Президент виступив в парламенті в день відкриття/закриття 7 сесії парламенту і закликав увімкнути 6-е відчуття і до єднання.
Що важко було зрозуміти, як зменшення смертності від ковід в поточній хвилі корелюється з так званою єдністю, яку власне він констатував під час виступу. Чесно – ну не бачу я тієї єдності, про яку він каже, не бачу. Особливо, що стосується зарплати медикам, підвищення якої так дружно проголосували наприкінці минулого року парламентарі. Сьогодні бачив в ФБ скріншоти цієї зп, в яких за місяць медики з усіма доплатами отримали навіть менше 10 тисяч гривень замість обіцяних 25ти.
Знову звинуватив у маніпуляціях ЗМІ, продовжуючи формувати пул лояльних за лаштунками. Перед/післявиборча теза, що ми усіх пабєдім інстою та ютубом точно не спрацювала та втратила свою актуальність на Банковій.
А економічний ріст, зі слів Зеленського, просто втримати неможливо. Те ж саме і в енергетичній сфері. Найголовніше – усі блоки АЕС запустили і тепер головне їх не випустити. Так само, як не впустити шанс знову набратися кредитів, які почали активно видавати нам наші партнери (не плутати з допомогою, бо допомога, то, як правило, безповоротна штука).
Не зміг Зеленський не мазнути опозицію: «не можна тримати людей на вулиці в мінус, аби отримати свої плюси». В чий город камінець здогадатися не складно.
Але чи не вперше Зеленський ствердно визнав факт широкої дипломатичної підтримки партнерів. І не «вперше», як зазвичай він каже, а з 2014 року. Не вистачало прізвища Порошенка, аби вони прямо під куполом парламенту потисли один одному руки та злилися в обіймах порятунку України. Це була б феєрична картина.
Гарант підтвердив і неймовірну кількість вояжів дипломатів, телефонних дзвінків за кордон, анонсував подальші переговори і цього разу був стриманий в оцінках спекуляцій партнерів. Ймовірно, заголовки в іноЗМІ, що з'явилися після його останньої скандальної перс-конференції, далися в знаки. Надалі Зеленський фактично пообіцяв бути спокійнішим та проводити зустрічі, досягати домовленостей (яких саме не уточнював) і сказав, що усі там «експерти, блогери і ванги» помилися. Ну ок, журналісти та експерти й блогери – зрадники. Але не всі. Є й ті, хто не зрадники (смайл).
Епікфейлом промови стала фраза: «Ніхто не вирішує нашу долю за нашими спинами – усі їдуть до нас», якою Зеленський підтвердив наміри «партнерів» (тепер уже в лапках) змусити Україну виконувати Мінські угоди.
Не могло обійтися і без пафосу на публіку (комік все ще живе всередині президента) – публічно підписаний черговий указу про зміцнення армії (збільшення грошового забезпечення та кількості особового складу). Такі укази про медиків вже підписували.
А далі – бурниє аплодісмєнти, які він перервав. Ймовірно на Банковій наполегливо радили гаранту посадити на стільці депутатів, коли усі дружно встали й аплодували – північна корея у всіх її проявах. Вийшло, але не зовсім вдало. Бажання прогнутися завжди бере верх над тими, хто хоче сподобатися.
Ну загалом нічого нового. Хіба, що без емоцій та епітетів. Усе було прочитано з листочка.
