Відбулося нагородження званням Заслужений артист України Олексія Потапенка, більш відомого як Потап та орденами співачок Ірини Білик та Тіни Кароль. З подивом дізнався, що є досить багато людей, які невдоволені цими нагородами.
Не розумію бугуртіння – преЗЕдент нагороджує тих, хто соціально та ментально йому близький, не Ліну Костенко ж йому нагороджувати.
Звання народний та заслужений артисти України дісталося нам у спадок від СРСР.
В країні Рад, згідно з положенням, звання надавалося: «найвидатнішим діячам мистецтва за особливий вклад у розвиток радянського театру, музики, кіно, цирку, телебачення та радіомовлення та виховання творчої зміни».
Ключове слово тут «радянський», тобто нагороджували людей, які всіляко сприяли встановленню, розвитку та експансії соціалістичного устрою, як його розуміло керівництво КПРС.
Виходячи з цього, стає зрозуміло, що кожен народний(заслужений) артист України повинен виконувати ті ж функції, що і народний артист СРСР, а саме: нести та розвивати ті цінності, які близькі керівництву держави.
Тому вважаю, що Потап, який колись був ведучим концертів та закликав росіян підтримати їхнього незмінного лідера, одночасно по-холуйськи виклянчуючи знижки на газ або дякував російському шоу-бізнесу, стоячи на сцені без штанів, за можливість у них виступати, уособлює собою образ сучасного народного(заслуженого) артиста України.
Тепер уже орденоносці Ірина Білик та Тіна Кароль також мають саме те, що зараз цінується в правлячих колах – «какая разница» і «надо просто перестать…».
Їхнє нагородження є наочною ілюстрацією українського прислів'я – свій до свого по своє. Адже їхні моральні орієнтири та життєва позиція є плоть від плоті теперішнього істеблішменту України.
Я б їм зразу народного дав зі званням героя України на додачу і бюстик гіпсовий поставив на фасаді якоїсь культурної споруди.
