Якщо мета виправдовує засоби то така мета варта того, аби бути досягнутою незалежно від втрат. Іншими словами, прагматизм ніхто не скасовував. Навіть більше — він став домінуючим для формування зовнішньої політики сильних світу цього. І десь поганий хлопець «может и сукин сын, но он наш сукин сын». Відтак, не такий він вже і поганий.
Днями Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анка Фельдгузен дала відверте інтерв'ю для українських ЗМІ. У ньому вона озвучила чимало з того, що ми називаємо зрадою для нас (для України) хоча насправді це і є той самий прагматизм державного рівня. Вона просто підтвердиласуть політики Німеччини й інших наших стратегічних «партнерів» по відношенню до нас. Вони («партнери") є і залишаються для нас "кровосісями", котрі під мантрою благодійності й співчуття, стурбованості й визнання суверенітету ніяким чином не врегульоватимуть наші проблеми.
Так вже сталося, нажаль, що наші недополітики за 30 років загнали державу в цю кабалу і з екранів телевізорів та в ТГканалах міряються в кого довша сорочка, начіплюючи один на одного ярлики звинувачень. Втім і пальцем не ворушать аби хоч щось зробити для початку справді державницьких процесів. І Німеччина за нас це робити не збирається.
Посол Німеччини дала чітко зрозуміти, що після виборів, після того коли там буде сформовано можливо й дивна коаліція з лівими (вона про це відкрито не говорить) це навряд чи змінить зовнішню політику Німеччини. Можливо й змінить, але точно не в кращу сторону для України. Хоча нам вже варто перестати очікувати покращення міжнародної підтримки. Бо ми вже розучилися ходити самі, увесь час просимо, скиглимо, ниємо, чекаємо, сподіваємося, надіємося, віримо…
Ми досі віримо (не всі звісно), що "Північний потік-2" не добудують. Хоча цей процес вже майже завершено. Бо амбасадор ФРН говорить чітко й "члєнораздєльно", що газу Європі і, особливо, Німеччині потрібно буде багато. Дуже багато. Тому й потужності потрібні більші. Більші ніж учора, в рази. Тому роботи вистачить на всіх. Тому варто думати, як зробити так, аби українська ГТС була здатна технічно вписатися у такі об'єми. Бо якось в останні роки в Нафтогазі "забували", що трубу потрібно не просто фарбувати, а ще й модернізувати.
Ми віримо, що нас покличуть в НАТО. Але не покличуть.
І "Україна це знає. Ви дуже активно працювали, щоб переконати окремі країни. Але факт залишається фактом — є військовий конфлікт в Україні. Це завжди складно для НАТО приймати нові країни, де є такі конфлікти", — каже Анка Фельдгузен. – "Українці сьогодні кажуть, що передусім хочуть зберегти транзит газу, щоб бути захищеними від Росії, щоб вона не напала на Україну, поки газ йде транзитом до Європи. Чи є НАТО гарантією? Я не знаю. Чесно, я не можу сказати".
Посол Німеччини вітає закріплені в Конституції європейські та євроатлантичні прагнення України але чесно не знає, що буде першим. Від себе додам чи буде бодай щось із двох.
Бо завжди у добрих справах Німеччини й світу по відношенню до України заважає Росія. Хоча це не заважає Німеччині й тій же Франції активно нарощувати товарооборот й інвестиції з Росією.
"Да Путин может и сукин сын, но он наш сукин сын". Десь таке моє резюме інтерв'ю посла ФРН й співпраці наших "партнерів".
