепло, тому на загальному тлі найяскравіше видно предмети з металу, нагріті двигуни, теплокровні тварини. Приладу не заважають дим, дощ, сніг (окрім щільних). В диму ви нічого не бачите, але це не означає, що вас не видно. Екранування теплового випромінення тепер важливе і стало окремим видом військового мистецтва.
З початком широкого застосування лазерної зброї, яке буде зростати, відходить в минуле епоха спостереження безпосередньо очима. Зараз біноклі, перископи і всі об'єктиви приладів армії США і НАТО починають обов'язково оснащуватись насадками killflash і/або IR/UV-фільтрами (https://brolis- defence.com/product-group/countermeasure/). Те саме буде впроваджено в тактичні окуляри і маски. Застосування випалюючих лазерів і протидія ним буде ще одною високотехнологічною гранню війни, з якою нам всім доведеться стикнутися. Поки що РФ застосовує осліплюючі лазери в позиційній польовій війні, однак ніщо не заважає застосуванню їх в міських боях. Розробки, які ведуться в даний момент, говорять про те, що без відповідних засобів захисту скоро протилежна сторона взагалі не зможе перебувати і буквально не зможе "підняти голови"
В 21-му сторіччі набагато дешевше і ефективніше спостерігати через екран. Тому в армії США з 2019 року відбуватиметься перехід на засоби рознесеного(дистанційного) прицілювання. Нові приціли стануть електронними, денно-нічними, а існуючі ACOG, ELCAN, EOTech будуть доповнюватись пристроями для передачі цифрового зображення. Приватні компанії TrackingPoint, ATN також залучені до державного оборонного замовлення США, тому зверніть увагу на їх продукцію. Оснащення ваших бійців прицілами з дистанційним виводом зображення (наприклад ATN X-SIGHT 4K PRO 5-20X https://www.atncorp.com/smart-hd-weapon-sight) – прямий шлях до скорочення втрат в міському бою.
Слід потурбуватися про наявність в групі перископів, або камер-ендоскопів. Дуже корисні штуки.
Користуйтеся досягненнями технологічного прогресу.
Якщо у бійця нема оптичного прицілу з наближенням – обов'язково повинен бути маленький 7-8 кратний бінокль. У кожного бійця повинна бути якась оптика, що наближує.
Кілька слів про рідкісні нічні приціли НСПУ-1 і 2. Потрібно враховувати, що ці прилади не починають працювати відразу ж після включення, в холодну погоду їм потрібно від 1 до 2 хвилин на прогрів. Але зате відразу ж після включення вічко окуляра у цих приладів починає давати зеленуватий світловий відблиск, видаючи стрілка спостерігачам і снайперам противника. Тому, включивши прилад або відірвавши око від окуляра, негайно прикрийте окуляр долонею або змайструєте для цього спеціальну заслінку. Треба врахувати, що, коли ви забираєте очі від окуляра нічного прицілу, ваше обличчя на мить освітлюється. Це також може стати хорошою приманкою для ворожого снайпера. (Така ж тактика повинна застосовуватись для всіх приладів, які мають освітлений екран.)
Ці прилади легко засвічуються відкритими джерелами світла. Був випадок, коли в районі селища Комсомольське в Чечні група розвідників вела спостереження за вогнищем, біля якого сиділи партизани. Розвідники довго спостерігали в нічні прилади, але так і не змогли розгледіти, що за багаттям знаходиться цілий опорний пункт з укріпленнями, вогневими точками, значними силами і вогневими засобами. Світло багаття засвічувало екрани приладів, заважаючи спостереженню. В результаті група, відкривши вогонь, потрапила під вогонь переважаючих сил противника.
В якості профілактики можна періодично пускати сигнальну ракету в бік позицій противника. Це засвітить чутливу нічну оптику. До засвічування найбільш стійкі ІЧ прилади 2+ покоління, а 1+, 2-го і 3-го поколінь можуть бути легко засвічені. Однак сподіватися на це в сучасних умовах вже не слід.
Не користуйтеся лазерним цілевказувачем, він може видати вашу позицію. Зараз вже не ті часи і не ті хлопці проти вас. Так само і дешевий китайський коліматор найімовірніше "спалить" вас.
Однак лазерні вказівники різного кольору можуть використовуватись в якості ще одного засобу для орієнтування і передачі команд: можна заздалегідь домовитись про певні світлові сигнали, що будуть передані на вибраний об'єкт. Наприклад, на стінку споруди (звісно ж, бажано, щоб вона була видима лише з вашого боку і закрита з боку ворога). В умовах відсутності, або придушення радіозв'язку це може допомогти синхронізувати дії, або знайтися тим, хто загубився. Бажано користуватися тими лазерами, промінь яких не видно в повітрі: не переборщіть з потужністю.
Іноді доводиться оглядати горищні, підвальні та інші приміщення. Найчастіше потрібно працювати в темряві. Нічні прилади, що працюють за принципом посилення природної освітленості місцевості, без активного ІЧ-підсвічування для дії в приміщеннях не придатні. Однак як правило всі сучасні ІЧ прилади мають увімкнення ІЧ-підсвічування. Сподіваюсь, зрозуміло, що ІЧ-підсвічування слід вимикати назовні?
Окуляри нічного бачення мають дуже вузький сектор огляду — 40 градусів, тому доводиться постійно крутити головою. Більш того, більшість з них залишає бажати кращого. Особливо китайські дешеві. Однак це краще ніж нічого. Часом неозброєним оком видно краще, особливо в похмуру погоду. Замість окулярів краще мати нічний приціл, але не для випадків обстеження темних підвалів. Взагалі, в темні підвали краще не лізти, хоч з оптикою, хоч з ліхтарями. Там стільки можливості зачаїтися і вас застрелити, чи підірвати, що найкраще – гранати і газ зовні через вікна.
Добре мати джерела освітлення, які ви зможете закинути в бік розташування противника, відмінні від освітлювальних ракет чи хім.світла. В сучасних умовах можна купити китайські світлодіодні ліхтарики і помістити їх в китайський прозовий резиновий м'ячик. Однак ще краще – купити кілька гумових м'ячиків для собак, або ошийників, що світяться, які починають світитись від удару. Чим можна добряче налякати або дезорієнтувати противника, що зачаївся. Заодно освітивши його.
Щодо "тактичних" та "стратегічних" ліхтарів. А також рекомендацій тримати ліхтар в стороні від тіла. Якщо у вас після перегляду фільмів є спокуса такий начепити на ваш ствол, майте на увазі наступне: автори фільмів та поліцейських телесеріалів перебувають у власному світі, зовсім не пов'язаному з нашою реальністю. Бо в реальності вороги висадять в будь-яке джерело світла і у простір довкола нього стільки куль та гранат, що на тому вся тактика і стратегія власника ліхтаря одразу ж закінчиться. І номер "засліпити" не проканає — лише будуть більше стріляти. Тим більше якщо на стволі немає глушника і полум'я пострілу вилітає на півметра. Лазерні приціли та ліхтарі на війні давно інфрачервоні. І то — це було вчора. Сьогодні серйозні хлопці з ними не ходять. Серйозні хлопці ходять з тепловізорами. Так що не наривайтесь.
Прицільна оптика
Необхідність оптики на штурмових гвинтівках давно зрозуміли армії США та НАТО. У нас же досі послуговуються принципом "слабкому не допоможе, сильному – не знадобиться". Упевненість в тому, що "в наших умовах я і з механікою всіх перестріляю" продовжує регулярно поповнювати кладовища. Окремою проблемою є оснащення оптикою АК. Оскільки в реальності будь-які кріплення, для встановлення прицілу на них в 95 процентах відсутні. Тому про це слід потурбуватися заздалегідь. На даний момент найбільш поширеним є заміна механічного прицілу на основу з кріпленням пікатіні із встановленням на це кріплення коліматора. А також встановлення під рукоятку спеціального кріплення "КРОН" (http://barton.com.ua/krepleniya/kron-bez-latochkina.html), чому і слід надавати перевагу. Також можна заздалегідь придбати для вашої моделі АК кришку ствольної коробки з планкою пікатіні. Тільки якісну, що не так легко, і дорого. Існує також спеціальне ложе від FabDefence, однак його ціна дуже висока. Взагалі точність стрільби кожного бійця потрібно підвищувати будь-яким доступним способом.
Оптичний приціл, коліматорний приціл, глушник, коробка/адаптер з планкою пікатіні, збільшена накладка шахти магазина і решта можливої "прокачки" АК повинні бути у кожного бійця. Тут пряма залежність з ефективністю і виживанням.
Гранатометний оптичний приціл ПГО-7, поставлений на АК-74, дозволяє вести снайперський вогонь на дальності до 300-400 метрів. Хоча навряд вам у руки трапиться такий дефіцит.
Глушники
Глушники рекомендовані всім. Російсько-українська війна показала, що спалахи від пострілів одразу засікаються спостерігачами ворога, їх добре видно в тепловізори. Американська армія, за досвідом російсько-української війни прийняла рішення про оснащення ПБС/глушниками усіх стрільців.
Снайпера зі зброєю з глушником, ворог в бою не бачить і не чує. Це зброя застосовується для таємного прочісування місцевості і будівель. Розвідники, не виявляючи себе, ведуть вогонь по підозрілих місцях, з'ясовуючи, чи не сховався там противник. Крім того, така зброя використовується для безшумного розмінування. Виявивши міну, розвідники розстрілюють її з безпечної відстані. Як правило, міни та саморобні фугаси руйнувалися без детонації (вибуху). Загалом глушники потрібно мати для кожного бійця. Глушник слід обирати свідомо: стрільба з глушником чергами пов'язана з рядом проблем, насамперед поверненням порохових газів у зворотному напрямку, що приводить до забруднення УСМ і збільшенню перегріву ствола. Слід або міняти стиль стрільби, старатися стріляти одиночними, короткими чергами (як і мало б відбуватися), або підбирати глушник з двома камерами і конструкцією, що передбачає швидкий відвід порохових газів.
Дим
Персонал повинен бути навчений швидко і своєчасно користуватися засобами димоутворення.
Загалом група в міському бою повинна мати запас диму, достатній, щоб задиміти весь квартал дуже щільно.
Те, що в ЗСУ немає засобів миттєвої постановки індивідуальної димової завіси - погано. Це якщо висловлюватись дуже толерантно.
В армії орків вони є. Димові гранати ГРД (инд. СВ-1357), РДГ-М. 1-2 с. час постановки димової завіси.
Американці відповідно мають М18(83)
До цих засобів дещо наближається РДГ-П з спадку СРСР. Однак вона настільки рідкісна, що я бачив її лише раз і то здалеку. Тому вважаємо, що її нема.
Тож наша піхота залишена в кращому випадку з РДГ-2. Мінуси очевидні. Якщо в вас раптом стало прилітати, ви, при відповідних тренуваннях, скористаєтесь РДГ-2 секунд за 15. Від моменту усвідомлення, падіння/відскокування в укриття, з одночасним воланням в рацію "ПАДАГНЕМ!"<позивний>, діставання шашки з чохла розгрузки, віддирання обох кришок, чиркання запалом об вбудований сірник, повторного чиркання (бо хрін вона з першого разу запалиться) і кидання в потрібному напрямку. Ще секунд через 15, за умови, що ваша РДГ-2 не зіпсована/відсиріла, ви матимете певну кількість диму, яку можна вважати маскуючою.
Тобто, діючи за протоколом від моменту обстрілу пройде 30 секунд. За цей час ви і ваша група давно будете мертві, якщо з укриттям не повезе і справа буде лише в диму.
Ситуація коли ви десь переміщуєтесь, а "на улицах ждут отпечатков ваших ног..." потребує миттєвої димової завіси. Нехай навіть на 10 секунд, але одразу.
Що ж робити? Ідею вимагати у МО розробки і оснащення ЗСУ відповідними гранатами одразу відкидаємо як утопічну: "Ця казка не про нас".
Чи можна самостійно модернізувати РДГ-2 ? Можна, — можна оснастити її саморобним електричним запалом (не детонатором, а запалом!), до, або замість штатного сірника. Можна заздалегідь зняти кришки в "екстреної" димовухи, на шкоду герметичності, проте це дасть вам виграш ще 2-3 секунди. Загалом при наявності прямих рук і натхнення скоротити час отримання диму з РДГ-2 можна, але ви все одно не отримаєте результат, менший за 15-20 сек. Це занадто довго. Використати саму суміш з РДГ-2 також можна, однак це потребує експериментів: димовий склад і так не вирізняється стабільністю післа 30 років невідомо якого зберігання з часів СРСР, а будучи розпресованим і перепакованим в інші ємності може поводити себе ще нестабільніше. Хоча іноді саме ефект вибухової реакції з купою диму і потрібен. Так само можна експериментувати з вмістом ДМ-11.
Є танкові гранатомети постановки димової завіси. Якщо ваша група має транспорт — бажано присобачити їх на цей транспорт. Де, як і за скільки ви їх дістанете — ваші проблеми.
Але використовувати елементи "Тучи" і інших модифікацій безпосередньо для індивідуальної постановки димової завіси не можна. По-перше, вишибний заряд, якщо попаде в вас, або ваших товаришів, просто вас приб'є. Такі випадки в ЗСУ вже були. По-друге, в різних модифікаціях віддаль, на якій спрацьовують "таблетки" (3Д6М і т. п.) з димом може бути різною, але як правило вона завелика і становить до 200-300 м. Це зовсім не те, що потрібно. По-третє, в залежності від модифікацій димоутворюючий склад може бути виконаний по-різному, але в більшості містить фосфор, зокрема червоний фосфор. Тому опіки при близькому використанні окремо димоутворювальних "таблеток" вам майже гарантовані. Як і інші проблеми з "екологією".
Московські ручні димові гранати також містять фосфор, але там хім-склад ретельно розрахований і не спричиняє опіків.
Отже варто знати, що зокрема по індивідуальному миттєвому диму ми в прольоті.
Медицина
На відміну від чітких протоколів і таймінгів США і НАТО, наявність своєчасної евакуації і доступність госпіталю в наших умовах зовсім не гарантована. А скоріше навпаки. І в хаосі міста з пораненням і з пораненими можна застрягти дуже надовго. Все залежить від того "чиє гівно зверху". Відповідно годин за шість легкі 300-ті перетворюються на важких 300-х, а важкі 300-ті – на 200-х.
Тому перше, що треба усвідомити: стандартного підсумку IFAK не досить. Аптечки індивідуальні повинні бути збільшені вдвічі і доповнені. На практиці це означає появу у бійця ще одного підсУмку з медично-відновлювальним призначенням. Майте на увазі також, що якщо в групу входить медик з повноцінним медичним рюкзаком, то його (медика) може розірвати на шматки вибухом, він може бути застрелений без можливості евакуації, загубитися і т. д. Разом з медичним рюкзаком. Тому – розосереджуйте медичні препарати грамотно. Мед.забезпечення і склад аптечки – окрема тема (див. медикаменти.txt). Зокрема перев'язувальних матеріалів треба значно більше, чим може здаватися. Також зверніть увагу на протиопікові гелеві пластирі. Це дорого, має малий термін зберігання, але воно того ватро, бо опіки дуже болючі.
Вода
Необхідно забезпечити бійців таблетками знезараження води. Також можуть використовуватися спеціальні колоїдні осаджуючі розчини. Основні методи опріснення, дистиляції і здобування води повинні бути роз'яснені інструктажем. Бажано мати портативні механічні фільтри водоочистки, причому ті, що мають помпу і трубку, бо вода може бути в труднодоступних місцях, до яких не можна дотягнутися губами і руками.
Баланс між вагою, спекою і захищеністю багато в чому залежатиме від конкретних обставин. Але мати якісний (імпортний) повний бронежилет модульної конструкції – найбільш оптимальний варіант.
Спеціальні інструменти і засоби
Намагайтесь обзавестися транспортом. Будь-яким, але перевага надається прохідності і тишині роботи двигуна. А також оглядовості. В другу чергу — бронюванню і озброєнню. Майте на увазі, що
"періоди автономності", можуть дуже сильно затягнутися, всупереч вашим очікуванням. Тому – каністри і запаси бензину. А також те, що допоможе вашому транспорту подолати принаймі фундаментний блок: трапи – дуже корисна штука. Або хоча б міцні дошки возіть з собою: коли буде треба – їх не знайдете, тож думайте до. Возіть те, чим цей транспорт можна накрити. Рекламний банер чи два докупи, пофарбований в "колір руїн" – нормально. А при можливовтсті завжди заганяйте його в щось. Гараж, сарай, підземний паркінг, магазин через вітрину, арку. Пам'ятайте, що на війні "приватної власності" не існує ;)
І якщо у вас сталося так, що в транспорті ще є місце, а ви не знаєте чим його завантажити – завантажте пластиковими каністрами з водою.
Енергозабезпечення
Продумайте оптимальне енергетичне забезпечення вашої групи для зменшення його ваги і підвищення автономності.
Перенесення автомата на лівому плечі — це старий мисливський спосіб. Щоб автомат не сповзав, необхідно правильно підігнати збройовий ремінь. Цей спосіб дозволяє швидко виготовлятися до бою, але якщо противник близько і належить рукопашна сутичка, такий стан зброї заважає. В цьому випадку слід скинути ремінь з плеча і впустити автомат на землю.
На грудях — ремінь перекинутий через шию, автомат висить стволом вниз. Цей спосіб більш зручний, дозволяє швидко приготувати до бою. Таке положення автомата не заважає в рукопашній сутичці, дає можливість вільно наносити удари руками і ногами, боротися в захопленні, падати і перекочуватися. Крім того, автоматом можна блокувати удари супротивника і завдавати сильних ударів прикладом і магазином. При такому способі носіння автомата збройовий ремінь слід досить сильно відпускати так, щоб приклад знаходився трохи нижче правого плеча.
При здійсненні маршу на бронетехніці десант, як правило, розташовується зверху на броні. Зазвичай десантники сидять, опустивши одну ногу вниз у відкритий люк, іншу — тримають зверху на броні. З цього положення легко "піти" вниз в люк, якщо почнеться обстріл, і легко зістрибнути з машини на землю, якщо станеться підрив машини на міні або влучення протитанкової гранати. Зброю при цьому зазвичай тримають в руках, і автомат сильно заважає при пірнанні в люк, а також легко губиться, якщо десантників вибухом або різким гальмуванням скидає з броні. Щоб такого не сталося, слід послабити збройовий ремінь і одягнути його через голову, автомат розташовується на корпусі стволом вгору. Автомат при цьому досить зручно розташований, не заважає стрибати з машини і швидко наводиться на ціль.
Як військовослужбовцям, так і поліції часто доводиться нести службу на блокпостах, КПП, постах ДАІ. Характер служби на цих об'єктах вимагає тривалого перебування на посту, при цьому необхідно мати вільні руки для подачі сигналів і для перевірки документів, огляду машин і обшуку людей. Зброя повинна знаходитися в положенні, що забезпечує її швидке застосування, і в той же час люди, що перевіряються, не повинні мати можливість блокувати застосування зброї. Зазвичай постові розташовують автомат на правому боці. Автомати з такого становища можна скинути до плеча, стріляти можна тільки з пояса і неприцільно. А якщо постовий одягнений в зимовий одяг, то автомат стає зайвою гирею, що сковує рухи. Для більш зручного розташування автомата слід відчепити ремінь від ствольної антабки і зачепити його карабін за антабку приклада, утворивши петлю. Ця петля підганяється за розміром і надівається через плече і спину. Автомат з відкинутим прикладом розташовується під правим плечем і легко скидається однією рукою. Проводячи перевірку, рекомендую виставляти ліву ногу вперед на півкроку, розгортаючи корпус лівою стороною вперед так, щоб автомат був найбільш віддалений від перевірених, і вони не могли його схопити. Тема поведінки та правил огляду на блокпостах описана в документі "Организация БлокПоста.doc"
Технічна скорострільність АК-74 дуже висока. Магазин на тридцять патронів вистрілюється однією чергою за 3 сек., 45-патронний магазин — за 4,5 сек. Тому досвідчені стрілки в бою ставлять запобіжник на одиночний вогонь і стріляють частими пострілами, уточнюючи наведення після кожного пострілу. Темп стрільби при цьому зберігається досить великим, а кучність стає набагато вище в порівнянні зі стріляниною чергами.
Проте, в деяких ситуаціях стрільба довгими чергами краща. Це такі випадки, коли перед розвідником на близькій відстані з'являються відразу кілька озброєних супротивників. У таких випадках немає часу на прицілювання. Але можна приблизно робити наведення по стволу автомата, а не по мушці і цілику. Автомат АК-74 при стрільбі чергами веде вправо і вгору. Тому обстріл бажано починати з самої ближньої лівої цілі.
При веденні бойових дій в населених пунктах, в гористій і лісистій місцевості завжди висока ймовірність зустрічі з противником на близькій відстані. При цьому бійцю може знадобитися відійти до основної групи або до укриття, а прикрити його в цей момент нікому. Бігти спиною вперед, ведучи вогонь по ворогу, незручно, та й точності стрільби ніякої немає. Спосіб стрільби з автомата назад на бігу, якщо перед цим зброя утримувалася способами 1 або 2. Автомат при цьому досить стабільно фіксується навіть на бігу, рухаючи правою рукою приклад, можна робити приблизно наведення вліво-вправо і вгору-вниз. Хоч це і не прицільний вогонь, але на близькій відстані і він змусить противника шукати укриття.
А якщо ціль з'являється на надкоротких дистанціях (один-два кроки)? Припустимо, якщо вартовий або патрульний зустрівся впритул з одним бойовиком, можуть допомогти навички рукопашного бою або ніж. А якщо перед вами один противник і його руки вже вчепилися в ваш автомат, і за ним в один-два кроки стоять ще 2-3 бойовика? Для таких випадків необхідно мати допоміжну зброю ближнього бою (пістолет).
Якщо стрілок, озброєний автоматом, має ще й пістолет, він може швидко перейти до його застосування. Треба лише носити пістолет так, щоб він не впадав в очі.
Досить часто в гарячих точках можна побачити бійців, у яких автомат споряджений пов'язаними попарно магазинами. Хочу застерегти від такого способу носіння магазинів. Стріляючи, бійці часто впирають магазин автомата в землю. Подавач нижнього магазина при цьому забивається брудом, і це стає причиною затримок при стрільбі.
Крім того, що 1-2 магазина з трасуючими патронами повинен мати командир, бажано, щоб кожен боєць також мав по одному такому магазину. Це магазин, призначений на крайній випадок, для позначення свого місцезнаходження або для цілевказівки. Для цілевказівки досить під'єднати цей магазин і вистрілити 2-3 рази одиночними пострілами в сторону потрібної цілі. Решта стрілків, помітивши трасу від першої кулі, по 2-му і 3-му пострілах уточнюють розташування цілі і зосереджують на ній вогонь. При цьому потрібно пам'ятати, що трасери можуть демаскувати позицію.
Крім трасерів можна використовувати лазерні указки. Промінь повинен бути досить інтенсивним, щоб в бою давати велику і добре помітну пляму на цілі. Однак сам промінь не повинен бути видно в повітрі, щоб не демаскувати. На кінець указки бажано надіти гумову трубку близько 5-10 см. Щоб звузити поле видимості з боку ворога. Потрібно використовувати звичайний лазер, а не інфрачервоний. Оскільки малоймовірно щоб всі бійці оснащувалися спеціальними масками або окулярами. При прозорій атмосфері лазерний "зайчик" менш демаскує, ніж трасери, крім того він беззвучний. І при відсутності радіозв'язку може також стати в нагоді. Однак при тумані, дощі або задимленні лазерний промінь стане добре помітним і може видати вашу позицію.
Кріплення магазину у Калашникова незручно для швидкого перезарядження. Неможливо від'єднати порожній магазин, одночасно тримаючи тією ж рукою новий споряджений. Тому в напруженій сутичці не чекайте повного спустошення магазина. Якщо магазин частково спустошений і в бою виникла пауза, змініть магазин, а частково витрачений залиште в резерві. Щоб не витрачати час на пересмикування затвора при заряджанні, починаючи споряджати магазин, вставте першими три трасуючих патрона. Тоді, стріляючи і помітивши, що пройшла трасуюча куля, ви будете знати, що залишилися всього два патрони. Можна вистрілити ще раз і, від'єднавши порожній магазин, замінити його повним. Оскільки останній патрон вже досланий в патронник, пересмикувати затвор не потрібно. Порожній магазин зазвичай в перестрілці кидають на землю, щоб він не заважав і щоб не переплутати з повними магазинами. При необхідності порожній магазин можна кинути в противника, імітуючи кидок гранати для прикриття перезарядження. У рукопашній сутичці також можна кинути порожній магазин, цілячись в обличчя супротивника. Якщо кидок сильний, то потрапляння виводить противника з ладу. Але це вже з розряду малоймовірної фантастики. Серйозні ж хлопці мають в екіпіруванні спеціальний мішок для скидання порожніх магазинів.
Якщо ситуація напружена – в безпечніші моменти можна замінити недостріляний магазин на повний. Недостріляний потім дозаряджається патронами, що носяться розписом.
Пересуваючись на полі бою стрільці зазвичай тримають автомат на рівні живота, направляючи ствол вперед. Щоб швидше приготуватись до стрільби і не витрачати час на підкидання автомата до плеча, слід пересуватися не відриваючи приклад від плеча, ствол при цьому трохи опускаючи вниз. З цього положення стрілець швидше виготовляється до бою і ведення прицільної стрільби.
Звичайно, можна вести вогонь і від живота, але тоді уразити ціль першими пострілами можна лише на дуже коротких відстанях (5-10 метрів). Хороші стрільці, спеціально тренуючись в стрільбі від живота, можуть вразити зростову мішень першими пострілами на відстані 20-50 метрів. Якщо ж ціль розташована далі, то вразити її від живота можна лише значною кількістю пострілів (5-10) і то за умови коригування вогню по трасах або сплесках грунту.
Кожен стрілець після команди "вогонь вільний" повинен самостійно вибирати собі цілі і вражати їх (гранатометник — техніку, укріплення, скупчення живої сили; кулеметник — вогневі засоби і скупчення живої сили; снайпер — командирів, водіїв, зв'язківців і т.д.).
Гранатометники
Обидві сторони створюють спеціальні групи гранатометників для ведення в бою масованого вогню. Особливістю тактики таких груп є те, що бронетехніка знищується послідовним концентрацією вогню 2- 3-х і більше РПГ по одному бронеоб'єкту з відстані від 20-ти до 50-ти метрів. Від такого вогню не рятує навіть динамічний захист і додатково встановлені екрани. Засоби захисту збиваються першими пострілами, після чого гранатометники вражають техніку в уразливі місця.
Гранатометники активно використовують РПГ і для ведення вогню по відкрито розташованій живій силі. Навіть при використанні кумулятивних боєприпасів особовий склад уражається осколками і вибуховою хвилею в радіусі до 4-х метрів. Крім того, використовуються осколкові гранати до РПГ-7 єгипетського і китайського виробництва. Відзначено випадки застосування таких гранат і в Таджикистані, причому не тільки по живій силі, але і по бронетехніці (для виведення з ладу приладів спостереження). Також відбувається використання саморобних осколкових гранат, коли головну частину кумулятивних гранат обмотують дротом або обкладають закріплюються ізолентою осколками (цвяхами, металевими кульками і т.д.). Кількість та вагу таких осколків слід робити постійною, щоб призвичаїтись в стрільбі.
Крім того, масований вогонь з РПГ по живій силі дає деморалізуючу дію.
Вогнева позиція гранатометника в момент пострілу демаскує характерним спалахом і біло-сизим димом. Добре помітний і політ гранати по сліду від працюючого двигуна. Якщо ви на поле бою помітили такий спалах і трасу гранати, то необхідно подати команду, наприклад: "Спалах, лягай!" Ваші підлеглі по цій команді повинні лягти на землю (за укриття) і закрити вуха руками. При виконанні цих вимог, при близькому розриві кумулятивної гранати, навіть якщо ви перебуваєте на відкритій, рівній, без укриттів майданчику, висока ймовірність, що залишишся живий і неушкоджений.
Якщо є час для обладнання позиції гранатометника (наприклад, при влаштуванні засідки), то для зменшення пилоутворення грунт на відстані до 2-4 м за тарелью гранатомета слід рясно полити водою. Добре маскують вогневу позицію гранатомета зарості високого (до 2-х метрів) чагарнику, очерету, посівів кукурудзи та інших трав'янистих рослин. Але треба пам'ятати, що в напрямку стрілянини не повинно бути рослинності, що перешкоджає польоту гранати (для недопущення вибуху гранати випадкове гілок і трави захисний ковпачок з детонатора знімати не слід).
Для придушення вогневих точок на схилах гір і верхніх поверхах будівель застосовується ведення вогню з РПГ дещо вище укриттів, щоб вразити супротивника не тільки осколками і вибуховою хвилею гранати, що розірвалася, але і відколюючимися під час вибуху шматками каменю і бетону.
У бою для прикриття гранатометника слід обов'язково призначити 1-2 бійців. Вони повинні знищувати небезпечних для гранатометника стрільців противника, давати йому цілевказівки, стежити за тим, щоб гранатометник якомога частіше міняв позицію (найкраще після кожного пострілу). Справа в тому, що після 2-3-х пострілів гранатометник перестає чути звуки бою і команди. А якщо постріли влучні, гранатометники входять в нездоровий азарт, забуваючи про запобіжні заходи. Тому за ними обов'язково повинні спостерігати бійці прикриття.
Звичайно, рекомендується використовувати активні навушники і подбати про їх наявність заздалегідь.
В бойових умовах гранатомет слід переносити зі вставленою в ствол гранатою. Якщо стоїть дощова, сира погода, то на гранату і ствольну частина гранатомета потрібно надіти поліетиленовий пакет, так як паперова ізоляція порохового заряду легко зволожується, що призводить до повної непридатності порохового заряду. Щоб пакет не злетів, його слід прикріпити до ствола, обв'язавши шнуром. Перед пострілом пакет можна не знімати, стрільбі він не заважає. Додаткові гранати з прикрученими пороховими зарядами найкраще переносити на плечі за допомогою швидкоз'ємного пристосування з мотузкового ременя. Таким способом гранати можуть переносити як гранатометник, так і його помічники. Для захисту гранат від вогкості їх потрібно загорнути в водонепроникну тканину або поліетилен, поверх яких можна пристосувати переносний ремінь.
Найчастіше у військах не люблять брати на бойові виходи РПГ-7 через його велику масу, замінюючи РПГ-18, 22, 26 і ручним вогнеметом РПО-А («Шмель"), який в нічних боях використовують не тільки як запальний засіб, але і для освітлення позицій противника і створення світлових орієнтирів. Не варто нехтувати РПГ-7, дальність його ефективної дії вище, ніж у одноразових гранатометів, а наявність оптичного прицілу робить стрільбу з нього особливо точною.
При стрільбі з підствольного гранатомета ГП-25 натискати на спуск ГП-25 правою рукою, впираючи приклад в плече, незручно, занадто далеко він розташований. Щоб було зручніше стріляти з "підствольника", в плече слід впирати не приклад, а пістолетну рукоятку автомата. Особливо зручно таке положення зброї при стрільбі лежачи. При стрільбі навісною стрільбою приклад автомата слід впирати в землю. В такому випадку гранати в ствол ГП-25 повинен вставляти помічник, а стріляючий фіксує положення автомата, запам'ятовує його і в залежності від того, де був спалах від попереднього пострілу, змінюючи нахил ствола, вносить поправки в стрільбу. (Ведучи бій у місті не забувайте, що зведення гранати для ГП-25 відбувається через 10- 20 метрів польоту після пострілу. А іноді 30-40, залежить від партії. При стрільбі в вікна будинків на меншій відстані гранати можуть не вибухнути.)
Підствольний гранатомет також повинен бути готовий до швидкого застосування, тобто бути заряджений. На запобіжник його (принаймні російський ГП-25) ставити не потрібно, оскільки для пострілу і так потрібно значне зусилля, що практично виключає можливість випадкового пострілу. Не слід вести вогонь з ГП-25 на відстані ближче 40 метрів, оскільки в цьому випадку граната може не встигнути встати на бойовий взвод. Небезпечно стріляти по вікнах висотної будівлі, стоячи біля її підніжжя, оскільки якщо схибите — граната зрикошетить і впаде назад.
ПРОДОВЖЕННЯ — У ЧАСТИНІ ДРУГІЙ
* Переклад та складання зроблені на волонтерських засадах. Текст поширюється вільно, без жодних зобов'язань і може бути використаний в будь-який спосіб на власний розсуд читача.
КЕП
