5 серпня в рамках підготовки до «Кримської платформи» відбувся унікальний захід — форсайт-сесія «Крим 2050». Його метою було дослідити ключові чинники, що формують майбутнє Криму в усіх його аспектах: політичному, економічному, військовому, соціально-культурному, екологічному тощо; опрацювати різні сценарії розвитку подій навколо Криму та створити спільне бачення бажаного майбутнього, що стало би важливим кроком у справі повернення Криму і кримчан додому в усіх сенсах цього слова. Цю роботу неможливо провести за один день, вона потребує багатьох місяців зусиль експертних груп — але за один день самовідданої роботи можна поєднати зусилля різних груп та різних людей для створення спільної картинки майбутнього.

Дослідження майбутнього зазвичай стає першим кроком до його формування, адже той, хто не має власного проєкту майбутнього, стає лише ресурсом для тих, у кого проєкт майбутнього є. Тому майже 70 економістів, соціологів, військових експертів, правозахисників, екологів, фахівців з міжнародних відносин, громадських активістів, журналістів, митців вирішили присвятити цей день спільній роботі із дослідження майбутнього Криму. Як вирішити накопичені за багато років проблеми? Як повернути Крим не лише на карті, а фактично? Що має зробити Україна, щоб Крим в Україні у 2050 відчував себе вдома?

 

Тренди, що визначають майбутнє

У ході роботи семи експертних груп були описані ключові тренди, що визначатимуть майбутнє Криму. Ці тренди були класифіковані на невідворотні, тобто такі, на які не впливають ті чи інші суб'єкти, та варіативні, тобто ті, що піддаються впливу, або характер дії яких невизначений чи може мінятися. Нижче невідворотні тренди позначені (н), варіативні (в). На цьому етапі відносна важливість трендів ще не оцінювалася, тому вони наведені в довільному порядку, лише спочатку невідворотні, потім варіативні.

  1. Економічні тренди:
    • (н) Економічна китаїзація світу
    • (н) Кліматичні зміни та нові вимоги до агросектору
    • (в) Економічна туркізація регіону Чорного моря
    • (в) Накачування російськими грошима окремих територій, секторів економіки та політиків
    • (в) Розвиток туризму, у тому числі в нових форматах bleisure, еко, крафт
    • (в) Віддалена робота та деурбанізація
    • (в) Розвиток відновлювальної енергетики та опріснення
    • (в) Розвиток нових логістичних коридорів та авіахабів
    • (в) Розвиток видобутку вуглеводнів на шельфах та збільшення енергетичної незалежності
    • (в) Збільшення фокусу економіки на людському капіталі
    • (в) Здоровий спосіб життя та продовження активної фази життя, можливості Криму для проживання європейських пенсіонерів
    • (в) Індустрія 4.0: глобальні зміни у виробничих процесах та логістиці
    • (в) Цифровізація та розвиток креативних індустрій
    • (в) Вимивання корпоративної культури великого бізнесу
  2. Політичні тренди:
    • (н) Розмиття поняття держави, зміна ідентичностей
    • (н) Віртуалізація політики
    • (в) Статус суб'єктності / об'єктності України
    • (в) Зростання авторитаризму, зменшення простору свободи
    • (в) Реалізація принципу «ніщо про Україну та Крим — без України та Криму»
    • (в) Крим як можливість для України отримати більшу суб'єктність й авторитет у світі чи Крим як проблема
    • (в) Представленість півострова у медійному просторі
    • (в) Колонізація Криму
    • (в) Створення / заміщення владних інституцій в Криму
    • (в) Протистояння «рускому міру» та російським наративам
    • (в) Наявність чіткої й зрозумілої державної програми щодо Криму
  3. Воєнні тренди:
    • (н) Гібридні війни, включаючи інформаційні; нові технології війни
    • (н) Міграційні процеси та відповідні демографічні зміни
    • (н) Старіння населення та зміна його етнічного складу
    • (н) Поширення зброї масового ураження, у тому числі хімічної та біологічної
    • (н) Посилення боротьби за ресурси
    • (в) Професіоналізація війни, зменшення участі людини, збільшення ролі технологій
    • (в) Зміна системи безпеки та регіональних союзів
    • (в) Втрата державою монополії на війну
    • (в) Нові форми залучення цивільного населення до війни
  4. Екологічні тренди:
    • (н) Кліматичні зміни, підвищення рівня Світового океану, збільшення кількості катастроф, нестабільність водних ресурсів, підвищення пожежної небезпеки
    • (н) Деградація екосистеми: ерозія ґрунтів, абразія
    • (в) Зростання чисельності населення та мілітаризації Криму, деградація природного заповідного фонду, забруднення побутовими відходами, вичерпання водних і лісових ресурсів
    • (в) Втрата наукових досліджень у сфері екології Криму
    • (в) Втрата сільського та рибного господарства Криму та ресурсів для оздоровлення
    • (в) Збільшення уваги міжнародної спільноти до екологічних проблем
    • (в) Руйнування екосистеми Чорного та Азовського морів
    • (в) Поширення альтернативної енергетики
  5. Технологічні тренди:
    • (н) Поширення 5G
    • (н) Кіберзагрози
    • (н) Асиметрична війна
    • (н) Зелена енергетика
    • (н) Біоінженерія
    • (в) Техноавторитаризм
    • (в) Зростання креативного класу у великих містах
    • (в) Кращі умови для технологічних індустрій
  6. Соціально-культурні тренди на рівні суспільства:
    • (н) Глобалізація
    • (н) Мультикультурність
    • (н) Поляризація / атомізація на рівні громад
    • (в) Поширення «руского міра»: формування образу України як ворога, закритість інформаційного простору, побудова хибної реальності, пост-правда, мілітаризація культурного простору, мізінтерпретація культурної спадщини тощо
    • (в) Популяризація кримськотатарської культури в Україні, більша увага до національних меншин і прав корінних народів
    • (в) Зміна рівня і швидкості включення у світові процеси
    • (в) Вплив наративів Північного Кавказу на кримських татар
    • (в) Розпач та дезорієнтація, розмивання ідентичності на індивідуальному рівні
    • (в) Відсутність незалежних ЗМІ та недержавних організацій в Криму
    • (в) Зневіра в державних інституціях
    • (в) Тотальний контроль за релігійним життям в Криму
  7. Соціально-психологічні тренди на рівні особистості:
    • (н) Зростання контролю над особистістю
    • (н) Звуження кордонів приватності
    • (н) Збільшення тривалості життя
    • (н) Кіборгізація: нові способи та інтерфейси комунікації
    • (н) Ускладнення самоідентифікації, її регіоналізація
    • (в) «Внутрішня еміграція» внаслідок страху і низької довіри
    • (в) Зовнішній локус контролю
    • (в) Кліпове мислення
    • (в) Атомізація, ригідність
    • (в) Мілітаризація свідомості
    • (в) Вакуум культури

Таким чином, були визначені та описані більше 70 важливих трендів (тренди частково перетинаються, а до того ж іноді по-різному класифіковані різними експертними групами). Невідворотні (неминучі, інваріантні) тренди формують неминуче майбутнє — те, що настане в будь-якому випадку, якщо не станеться непередбачуваних подій, яких немає в нашій картині світу (джокерів, «чорних лебедів»). Натомість варіативні (змінні, гнучкі) тренди формують різні потенційні сценарії майбутнього. Всі сценарії мають спільну частину (перетин) — а саме неминуче майбутнє.

 

Метафори та джокери

В ході роботи учасники та учасниці форсайту намагалися знайти метафори теперішнього та майбутнього. Теперішнє Криму описувалося метафорами «опустелення», «телереальність», «консерва», «вкрадене майбутнє», «широко заплющені очі», «повітря за ґратами», «військовий концтабір за яскравою вивіскою». Метафора майбутнього була сформульована таким чином: піраміда з акробатів балансує на великій кулі, кожен із них ризикує впасти, і тоді впадуть всі (таким чином учасники відобразили відчуття крихкості та взаємозалежності систем). Невідворотне майбутнє, що є частиною всіх сценаріїв майбутнього, було описане двома метафорами: гра в тетріс, де вчасно прийняті правильні рішення дозволяють збудувати гарну конструкцію й позбутися проблем, а неправильні дії означають поразку; вітрохід — дуже складна конструкція, що неконтрольована й рухається силою вітру.

Окрім трендів, що спостерігаються вже зараз і доступні для вивчення, учасники та учасниці форсайту спробували знайти джокери — малоймовірні та непередбачувані події, що суттєво змінюють майбутнє (за цим поняттям закріпилася також назва «чорний лебідь»). Вони можуть бути як позитивні для України, так і негативні. Серед можливих «кандидатів у джокери» називалися розворот України на Схід, Кримський Майдан, глибока політична криза та дезінтеграція Росії, кліматична катастрофа у Чорному морі, падіння Керченського мосту, велика природна катастрофа на кшталт землетрусу, проривне наукове відкриття у сфері опріснення води, успішні масові громадянські протести в Росії чи в Китаї, гострий етнічний конфлікт в Росії, раптова зміна української політики щодо невизнання анексії Криму.

 

Найважливіші «розтяжки», проблема суб'єктності та сценарний простір

Для визначення сценаріїв майбутнього треба було виділити найважливіші варіативні тренди, що й було зроблено на наступному етапі. Учасники форсайту визначили 9 найважливіших варіативних трендів:

  1. Суб'єктність / об'єктність України
  2. Поширення «руского міра»
  3. Популяризація кримськотатарської культури, більша увага до національних меншин і прав корінних народів
  4. Зміна системи безпеки та регіональних союзів
  5. Крим як можливість чи проблема для України
  6. Колонізація Криму
  7. Техноавторитаризм
  8. Економічна туркізація регіону
  9. Екологічна деградація Криму

Для формування сценарного простору необхідно визначити найважливіші з найважливіших варіативних трендів, які формують альтернативи (так звані «розтяжки»). Зазвичай беруть дві таких «розтяжки», що формують сценарний простір — матрицю із 2 х 2 = 4 сценаріїв. Необхідно, щоб такі «розтяжки» були незалежними, бо якщо вони пов'язані між собою причинно-наслідковим зв'язком, то сценарний простір буде виродженим, тобто складатиметься лише із двох сценаріїв.

Перша найважливіша «розтяжка» була обрана швидко й безальтернативно: це суб'єктність / об'єктність України, тобто наявність власного бачення й активної позиції на міжнародній арені. Другий за рейтингом варіативний тренд, що стосується поширення «руского міра», в процесі обговорення був визначений як наслідок відсутності української суб'єктності (відповідно, наявність української суб'єктності означатиме успішне протистояння російським наративам). Аналогічно, Крим розглядається як можливість чи як проблема, залежить від суб'єктності України.

Наступним кандидатом на роль найважливішого варіативного тренду була популяризація кримськотатарської культури та збільшення уваги до національних меншин і прав корінних народів. В процесі обговорення тренд був сформульований більш широко, як розвиток кримськотатарської ідентичності та культури в цілому. Але не було критичної маси учасників форсайту, що вважали би його другою «розтяжкою» у формуванні матриці сценаріїв.

Учасникам та учасницям форсайту знадобилося тривале гостре обговорення, щоб зрозуміти, чий сáме вибір формує другу «розтяжку». Перша, вищезазначена «розтяжка» сформована вибором вільного народу України, що проживає на материковій частині країни. На роль суб'єкту другого вибору пробували Російську Федерацію як активного геополітичного гравця, Захід як найсильнішу потугу планети, абстрактний «народ Криму» (досить небезпечна конструкція, від якої один крок до «народу Донбасу»), Туреччину як найсильнішого регіонального гравця, а також безсуб'єктний тренд глобальних кліматичних змін, що можуть призвести до перетворення Криму з півострова на архіпелаг. Висловлювалася позиція, що сценарний простір треба формувати на основі політики двох найбільших гравців — Заходу та Росії; правда, при такому підході повністю втрачається суб'єктність України, а методологія форсайту передбачає внутрішній локус контролю (хоча би одна із «розтяжок» має відображати суб'єктність, пов'язану з учасниками форсайту, а може, й обидві «розтяжки»). Досить популярною в процесі обговорення була пропозиція взяти дві «розтяжки», що відповідають внутрішньому локусу контролю, та ще третю, що відповідає зовнішньому локусу контролю, а саме — пов'язану з політикою Росії (тоді би сценарний простір виглядав як тривимірна матриця 2 х 2 х 2 = 8, що є трохи складнішим, але учасники були готові до цієї складності).

Але врешті обговорення прийшло до того, що політика Росії є значною мірою інваріантною, і зміна особистостей на чолі російської держави навряд чи сильно на неї вплине, тож немає сенсу обирати відповідну «розтяжку». Тоді дві «розтяжки» треба обирати відповідно до внутрішнього локусу контролю. Одна зрозуміла, а яка інша? Як було зазначено, перша «розтяжка» сформована вибором народу України — мається на увазі багатоетнічна політична нація, що обирає політичне керівництво країни, яке уособлює суб'єктну або безсуб'єктну позицію країни на міжнародній арені. Врешті в ході дискусії учасники форсайту дійшли згоди, що друга «розтяжка» сформована вибором кримськотатарського народу (тут слово «народ» використано в значенні «етнос») як єдиної суб'єктивізованої на даний момент спільноти в Криму, хоча цей вибір може бути підсилений особистою позицією й інших мешканців Криму (фактично всім, хто хоче проявити громадянську активність у Криму, доведеться приєднуватися до кримськотатарського руху, бо іншого нема).

Таким чином, суб'єктність кримськотатарського народу була визначена другою «розтяжкою» сценарного простору, а варіант додати ще третю «розтяжку» з російським вибором був відкинутий. В результаті сформувалася матриця сценаріїв, що нижче наведена у таблиці разом з типізацією та метафоричними назвами сценаріїв:

Бажаний сценарій був визначений однозначно, а от стосовно того, який сценарій є інерційним (тобто що станеться, якщо все буде як нині, і ніхто більше нічого не буде робити), як видно з таблиці, думки розійшлися.

 

Опис сценаріїв

Сценарій 1.

Синергія («Крим — сталеві яйця України").

Суб'єктна позиція України, суб'єктна позиція кримськотатарського народу.

Основні характеристики сценарію: Україна відновила цілісність, Крим став національною кримськотатарською автономією України; Україна вступила в НАТО та ЄС, приєдналася до G20; кримські татари з усього світу повернулися до Криму; Крим став центром туризму та освіти; Україна має потужну армію.

Ключові події (траєкторія руху у сценарії): статус національної автономії (до 2025), створення представницьких та виконавчих органів у Криму; вступ до НАТО до 2030, до ЄС до 2040; деокупація Криму до 2030.

Ключові гравці: виграють — українська нація, кримськотатарський народ, Кримська платформа як міжнародний інструмент, НАТО; програють — Росія; частковий виграш / програш — Туреччина, ЄС.

Що робити: створювати майданчики для внутрішнього діалогу, змінити наратив (вийти з комплексу жертви), юридично визнати Меджліс, дати громадянство кримськотатарській діаспорі.

Індикатори цього сценарію: рух України до ЄС та НАТО, отримання представником чи представницею кримськотатарського народу високої виборної позиції в Україні, створення національної автономії в Криму та відповідних інституцій.

Сценарій 2.

Пасіонарність.

Несуб'єктна позиція України, суб'єктна позиція кримськотатарського народу.

Основні характеристики сценарію: кримськотатарський народ в усіх країнах свого проживання має високий рівень самоорганізації та організаційний ресурс, визнається міжнародною спільнотою, через Меджліс як представницький орган та економічні еліти діаспори будує партнерство з Туреччиною, європейськими країнами, США, демонструє прагнення незалежності чи автономії понад усе. Кримськотатарська автономія залежно від обставин може бути сформована або в рамках України (під впливом активних зовнішніх гравців, в умовах глибокої кризи Росії, фактично без активних дій самої України — це хитка, нестабільна й небезпечна конструкція), або в рамках Росії (як національний "суб'єкт федерації", з обмеженими можливостями практичної реалізації прав народу), або в рамках Туреччини (якщо ні Україна, ні Росія не можуть грати роль суб'єкта).

Ключові гравці: залежно від того, в якій державі сформується кримськотатарська національна автономія. В будь-якому разі виграє кримськотатарський народ, навіть в обмежених варіантах сценарію. Можливим гравцем може стати арабський світ.

Сценарій 3.

Абсорбція («Стрімка незрушність").

Суб'єктна позиція України, несуб'єктна позиція кримськотатарського народу.

Основні характеристики сценарію: невизнання чи ігнорування прав кримськотатарського народу, законсервована, непроявлена суб'єктність, політичні та релігійні репресії з боку Росії, перетворення кримськотатарської спільноти на закриту та маргіналізовану.

Ключові події (траєкторія руху у сценарії): фактична відмова України від стратегії деокупації Криму; створення нового українського наративу (історичного міфу) про Крим, не пов'язаного з кримськими татарами; посилення проросійських наративів в Криму; декларативність української позиції; радикалізація релігійних рухів та релігійних відгалужень громадських рухів.

Ключові гравці: виграє Росія, інші суб'єкти програють; можлива активність Туреччини та ісламських релігійних рухів.

Сценарій 4.

Колапс («Традиція безпорадності").

Несуб'єктна позиція України, несуб'єктна позиція кримськотатарського народу.

Основні характеристики сценарію: наступні 10-20 років відбувається приблизно те, що нині. Зростає вплив Росії в усіх сферах; інші гравці використовують Крим як ресурс для торгівлі з Росією за певні економічні чи політичні преференції, як карту, що допомагає домогтися якихось поступок у переговорах з Росією. Деградація управлінських систем у Криму. Дотації Криму від федеральної російської влади. Екологічна деградація, мілітаризація; всі економічні процеси пов'язані виключно з російськими військовими базами, інша економічна активність занепадає.

Ключові події (траєкторія руху у сценарії): руйнування принципів міжнародного права через безперешкодну роботу європейських та американських компаній у Криму, у тому числі інвестиційні проєкти. Туреччина та Китай можуть робити заяви по Криму, що не відповідають українському баченню. Китай активно намагається інвестувати в Крим та використовує злам системи міжнародного права для власної експансії на Тайвань. Великі держави більше сконцентровані на інших регіонах та забувають про Крим.

Ключові гравці: виграють — Росія, Туреччина, Китай, Велика Британія, США, НАТО. Програють — всі інші країни чорноморського басейну, а також всі країни Східної Європи.

Індикатори цього сценарію: можливо, суттєва зміна позиції Туреччини щодо Криму, не скоординована з українським баченням.

Що робити: працювати у напрямку створення сенсів та міжнародних коаліцій на тому рівні, який доступний громадянському суспільству. Єдиний спосіб запобігти цьому сценарію — налагодити ефективний діалог між українським суспільством та кримськотатарським народом заради вироблення спільної стратегії.

 

Ключові напрямки дій

Учасники та учасниці форсайту запропонували кілька десятків різноманітних ініціатив для переходу траєкторії розвитку на бажаний сценарій. В основному ці ініціативи можна класифікувати за наступними напрямками:

Для реалізації певних ініціатив були створені ядра відповідних робочих груп.

 

Висновки

Учасники та учасниці форсайту визначили активну суб'єктну позицію України та яскраво проявлену суб'єктність кримськотатарського народу в усіх країнах його проживання як ключові фактори, що формують основні сценарії розвитку подій у Криму. Бажаний сценарій розвитку потребує зміни як українського, так і кримськотатарського наративу, широкого продуктивного суспільного діалогу, низки складних і неочевидних політичних рішень від політичного керівництва України, а також зростання рівня громадянської свідомості та активності.

Матеріал створений в рамках підготовки до Саміту Кримської Платформи