Скажу відверто, спортом мені завжди було займатися тяжко.
От не тягнуло мене, і все. А за непогані фізичні дані можна було подякувати природі та батькам.
Але недавно я зрозумів, де собака порилася – я чого спорт не любив? В мене просто мотивації нормальної не було!
На мене зійшло прозріння після розмови зі знайомим.
Спортивний скептик:
– Я ото бігати не люблю. Біжиш, біжиш, спотієш, хрипиш, як кінь-асматік, тапки погубиш, а спитай – нах..я? Я б краще пива випив чи кіно подивився. Та й скучно бігати.
Спортивний ентузіаст:
– І нічого не скучно. Ми з моєю знайомою постійно бігаємо в лісі. Завжди всі задоволені.
Спортивний скептик:
– З цього моменту детальніше, будь-ласка.
Спортивний ентузіаст:
– Спочатку просто по лісу біжимо, а потім спринт влаштовуємо. Вона тікає, а я її доганяю.
Спортивний скептик:
– І що, було таке, щоб вона хоч раз втекла?
Спортивний ентузіаст:
–Нє, завжди доганяю...
Я вихована людина і не став вже випитувати, як вони закінчують свої спортивні заняття, і які призи отрумує переможець змагань. Якщо всі задоволені, то, мабуть, все роблять правильно.
Треба і себе в форму привести. Дочекаюся літа, візьму кросівки, дружину і побіжимо.
Хочеться бігти розкинувши руки, по достиглому пшеничному полю, щоб лагідні вусики колосків лоскотали аж до тремтіння.
А потім стати під грушкою і під схвальним поглядом вгодованої корови пити молоко, капаючи ним собі на груди.
Тримати окраєць житнього хліба та косити одним оком на граційну фігуру партнера по занятях спортом.
Бігайте друзі, але бігайте правильно, з фантазією, тоді у вас ніколи не буде проблем з мотивацією.
