У підготовці цього підсумкового документу брали участь: Олександра Бетлій, Артем Біденко, Денис Блощинський, Петро Бурковський, Вікторія Войціцька, Михайло Жернаков, Олексій Жмеренецький, Олександр Зінченко, Дмитро Золотухін, Роман Коляда, Михайло Крікунов, Олексій Макеєв, Ілля Несходовський, Валерій Пекар (модератор і редактор), Алла Петренко-Лисак, Олексій Рябчин, Ірина Соловей, Сергій Стуканов, Катерина Тейлор, Олексій Харченко, Ірина Шиба, Олександр Щерба, Максим Яковлєв

16 вересня на замовлення Проєкту CEU4U, що фінансується Європейським Союзом, була проведена форсайт-сесія «Шлях до Європейського Союзу». Його метою було дослідити ключові чинники та можливі сценарії української євроінтеграції та сформувати основні стратегічні кроки, що мають бути зроблені для успішності, ефективності та швидкості цього процесу.

Форсайт – це методологія активного дослідження майбутнього людьми, які беруть на себе безпосередню відповідальність за створення цього майбутнього. Таке дослідження зазвичай стає першим кроком до його формування – адже той, хто не має власного проєкту майбутнього, стає лише ресурсом для тих, у кого проєкт майбутнього є. Форсайт-сесія зібрала разом 64 учасники та учасниці з Уряду, Парламенту, експертно-аналітичних центрів та профільних громадських організацій. Серед них були економісти, соціологи, політологи, правники, дипломати, культурологи, медійники, екологи, лідери бізнес-об'єднань, футурологи, фахівці з енергетики, освіти, охорони здоров'я тощо.

Дослідження проводилося у часовій рамці 10 років – до 2032 року всі поточні процеси мають призвести до певних результатів, і ми побачимо, яким став шлях України до Європейського Союзу. Загалом було описано 5 сценаріїв, з яких в одному євроінтеграція успішна, у двох сценаріях відбулася, але неуспішно, і ще у двох провалилася.

Структура цього документу наступна:

1. Ключові тренди, що формують процес євроінтеграції
2. Сценарний простір (щоб швидко зрозуміти загальну картину, достатньо подивитися цей розділ)
3. Детальний опис сценаріїв
4. Ключові відкриті питання щодо євроінтеграції
5. Метафори теперішнього та майбутнього

Над цим документом разом працювали 23 особи – учасниці та учасники форсайту, які взяли на себе модерацію тих або інших експертних груп, сформованих у процесі колективної творчої роботи, виголошення підсумків та наступну підготовку відповідних розділів документу. Автори та авторки зазначені у розділах, але треба підкреслити, що вони викладають не власні точки зору, а підсумки колективної роботи.

1. КЛЮЧОВІ ТРЕНДИ

Форсайт-сесія почалася з дослідження ключових трендів та чинників, які формують процес української євроінтеграції в найближчі 10 років. Кілька десятків таких чинників були обговорені в семи експертних групах. Нижче наведений їхній перелік.

1.1. Політика, інституції, безпека (Дмитро Золотухін)

Тренди і ключові аспекти розвитку суспільства у сфері політики, еволюції інституцій та забезпечення безпеки розглядалися учасниками у двох часових вимірах одночасно: 1) з позицій процесу інтеграції України в Євросоюз, що відбувається у найближчому майбутньому (ми нині десь між початком цього процесу та станом повної інтегрованості України в ЄС); 2) з позицій оцінки важливості трендів на шляху інтеграції України в ЄС після того, як ця інтеграція відбулася (тобто після повної інтеграції України в ЄС).

• Високий ступінь самоорганізації громадянського суспільства
• Відповідальне лідерство / громадянство
• Спроможність та мотивація контролювати владу
  • Слід окремо зазначити, що дискусія навколо політичних та інституційних трендів була сфокусована навколо внутрішніх властивостей і спроможностей українського суспільства, і це – в часи повномасштабної воєнної агресії. Тобто виглядає, що внутрішній фокус українського суспільства розглядається ним як набагато пріоритетніший за зовнішній фокус. Іншими словами, навіть в часи пріоритету безпекових аспектів суспільство думає про внутрішній розвиток для того, щоб відповідати власним стандартам на шляху до інтеграції з ЄС – не стандартам ЄС, а тим стандартам, які українці вважають для себе важливими на шляху інтеграції. Ключовий тренд, який був визначений як змінний і найбільш актуальний, – поведінка громадянського суспільства, а саме: 1) високий ступінь самоорганізації; 2) відповідальне громадянство та відповідальне лідерство; 3) спроможність контролювати владу і вимагати від неї балансу гілок влади.
• Участь у політичному житті (партії та вибори) як форма самоорганізації суспільства та проявлення відповідальності громадян
• Баланс гілок влади (стримування і противаги), що забезпечує природний та сприятливий для суспільства розвиток державних інституцій
• Спроможність парламенту ухвалювати рішення
• Тяглість, фаховість та рівень оплати держслужбовців (меритократія)
• Висока довіра до інституцій
• Ефективна антикорупційна система
• Взаємосумісність сил безпеки і оборони з НАТО та ЄС
• Правосуддя, захист прав і свобод
• Уряд. спроможний формувати та втілювати політику (мається на увазі, що урядові управлінські рішення приймаються не ad hoc, а відповідно до регламентів роботи уряду, стратегія уряду затверджується в парламенті, а уряд спроможний виконати затверджену програму в передбачені строки; слід нагадати, що програма уряду за останній період так і не була жодного разу затверджена)
• Децентралізація та ефективне місцеве врядування
• Деімперілізована Росія
• Консенсус європейського суспільства щодо України (відповідне усвідомлення всередині європейського суспільства, що політика ЄС щодо України є чіткою, усвідомленою, деталізованою та озвученою на широкий загал, і, відповідно, підтримується громадянами ЄС)
• Відновлення територіальної цілісності

1.2. Економіка, ринки, фінанси (Ілля Несходовський)

• Вільний рух капіталу
• Популізм (патерналізм), відповідальні без відповідальності 
• Війна
• Бідність (соціально орієнтована економіка)
• Довіра (до України, до влади, всередині суспільства)
• Обмеженість інвестицій
• Інституції (спроможність, боротьба з монополіями)
• Демографія (старіння, скорочення населення)
• Освіта, економічна безграмотність (розрив навичок, людський капітал)
• Розвиток приватної сфери
• Законодавство
• Корупція

Війна – це найжахливіше, що може пережити країна. Під час війни руйнується інфраструктура, житло, зупиняються підприємства або їх діяльність обмежується, відбувається масовий відтік капіталів, населення втрачає роботу і відповідно доходи, збільшується бідність, зростає еміграція населення в інші країни, масово гинуть люди (як солдати, так і мирне населення), багато людей втрачає здоров'я тощо. Але також під час війни збільшуються замовлення для підприємств військово-промислового комплексу, активізуються дослідження в цій сфері,  з'являються різноманітні волонтерські організації, що допомагають як армії, так і людям, що потрапили в скрутне становище. Після завершення війни країни стикаються з демографічними втратами, бідністю, зруйнованою інфраструктурою, знищеними або вкраденими засобами виробництва тощо, але при цьому за сприятливих умов і при наявності інвестицій є можливість будувати більш сучасну інфраструктуру, нове, сучасніше житло, розвивати нові види бізнесу.

Тому основними викликами для України після перемоги будуть демографічні проблеми та необхідність залучення великих обсягів інвестицій для відбудови і економічного розвитку, для чого має бути забезпечений вільних рух капіталу, через відповідні норми, інструменти і інфраструктуру.

Необхідною передумовою для відбудови й економічного розвитку України є довіра. Зокрема, рівень міжнародної підтримки України напряму залежить від рівня довіри наших міжнародних партнерів до України, до наших інституцій, нашої відповідальності, нашої здатності виконувати взяті зобов'язання тощо. Україна є більш сильною, якщо суспільство має високий рівень довіри до владних інституцій, до президента, парламенту, уряду, зокрема наскільки вони здатні реалізовувати суспільні інтереси й забезпечувати сталий економічний розвиток. Важлива також довіра всередині суспільства, зокрема між бізнесом, людьми, різними суспільними інституціями тощо.

На заваді довірі стоять поведінкові стереотипи, сформовані травмами минулого. Такі стереотипи підтримуються хронічними проблемами суспільства та інституцій, такими як корупція, коли на державних посадах реалізується власний інтерес, а не інтерес суспільства, популізм влади, яка маніпулює очікуванням суспільства всупереч його інтересам для отримання більшої підтримки, популізм суспільства, що формується через патерналістичні настрої в суспільстві, бажання мати відповідальність без відповідальності, значну бідність і низьку економічну грамотність. Освіта відіграє важливу роль для боротьби з популізмом, крім того, якісна освіта дозволяє зменшити існуючий розрив між потребами економіки й навичками працівників тощо. Бідність необхідно зменшувати шляхом створення умов для економічного зростання, а також сприянням розвитку соціально орієнтованого бізнесу.

Підвищують довіру в суспільстві відповідні норми, що визначені й закріплені законодавством, яке відповідає найкращим міжнародним практикам, а також інституції, які мають бути незалежні від політичного впливу, спроможні реалізовувати свої завдання і функції, мати належну матеріальну базу і забезпечені відповідними фахівцями, вони мають забезпечувати міжсекторальну взаємодію заради досягнення найкращих результатів і сталого розвитку.

Основою економічного зростання є розвиток приватної сфери (побудова країни підприємців), коли приватні підприємства отримують можливість на рівних конкурувати з державними послугами. Зокрема, через збільшення кількості приватних садочків, приватних шкіл, які через батьків отримують державне фінансування, через масову приватизацію (збільшення частки приватних підприємств), через концесію (приватні дороги, об'єкти інфраструктури, порти), покращення доступності до оренди державного й комунального майна тощо.

1.3. Суспільство, норми, культура (Алла Петренко-Лисак)

• Ризики формування в суспільстві груп осіб з воєнним досвідом, які потенційно можуть сформувати криміналітет (третейські судилища «невірних») чи приватні воєнізовані нелегітимні угрупування для захисту «справедливостей»
• Неосвіченість в розумінні переваги віри у сакральне, міфічне, ненаукове, божественне, людське-повсякденне над науковим знанням
• Знелюднення – демографічні втрати за всіма факторами одночасно: війна, низька народжуваність, еміграція; поява регіонів з вкрай низьким народонаселенням 
• Фантомна «віра» в європейські цінності: потенційне розчарування українців в тому, у що вірилося, – уявленні про благі цінності (різне розуміння одних і тих само цінностей, декларованих в українському та європейському дискурсах), але при імплементації певних правил – протест і бунт проти механізмів впровадження європейських правил 
• Відстрочена винагорода (“зефірний експеримент")
• Недовіра до інституцій (завоювати довіру – процес тривалий, навіть якщо державна інституція стане ідеальною за тиждень, то для формування довіри треба роки)
• Загострене відчуття / потреба у справедливості: потенційне поле суперечок з європейцями через неспівпадіння в розумінні справедливості (зокрема, через соціальну травмованість українців)
• Портрет України (інкогніто) для Європи: викривлений російським наративом образ України та українців (історії, винаходів, мистецтва, цінностей, культури, політиків тощо) з відповідно тривалим низьким інтересом до безпосередньої взаємодії з українськими вченими, діячами культури, суспільствознавцями викликає необхідність "відкриття" європейцям українського від, так би мовити, "першої особи" – власне самих українців
• Згуртованість, консолідація (волонтерство, громадянське суспільство) – гідний партнер та приклад для усвідомлення європейцями існуючого в Україні феномену (супротив існуючим стереотипам)
• Адаптивність (входимо з високим рівнем її вираження)
• Різні дискурси (досвід) щодо деколонізації: пошук діалогу (а не повторення європейських канонів щодо визначення та тлумачення сутності колоніалізму та постколоніальних студій і технологій)
• Прагнення до добробуту (уявлення про заможне та багате й комфортне життя в Європі постійно формує високу планку в самооцінці власного добробуту, від чого постійна незадоволеність)
• Очікування, щоб ЄС був "вічним" донором  

1.4. Технології та інформація (Артем Біденко)

• Цензура / бажання влади встановити цензуру
• Відсутність медіаринку
• Децентралізація медіа
• Інформаційний хаос
• Пасивність суспільства
• Нові державні медіа
• Цифрова інтеграція
• Синхронізація з європейським законодавством
• Цифрова та медіаграмотність
• Рівень цифровізації суспільства
• Стратегічні комунікації держави
• Людський капітал (освіта фахівців у сфері медіа)
• Інформаційні війни / кібервійни

1.5. Захист  довкілля, клімат та енергетика (Олексій Рябчин)

• Зелена угода та кліматична нейтральність континенту до 2050 року як магістральний тренд 
• Зменшення використання викопних видів палива
• Зелені інновації
• Еко-орієнтованість майбутнього покоління
• Небажання платити за екологічні наслідки в ціні енергії та продукції
• Бажання бути частиною Європи, не приймаючи європейських правил
• Енергетична трилема: ціна vs безпека vs екологія
• Доступ до інвестицій як ключовий фактор відновлення та трансформації
• Спроможність (правильно) освоювати гроші (absorbation and institutional capacity) та окремо роль громад в цьому процесі
• Олігархія, штучні монополії 
• Централізація під час війни, яка може залишитися після перемоги
• Інтеграція енергетичних ринків – фізична та інституційна інфраструктура

1.6. Людина, освіта, охорона здоров'я (Денис Блощинський)

Два контексти важливих викликів та потенційних джерел розвитку, які можуть суттєво вплинути на розвиток суспільства в цьому напрямку:

• Внутрішній контекст чеснот, світосприйняття та морального барометра людини. 
• Зовнішній контекст взаємозалежностей та взаємозв'язків у спільнотах, громадах та суспільстві.

До внутрішнього контексту були віднесені наступні позиції:

• Людський капітал. Переосмислення призначення власної ролі з ресурсної на ціннісну. Людина – це те, що надає більшої цінності суспільству. Це не просто ресурс, інструмент, це набагато більше. І зараз багато хто з нас це починає усвідомлювати стосовно себе у тому числі.
• Відкритість до нового. Готовність чути нове, приймати інновації, йти за ними, тим більше якщо вони допомагають стверджуватися на шляху до перемоги – це те, що об'єднує багатьох українців сьогодні.
• Повага до інших, толерантність. Попри всю поліфонію суперечок у соціальних мережах та в публічних площинах, насправді при побудові зв'язків, створенні нових проєктів все більше проступає саме ця наша якість. І вона має дуже великий потенціал.
• Самоповага та відчуття власної гідності. Окрім очевидних позитивних моментів, варто виокремити ризики, які піднімає вгору ця чеснота. До відчуття власної гідності дуже важливо додавати відповідальність та дорослість, що мають збалансовувати ці чесноти та не давати їй перероджуватися у пиху.
• Саморозвиток. Суспільство. в якому робота не за освітою стала правилом. навчилося конвертувати власний розвиток в успіх та соціальну реалізацію.
• Життєстійкість. Дуже глибинна якість українців, закладена століттями в нашій ДНК через війни, поразки та перемоги, крізь які ми пройшли як народ, як нація.

У зовнішньому контексті виділили наступні чинники:

• Відсутність розуміння / визнання цінності та якості життя. 
  • Де народжується Людина в суспільстві? 
  • Якими цілями послуговуватися у формуванні свого власного життя? 
  • Що таке життя для тебе та чим насправді воно може бути цінним? 
  • Що таке життя іншої людини?

• Освіта як симулякр та низка негативних явищ, які виникають як наслідки:

• • • Важливі папірці, посади, а не люди, суть, розуміння; відбуваються лінійні процеси, а не діалектичні, тріалектичні; речі та поняття втрачають вагу; знаходяться короткі спрощені втілення, примітивізовані визначення
    • Ейджизм, що виникає в освіті, йде в медицину та вкорінюється в суспільстві. Молоді не можуть отримати досвід, люди у віці та з досвідом не дають молодим людям простору та повноважень
    • Непроартикульованість чеснот (їхньої важливості) у суспільстві, коли суспільство сприймає за важливе ті речі, які є наслідковими, а передумови не бачить, оскільки ніхто не надав можливості звернути на них увагу
    • Низький поріг входу до професій, які формують людське в людині, людину як таку, – лікарі, вчителі, правники, військові тощо – професії "честі мундира", професії служіння.

• Залишки патерналістської системи, "совка" із повноцінно легалізованим тоталітаризмом та телефонним правом. Так ми підсумували розгалужену дискусію про покруч совка та сучасної диктатури олігархату, який народив нинішню систему державних інституцій. Її цементують наступні ключові чинники:
  • • Нерозуміння людьми цінності держави як такої. Неможливість відокремити для пересічного громадянина державу від країни та суспільства, провести між цими поняттями границі та усвідомити важливість та цінність держави з усіма її інституціями.
    • Відсутність досвіду власної держави, який не був переданий із покоління в покоління
    • Неможливість домовитися як наслідок недовіри в суспільстві, що породжуються цими самими залишками старої системи

• Стан ментального здоров'я в суспільстві

• • Це окремий тривожний контекст, який з 2014 року тільки підсилюється та наростає за своєю пріоритетністю та значущістю. В країні, де був відсутній інститут психотерапії, виклики, що пов'язані з війною знаходять окремі важливі місця. В якомусь сенсі, потенційна загроза розгортання цього контексту може звести нанівець потужні сильні сторони внутрішніх еволюцій українських громадян
• Унікальна полірелігійність суспільства. Вона точно має сприйматися як фактор підсилення, який надає нам більше можливостей для розвитку, діалогів, сприйняття нового

Окремими наслідками тих трендів, які ми бачили за останні роки є потужна хвиля еміграції, з якою ми нічого не можемо зробити зараз і яка дуже сильно впливатиме на весь контекст пов'язаних людиною понять та подій в нашому суспільстві, та 74-77 позиція у Human Development Index.

1.7. Право, регуляторна сфера (Михайло Жернаков)

• Спроможність державних інституцій
• Політична готовність ЄС до змін всередині
• Ризик авторитаризму
• Рівень євроскептицизму
• Воєнний стан, війна
• (Не)сприйняття суспільством змін
• Вплив олігархів
• Стан системи правосуддя
• Корупція
• Рівень правової свідомості та правової освіти
• Відповідність суспільним відносинам
• Міжсекторальна співпраця

2. СЦЕНАРНИЙ ПРОСТІР

Після вивчення трендів учасники та учасниці перейшли до окреслення сценаріїв української євроінтеграції. Для того, щоб сформувати сценарний простір, потрібно визначити найважливіші варіативні фактори й тренди, тобто такі, що піддаються впливу, або характер дії яких невизначений чи може мінятися (натомість невідворотні тренди не залежать від дій будь-яких суб'єктів).

Найважливішими варіативними факторами та трендами були визначені наступні (список подано в порядку зменшення кількості набраних ними балів):

• Інституції – їхня незалежність, спроможність (фаховість), міжсекторальна взаємодія, сталість (33)
• Спроможне і справедливе правосуддя – захист прав і свобод громадян (32)
• Розвиток приватної сфери (“країна підприємців"): глобальна приватизація, концесії (приватні дороги, інфраструктура, порти), приватні школи, садочки, лікарні; доступ до державного майна (20)
• Авторитаризм (13)
• Самоорганізація, політична активність та відповідальне лідерство громадян (12)
• Освіта: зростання економічної грамотності, відповідність освіти ринку праці (10)
• Цифровізація та медійна грамотність (10)
• Absorbation capacity – спроможність планувати освоювати кошти (реалізовувати проекти) на рівні громад (9)
• Стан ментального здоров'я в суспільстві (9)
• Цензура (7)
• Державний скептицизм: відсутність суспільної освіти, радянська спадщина, ігнорування спільних правил, примітивізація складних систем і відносин (6)
• Віра у європейські цінності (5)
• (Не)знання про Україну в європейців (4)

Три варіативні тренди, що йдуть з великим відривом, були обрані для окреслення сценарного простору української євроінтеграції. 

• Спроможність, незалежність, сталість інституцій
• Спроможне й справедливе правосуддя
• Розвиток приватної сфери (“країна підприємців")

Формально число сценаріїв могло би бути 2 х 2 х 2 = 8, але три сценарії є неможливими (не може бути правосуддя в умовах неспроможних інституцій, а також не може бути "країна підприємців" в умовах відсутності інституцій та правосуддя). Таким чином, сценарний простір включає 5 сценаріїв.

Лише один зі сценаріїв (“We are the champions") представляє успішну євроінтеграцію. У двох інших сценаріях євроінтеграція, можливо, й відбулася (а можливо, зірвалася), але її наслідки є дуже сумнівними для українських громадян: у сценарії "Вбити дракона і стати драконом" маємо справу з маленькою євроінтегрованою подобою Китаю (не очевидно, що Європейський Союз захоче мати членом таку країну, хіба що у випадку суто формального підходу до української євроінтеграції як до призу за перемогу), а у сценарії "Дитячий садочок / Гетманцевщина" євроінтегрована Україна має величезну роль держави в економіці та інших сферах життя та / або олігархічні монополії, близько пов'язані з політичним керівництвом (трохи схоже на режим Орбана в Угорщині), а європейські регуляції використовуються для обмеження масового підприємництва. Ще у двох сценаріях маємо повний провал: в одному з них має місце сповзання в авторитаризм, в іншому – надмірне послаблення державних інституцій, можливо, аж до стану "проваленої держави" або "м'якого авторитаризму".

3. ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС СЦЕНАРІЇВ

3.1. Сценарій "We are the champions"

(Олександра Бетлій)

Передумови:

• Спроможні інституції
• Розвинене правосуддя, забезпечення прав і свобод
• Розвинена приватна сфера економіки

Найскладніший сценарій для впровадження, бо вимагає 100% реалізацію реформ, які вже є на порядку денному і з'являться там в процесі вступу до ЄС.

Короткий опис ролей за цим сценарієм можна описати у такий спосіб:

• Держава відповідає за впровадження потрібних змін та реформ;
• Громадянське суспільство відповідає за адвокацію та моніторинг змін;
• ЄС фінансує відновлення України: йдеться про надання як бюджетної підтримки, так і технічної допомоги.

Основні характеристики країни у 2032 році внаслідок втілення цього сценарію:

• Ефективна цифрова держава
• Безпечна країна
• Інклюзивне суспільство
• Свобода слова
• Справедливе правосуддя та захист прав власності
• Функціональна та конкурентна економіка
• Приваблива для життя країна: чисте довкілля, якісна та доступна освіта, медицина та ефективні соціальні послуги
• Країна підприємців

Досягнути такої країни можливо лише зі спроможними громадами.

Траєкторія руху за цим сценарієм (як ми побудували таку країну):

• Передусім йдеться про перемогу у війні. Лише після перемоги ми зможемо виконати всі свої зобов'язання та забезпечити прихід в Україну необхідних інвестицій. 
• Судова реформа є надважливою для побудови правової держави та забезпечення захисту прав власності, що є необхідним компонентом сприятливого інвестиційного клімату.
• За впровадження змін відповідає держава загалом, але за кожною конкретною зміною стоять державні службовці на центральному рівні та на місцях. Тому нарешті завершена реформа державного управління, яка зробила державну службу фаховою та мотивованою.
• В цьому сценарії ухвалені численні зміни та впроваджено багато комплексних реформ. Більшість з них виписані в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, а частина буде виписана у вимогах для членства в ЄС. Україна до 2032 року виконує на 100% всі відповідні зобов'язання та вимоги.
• В Україні забезпечено вільний рух капіталу, що сприяє надходженню в Україну інвестицій.
• Також відновлено інфраструктуру, зруйновану росією під час війни. При цьому, дотримано принципу Build back better, що поліпшило якість життя в Україні. Ще одним принципом відбудови є забезпечення інклюзивності. 
• Україна набула членства в НАТО, що поліпшило безпечність життя в країні.
• Відновлення та економічне зростання відповідало вимогам Зеленої угоди, яку Україна повністю виконала.
• Для побудови країни підприємців держава та громадський сектор розбудували бізнес-просвіту (освітні можливості) та бізнес-культуру. Також нарешті приділили увагу освіті дорослих, що сприяло їх більшій зайнятості та продуктивності.
• Після війни приділено увагу комплексній та ефективній системі реабілітації, оскільки потреба в ній суттєво зросте. Йдеться як про психологічну реабілітацію через проблеми з ментальним здоров'ям, так і про протезування, лікування, тощо. 
• Ефективна система соціального захисту забезпечує захист саме тим, хто його потребує, і не розпорошується. Система допомагає людям в складних життєвих обставинах повертатись до активного способу життя.

Ключові гравці

• Офіс Президента (лише на старті)
• Кабінет Міністрів України
• Верховна Рада України
• Громади
• Громадянське суспільство (громадські організації, бізнес-асоціації)
• Міжнародні фінансові організації
• ЄС
• США, Велика Британія Канада
• НАТО

Хто програє

• Олігархи
• Корупціонери
• Неконкурентний бізнес
• Ті, хто не хоче вчитись

Важливо врахувати, що у короткостроковому періоді від впровадження цього сценарію втрачає багато категорій громадян. Так, йдеться про втрати для тих, хто не ефективний і не адаптивний до змін. Водночас в результаті зокрема реформи в сфері енергетики та соціальної допомоги всі сплачуватимуть ринкові тарифи на житлово-комунальні послуги, а соціальну допомогу отримають лише найбідніші. Але населення виграє в довгостроковому періоді від вищої якості життя в країні. Тому нагально важливою є правильна та ефективна державна комунікація відповідних змін та реформ, яку також має підтримати громадянське суспільство.

Що потрібно робити:

Державі:

• Впроваджувати зміни та забезпечити незворотність і неперервність реформ
• Проводити ефективну комунікаційну політику, спрямовану на пояснення змін та очікуваного результату 
• Забезпечити ефективний безпековий сектор
• Підвищити підготовку/перепідготовку кадрів публічної служби

Європейському Союзу:

• Продовжувати надавати фінансову допомогу та надати доступ до вже наявних фінансових фондів ЄС
• Реформувати політику розширення
• Вдосконалити моніторинговий процес
• Підвищити ефективність та фаховість технічної допомоги
• Поліпшити координацію з іншими донорами

Громадському сектору:

• Адвокатувати реформи
• Вдосконалити моніторинг влади
• Відігравати роль "містка" між державою та ЄС

Індикатори точки розщеплення (як ми дізнаємося, що це настало)

• Перемога у війні
• Вступ до ЄС і НАТО
• Стійке зростання економіки
• Спроможні громади: успішність змін залежить від спроможності громад планувати, змінюватись, залучати кошти, впроваджувати практичні заходи.
• Стійка підтримка з боку країн ЄС
• У топ-20 за рейтингом економічних свобод
• Зростання кількості населення
• Інтеграція з енергоринком ЄС
• Підвищення тривалості життя
• Відповідальне споживання та поширення екокультури

3.2. Сценарій "Дитячий садок / Гетманцевщина"

(Дмитро Золотухін)

Передумови і характеристики розвитку цього сценарію:

• Розвинені й спроможні інституції
• Ефективне правосуддя, захищені права та свободи
• Нерозвинена приватна сфера (підприємництво знаходиться у занепаді через примат державного впливу на економіку та монополізм)

Це негативний сценарій, за якого євроінтеграція нібито відбулася успішно, все ніби добре для широких верств населення (значної частини електорату), однак найбільш активний прошарок українського суспільства – підприємці – перебуває у занепаді через збільшення частки держави в економіці та монополізм у післявоєнний період.

Основні характеристики

• Висока частка держави та монополістів в економіці 80%
• Зарегульованість усіх сфер, що можуть генерувати прибуток
• Відсутність конкуренції через масштабні позиції державного сектору та монополізм в усіх ключових сферах
• Деолігархізація, але майнові комплекси потрапляють у державну власність, або ж з'являються нові олігархи-монополісти
• Державні медіа, або ж держава так вибудує процеси, що медіа обслуговують передусім інтереси державних інституцій
• Правосуддя орієнтоване на захист державних інтересів
• Сильний соціальний захист
• Європейські регуляції використовуються для придушення підприємницької ініціативи

Ключові події (траєкторія руху)

• Монополізація коштів на відродження та відбудову, держава контролює більшу частину фінансових потоків та кредитних ліній, які надходять в країну
• Націоналізація підприємств внаслідок їх зруйнованості або внаслідок політичної ситуації через неспроможність самостійно розрахуватися з боргами
• Створення нових державних підприємств
• Поява нових монополістів, політично лояльних до керівництва держави або близьких до владної команди
• Збільшення державної частки в економіці
• Європейські регуляції використовуються для придушення підприємницької ініціативи
• Релокація приватного сектору за кордон, приватні підприємці виїжджають для збереження своєї самостійності та свого бізнесу на закордонних ринках
• Державні медіа або безпосередня залежність приватних медіа від держави
• Централізація управлінських процедур
• Під тиском ЄС очищення судової влади

Ключові гравці

• Офіс Президента
• Президент
• Верховна Рада України
• Державні банки й фінансові інституції
• Державні підприємства
• Приватний бізнес
• Громадянське суспільство
• Етатисти
• Патерналісти

Хто виграє, хто програє

Виграють:

• Нижній клас (патерналісти), з достатком нижче середнього, умовні 70%, споживачі соціального захисту
• Держава
• Нові олігархи-монополісти

Програють:

• Середній клас
• Творчий клас
• Приватний бізнес
• Старі олігархи

Що робити громадському сектору

• Адвокація приватного сектору у владі та на міжнародному рівні
• Вільний доступ до державних замовлень для приватного бізнесу
• Стратегічна й превентивна адвокація
• Розвиток бізнес-об'єднань та законодавчий захист їхніх прав
• Прямий вихід іноземних держав та інвесторів на приватний бізнес

Питання відновлення України потребуватиме дуже значних коштів. Зараз іде дискусія про те, хто дійсно буде контролювати розподіл та реалізацію цих коштів. Даний сценарій показує, що у короткостроковій перспективі централізація використання донорських коштів на відновлення післявоєнної України може мінімізувати масштаби зловживань чи розкрадання коштів. Але насправді, у середньостроковій та довгостроковій перспективі, надмірна централізація державою фінансових потоків європейської підтримки може негативно відобразитися на конкурентному середовищі. А отже, Євросоюзу слід розглядати як потенційного партнера широкі бізнес-спільноти на противагу державним дороговказам.

Інша важлива загроза полягає у бездумному (чи свідомо спрямованому на монополізацію галузей економіки) використанні європейських регуляцій, що призводить до масового згортання підприємницької активності та зниження конкуренції на ринках.

Індикатори точки розщеплення (як ми дізнаємося, що це настало)

• Закриття або релокація приватного бізнесу за кордон
• Державна монополізація чи поява нових приватних монополістів
• Відсутність адаптивності до змін
• Стагнація державного управління, інституції присутні, але спостерігається сповільнення й деградація процесів
• Зменшення державних замовлень у приватного сектору

3.3. Сценарій "Вбити дракона і стати драконом""

(Роман Коляда)

Передумови:

• Спроможні інституції
• Відсутність верховенства права
• Розвинена приватна сфера економіки

У цьому сценарії євроінтеграція можлива лише за умови, якщо ЄС формально погодить членство України за відсутності прогресу у реформах.

Основні характеристики

• Реформи не здійснені – євроінтеграція не вдалася або виконана формально
• Ближче до авторитаризму
• Розвинена економіка
• Поляризація багатих і бідних
• Соціальні ліфти відсутні (присутня тільки соціальна катапульта)

Ключові події (траєкторія руху)

• Європа не наполягає на реформах (погоджуючись на членство України в ЄС як приз за перемогу, або відкидаючи членство без реформ)
• Узурпація Перемоги і ресурсів на повоєнне відновлення України
• Цензура
• Активізація потоку біженців із РФ (у випадку розвалу РФ на кілька суб'єктів)
• Переслідування громадських організацій та інакодумців (неолігархічного бізнесу тощо)

Ключові гравці

• Офіс Президента
• Військові
• Олігархат, великий бізнес
• Суди
• Громадські організації
• Органи місцевого самоврядування 

Хто виграє

• Офіс Президента
• Олігархат, великий бізнес
• Суди

Хто програє

• Громадські організації
• Органи місцевого самоврядування, якщо справжні й децентралізовані, а не ставленики владної вертикалі    

Як програють, так і виграють

• Військові – якщо беруть участь в узурпації влади, то виграють, якщо ні – програють

Що нам робити

• Робота громадського сектору з ветеранською спільнотою
• Громадянське суспільство, органи місцевого самоврядування мають встановити пряму комунікацію з ЄС
• Неолігархічний бізнес формує власні інститути впливу (організації, асоціації, політичні партії) та взаємодіє з ЄС
• Громадянське суспільство вимагає реформи правосуддя
• Пошук агентів впливу серед узурпаторів влади

Індикатори точки розщеплення (як ми дізнаємося, що це настало)

• Загроза громадянського конфлікту / війни (спалахи насильства)
• Можливість стати автократією
• Заборона масових заходів
• Введення надзвичайного стану (і як прямий наслідок – скасування будь-яких виборів)
• Утиски свободи слова – закриття телеканалів, регулювання інтернету
• Вибори одразу після перемоги з фіксацією влади або перенесення виборів (див. пункт про надзвичайний стан)
• Парламент втрачає незалежність
• Неповернення в Україну представників проактивного громадянського суспільства з числа біженців

 (завершення читайте тут)