Просять прокоментувати ситуацію в партії Голос. Не бачу сенсу коментувати минуле — воно вже сталося, і його не змінити. Варто зосередитися на майбутньому. Я писатиму про це з упередженої позиції, бо на минулих виборах голосував за Голос і закликав робити це інших.

Отже, що ми маємо? Партії немає (немає осередків, немає ідеології, немає стратегії), але є прекрасні стартові умови для їх створення — немає залежності від олігархів чи інших центрів сили, немає залежності від рейтингів чи антирейтингів відомих персон, немає зобов'язань ні перед ким, окрім виборців. Натомість є власна фракція у Верховній Раді (доступ до трибуни, телебачення та комітетів), є зібрання порядних, розумних і сильних людей, у кожного і кожної з яких є своє бачення, але ні за ким немає чорного шлейфу. Таке поєднання переваг — це просто мрія, це дуже і дуже хороші умови для створення партії. Я би сказав, майже ніхто в українській політичній історії не мав таких переваг — тепер з цього можна створити справжню перемогу, і тоді це буде перша політична партія в українській історії. Або можна змарнувати, як це зробила Самопоміч (менш відома поразка ДемАльянсу, в який вступила низка депутатів, щоб зробити його парламентською партією, але та спроба провалилася).

Що робити тепер, аби перетворити унікальні переваги у справжню перемогу?

1. Визначитися, хто свій виборець.
На мій погляд, не варто конкурувати з ЄвроСолідарністю за патріотів-консерваторів. Натомість треба звернутися до українських лібералів, які очікують послідовно своєї і спроможної партії, а їх майже 15%. Оголосити Голос єдиним реальним захисником українського бізнесу (малого, середнього, неолігархічного великого) та креативного класу, нових індустрій та нових сенсів. І послідовно тримати цю політику — більше економічної свободи, менше радянщини. Якщо навіть хтось із партійців відчуває силу лівих поглядів — забудьте, ви не перевершите на цьому полі Батьківщину. Послідовно захищати економічний розвиток, так буде краще всім, у тому числі бідним.

2. Визначити стратегію.
Ідеологія перетворюється на стратегію, і це важливіше, ніж тактика. Вірність власній ідеології та стратегії, власному виборцю набагато важливіша за короткострокові політичні виграші. Послідовна і непримиренна позиція на захист свободи важливіша за швидкий піар чи дрібні результати політичних торгів, які забудуться наступного тижня. Тактичні виграші живуть у пам'яті недовго, а відхилення від принципів запам'ятовується назавжди.

3. Будувати партію.
Розбудовувати низові осередки в усіх місцях, де є свій виборець, а це всі великі та середні міста. Мобілізувати свого виборця чіткою ідеологією, зрозумілою стратегією, непримиренною вірністю принципам, відкритою комунікацією. Залучити досвідчених бійців з числа колишніх членів парламенту, що поділяють ті же цінності і принципи (відкинути їх я вважаю однією з найгірших помилок партії на минулих виборах, бо виборчій кампанії та фракційній роботі просто не вистачило досвіду). Залучити малих і середніх підприємців та креативний клас, які стомилися в очікуванні своєї партії.

4. Не здаватися.
Використовувати кожний шанс, щоб проголосити свої цінності та завербувати своїх прихильників. Будувати партію так, щоб збільшити вдвічі результат на наступних парламентських виборах. Ніколи не розчаровувати свого виборця зрадою принципів. Пам'ятати, що провал може на ціле десятиліття відкинути назад політичний розвиток країни.

Це означає все почати з нуля, але в дуже хороших стартових умовах. Це політичний стартап, але він робиться на хорошому «ринку» для великої і стабільної «ринкової ніші», з гарними шансами на перемогу.